За цей місяць мене стільки разів запитали, як моя менталка, що я вже і сам цим зацікавився. Як на мене, то найкращий стан менталки тоді, коли про неї не думаєш. Я не можу нічого сказати про це. Один день так, другий сяк. Просто я вмію працювати з внутрішнім світом. Але в цілому, скажіть який стан менталки є нормальним і хто визначав ту норму? Мій розум діє відповідно до обставин. До війни моя психіка не часто стикалась з тим, що мене намагатимуться регулярно вбити, знаєте.

Згадана вічна гільйотина в купі з невизначеністю майбутнього і вимушеною необхідністю розпорошуватись на декілька діяльностей, замість того, щоб лупати одну-дві улюблених, котрі приносили б мені користь, задоволення та гроші... Увесь цей стан ніби не окей.

Але що про це думати? Найкращий інутремент для вирішення ментальних проблем має дві складових. Перша — робота з тілом. Бажано переносити його у просторі доволі часто, а ще й простір довкола нього змінювати. З другим підпунктом в мене дуже важко. Це виморожує. Але на війні така хуйня, що головна аксіома — "аби не гірше".

Другий пункт — припинення внутрішнього діалогу. Не плутати з уникненням себе і своїх проблем. Акт припинення діалогу це реалізація бездіяльності на рівні думок і емоцій. Якщо точніше, то це позбавлення їх уваги та відрізання чуттєво-мисленнєвого потоку, ще на етапі його зародження. Тобто до того, як цей потік зачепить вашу увагу разом з енергією, вбере їх в себе і понесе бозна куди, витискаючи вас ніби спанч-боба, що впав у простір між кухонною мийкою і запліснявілою стіною совкової кухні.

Ви не намагаєтесь вимкнути свої думки і почуття. Ні, ви просто помічаєте простір між ними і практикуєте утримання стану споглядання цього розуміння. Коли ментальне усвідомлення того, що всі ваші думки і почуття живуть окремо від вас, як Споглядаючого, закріплюється на рівні переживтого досвіду, спокій приходить сам.

Дуже дієва і гарна річ. Проте є й деякі нюанси. Утримувати це сприйняття допомагає регулярна медитативна практика. Складність в тому, що нічого особливого робити не треба. Але ми так звикли творити хуйню, що не розуміємо, який стан є первинним. Спокійним і нормальним.

Бездумне прослуховування музики, споживання тонн контенту по всім каналам сприйняття...Ось це все заважає. І може хитати вашу кукуху сильніше за війну, як таку. Але й на війні хіба більшість виходить з цього колооберту довбоєбізму довше ніж коли йому загрожує небезпека? Зрідка.

Світ йобнувся. Я завжди намагаюсь утримувати ясне сприйняття і бачити красу, навіть серед усіх потворностей. Але що я зрозумів...Моя карма не така вже й хороша для цього.
Так, я не бачу в потоках лави і гівна молочні ріки, як це буває в Просвітлених. Я лише сприймаю усе як закономірний результат і випромінюю любов та співчуття. Принаймні намагаюсь.

Але треба визнати (мені; за вас я не знаю), що світ таки йобнувся абсолютно цілковито.

...Куди не кину оком стомленим -
Кругом хуйня...

І спарва не в тому, що заябують мене питання сучі і все таке. Просто плотність, насиченість і об'ємність мисленнєвого і чуттєвого потоку в людства настільки зросли, що від таких показників, черепушки вже не можуть не тріскатись. Війни, катаклізми, крайнощі. Ти можеш вибудовувати свій власний світ...Але не можеш змінити загальної тенденції. Твій максимум це кораловий риф спокою серед океану пиздеця. І риф цей все одно під водою. Мить перед обличчям нескінченності. Процес вже не піде в зворотньому напрямку. Усе це можна лише пережити, якщо вдасться.

То ж як моя менталка..?
А я їбу?)

Я волів би тихо робити гроші, кохати й піклуватись про жінку, виховувати трьох дітей і слати цей світ нахуй разом з усіма його історичним викликами, геройствами та іншими висерами концептуального мислення. Так само як я хотів би слати нахуй погоню за грошима, задоволеннями, швидким дофаміном і якимось статусом та іншими зовнішніми атрибутами.

Стоїцизм чи Гедонізм? Аксіома Ескобара.

Секрет, як завжди в золотій середині, котрій вчив Будда. Десь вона мені вдається, а десь ні. Тут під боком історична битва, кров, смерть, подвиги, старання, самопожертва. І тут таки блядство, байдужість, брехня і єбуча інфантильність.
Я усе це можу знайти не тільки навколо себе, але й всередині. Кожен названий прояв вже є, просто увага і енергія розподіляються між ними нерівномірно.

Відчуваєте накал протирічч в цьому тексті і неясність умовиводів, які десь вже не за горами? Так от це і є середньостатистичний внутрішній діалог, котрий я припиняю. Облити ним стіну телеграму це вже відособлення себе від цього фаршу. І мені воно допомагає.

Що я хочу? Відпочити. Від війни і довбоєбізму. Від зайвих питань і від себе нарешті) Скоро мені це сподіваюсь вдасться.
Не хочеться мені наразі транслювати позитив.

Процитую вам дещо, про внутрішній стан і чесність: "Быть плохим заебись, мне лично нравится, быть плохим, значит быть, запоминай, красавица" (с).
Серед усіх цих битв і виборів, боротьби і протистоянь, ти маєш право бути хуйовим, злим, слабким. Не тому що ти такий по суті. А тому що іноді тобі потрібна маніфестація саме цього. Прояв саме негативу в світ. Не все можна трансформувати, відпустити, розчинити. Дещо треба вибити, викричати, виблювати і витрахати з власної голови.

Знаєте, дуже часто вам потрібен не психолог і не душевний спокій... Вам треба встати і набити їбало тому довбойобу котрий вас бісить. Вам треба послати нахуй ту тупорилу суку, яка сидить на роботі без настрою і їбе вашу голову. Вам треба нарешті звільнитись нахуй з тієї сраної роботи, яку ви так боїтесь втратити, бо не бачите альтернатив. Вам треба піти на війну і вбивати їбучих кацапів, а не гадати про правильність чи неправильність цих дій з моральної точки зору і про те, що ви можете втратити через такий вибір.

Ви знаєте, що виїдає вас зсередини. І ви знаєте, що робити аби це припинилось. Дещо треба просто прожити. І нахуй психологів! Разом з тими, хто каже вам про непотрібність психологів, хоча ви відчуваєте потребу до них піти)
У вас можна забрати усе окрім внутрішньої свободи і ваших вчинків. У вас можна забрати багато але не право на нахуй.

Доброї ночі.

Доки я тут відпочиваю, знайшов час ознайомитись з чудовим та змістовним матеріалом на тему Порожнечі в буддизмі, який вийшов на ютубі моєї Санґхи.

Якщо вас цікавить глибоке і в той же час точне розʼяснення питання, подивіться матеріал. Він ДОВГИЙ. Як на кліпове мислення) І звісно ж він вам швидше за все не треба, якщо ви не практикуючий буддист. Але все ж.

https://youtu.be/ZM9im2oImuA?si=lRL5Sb-p5bfez8KX

Символічно що відпустка моя завершується рівно в той день, коли я подав заявку в Трійку. 29 грудня. Рік як один тиждень. Насичений лютий тиждень. Весело пездець. Не знаю які тут робити підсумки. Я поки в ахуї як це розставатись з найближчою людиною на невизначений час. Коли я приймав рішення рік тому, то був сам один. Тільки я і мої ігри. Хтось називає це роботою.
Але я все ж радію. Боляче значить не байдуже, а жити — то любити і боротись.

Бути чоловіком значить брати відповідальність. Бути людиною значить грати. Бути Бодхісатвою значить рятувати.

Пірʼя павича сяє ще яскравіше, коли він пʼє отруту.
Так тибетці говорять про нелегкий шлях Ваджраяни. Ще говорять, що це ніби бути змією, що повзе до Просвітлення всередині бамбукового стебла, один кінець котрого вже у вогні…

Нехай ця пекуча отрута болю обернеться нектаром Просвітлення на благо всіх істот.
Нехай усе зло, що виникло через невідання, ненависть, бажання та їх поєднання, буде переможене.🙏

ОМ ВАДЖРАПАНІ ХУМ ПХЕТ!

Я так сміюсь з цього кожен раз. Спочатку звісно ахуєваю, а потім сміюсь) Загалом, я б мабуть заборонив на території України коментарі. Але оскільки такого не буде, то простіше не читати) Бо вплинути вони можуть лише на емоційний стан, не підготовленої людини. Я ж людина підготовлена, так склалось за роки медитації.

Колись мій шеф в адвокатському бюро навчив мене однієї важливої установки — «Когда меня там нет, они могут меня даже побить».
Абсолютно не важливо що каже про тебе людина, котра не може сказати тобі це в обличчя і ще й при інших людях.

Але віртуальна реальність звісно вносить звісно свої корективи. Як от захистити свою «Честь» у світі, де ти навіть не знаєш, хто по ту сторону екрану згадав твою мамку?) А може це взагалі бот…Кого ж тобі нещадно пиздити? З ким вступати в полеміку? Та й на чий суд видавати аргументи?)

А по факту ж різного роду патякання в інтернеті може і життя зруйнувати) Всі ці «кенсел калче» і так далі.

Але я от якось не переймаюсь цим. Якщо ми програємо, усі ці прекрасні люди, отримають своє.
Якщо ми не програємо, то теж отримають хоча й інакше.

І не буде кінця й краю цій боротьбі.
В мене звісно теж є позиція. І вона настільки специфічна, що мені навіть лінь її розписувати. Бо ж від того шо я її напишу, в моєму житті не зміниться рівно нічого)

Я так само поїду вбивати підарів, вони так само намагатимуться вбити мене.

Який висновок? Не знаю навіть. З точки зору мого бачення цього світу через призму буддійської космології, я б сказав, що в людства дещо змінився ум. Точніше його хвороби. Сам Ум незнищенний, сяючий і прекрасний. А от 84000 його хєрових станів грають новими фарбами кожні наступні 10 років.

Звідси бажання самоідентифікації як тварини / люстри чи якихось супергендерів чергових. Такі речі мають відображення і на фізіологічному рівні. Просто якщо раніше то була статистична похибка, рідка мутація чи типу того, то зараз це цілком собі повноцінний відросток в популяції. Правда віртуально роздутий цей відросток набагато більше ніж він є все ж по факту.

А я якби й не проти. Просто якщо хтось хоче вважати себе скажімо гвинтокрилом, то я не проти. А от робити вигляд зі свого боку, що людинка справді гвинтокрил, я не готовий. І навчати своїх дітей тому, що світ сповнений рожевих поні, гвинтокрилів та усіляких інших цікавих речей, я не бажаю. І ніколи не буду)

Так само як я не можу робити вигляд, що щось є нормальним чи прекрасним, якщо воно для мене таким не є. І питання природності всіх цих речей досить цікаве. Для мене вони природні, як природня хвороба. Як природне статистичне відхилення.

І най собі буде. Але брати участь в цирку абсурду я не бажаю. Його й так забагато в інших сферах.
Але поспостерігати за всім цім цікаво.

І от я як завжди закрутив. Аби внести трошечки ясності, я зроблю репост з каналу однієї розумної (на мій погляд) людини, котра тезово змогла розписати моє власне бачення ситуації, якщо не заглиблюватись в нюанси.

Я бажаю щастя усім істотам. Бо ж в кожного з нас свої затьмарення.
Часу розчаровуватись нема, світ живе, смерть крокує, маятник всесвіту коливається. І це прекрасно.

Промахнувся. Мої роздуми стосувались ось цього)

А ось те, про що я згадував.

Про лгбт и гомосексуализм

(1 часть)

Против геев/лесбиянок я абсолютно ничего не имею. Считаю их наличие в популяции абсолютно нормальным явлением. По криминальным понятиям я не живу, для меня это такие же люди, как и все остальные. Термин "пидарас" использую исключительно относительно душевных качеств индивида, а не исходя из его сексуальных предпочтений. Тех, кто поступает иначе, считаю в этом проявлении их личности недоразвитыми

Лгбт для меня не равно гомосексуализм. Гомосексуализм - ориентация сексуальная, лгбт - ориентация политическая. Лгбт для меня - самые настоящие пидарасы. Главная причина определения их в этот статус для меня - внедрение вредоносных программ детям, гласящих, что ты сам определяешь, кто ты - мальчик или девочка. Нет, ты этого не определяешь. Это определяет природа. Мальчик это мальчик, девочка это девочка. Мужчина занимается сексом с женщиной; статистические погрешности в виде особей, предпочитающих свой пол в силу конституционных нарушений в их организме, не позволяющих получать удовольствие от сексуального акта с особью противоположного пола, это нормально. Но если гомосексуализм не есть следствие устройства, строения тела человека, а есть результат внушения, результат вредоносного воздействия на его психику извне, то это однозначно психическое отклонение

Представители лгбт сексуально развращают детей. Присвоили себе одно из самых красивых природных явлений - радугу. Массово сбежали из страны, когда к нам пришла война, а те, кто не сбежал, не сделал это только по причине отсутствия денег. До войны были против укрепления армии и национальной ориентированности развития страны

І друга частина)