Ернест Контратович (1912-2009) був послідовником Адальберта Ерделі, у якого він почав займатися живописом ще з гімназійних років. 1932 закінчив художню школу в Ужгороді, де Ерделі вже був його викладачем, а не репетитором, а також навчався у класі Йосипа Бокшая.

Ернест Контратович випробував себе в різних жанрах - пейзаж, історичні та жанрові полотна, натюрморт. Був людиною оптимістичного світосприйняття, створив власний напрямок експресіонізму, який наче випромінює добро і любов. У його картинах глядач бачить прекрасну природу Карпат, фольклор і побут верховинців.

Тетяна Шокун. Котик і Півник: нова українська народна казка. 2022 рік.

17 травня народився ще один представник закарпатської школи живопису - Віталій Слободський (1949 р.н.)

🌲«Ранок у ялиновому лісі», 2019

У 1890-х роках Юзефа Кратохвиля-Відимська навчалася у Вищій художній школі Відня. Під час Першої світової війни жила у Сілезії, а 1919 року повернулася до Львова.
Багато своїх робіт присвятила саме цьому місту. З 1919 року входила до Львівської спілки художниць, а з 1933 року — до Спілки львівських мистців-графіків.
Була кореспонденткою французької асоціації художніх зв'язків. 1932 року Паризька академія мистецтв надає їй звання академічного офіцера та нагороджує орденом «Академічні пальми». У 1940—1941 роках її графічні роботи експонувалися на виставках у Києві, Львові, Москві, Харкові та за кордоном — в Австрії, Італії, Польщі, США, Фінляндії, Франції.
За таку можливість художниця «розплачувалася» роботами ґатунку «Вступ Радянської Армії у Львів», «Гуцули читають газету „Вільна Україна“». Працювала художницею у Львівському історичному музеї.

... іншим, зовсім недавнього походження і дуже низької мистецької вартости взірцем вишивання, ненародного й неукраїнського походження, є мотив пишних квітів, вишиваних хрестиком - "рожі" і т. под. Цей мотив запроваджено у народний вжиток у другій половині 19 ст. з чисто комерційною метою. Це робили, з одного боку парфумерні фірми "Ралле" і "Брокар и Ко", що загортали своє мило в папірці з готовими узорами для вишивання хрестиком, складеними десь в конторах фірм (скопійованих з голландських та фламандських журналів). Міщанки та й селянки залюбки купували те мило, бо мали з ним готові взірці для легкого вишивання (вишиваючи хрестиком, можна було швидко заповнити великі площі полотна). З другого боку подібні ж взірці розповсюджували фірми, що торгували кольоровими нитками для вишивання. Ці взірці широко розповсюдилися по Україні й по Росії, люди звикли до них і тепер, в 20 ст., вже вважають їх неправильно за свої, чистонародні.

зі спогадів студентки Василя Кричевського Наталі Ґеркен-Русової про розмови з ним про народне мистецтво, 1916 р.

доброго ранку, друзі!
урізноманітнимо трохи контент, спробуємо формат фотозагадок. Зранку публікуємо 4 фрагменти обраного художнього твору, пропонуємо Вам вгадати автора, а ввечері даємо відгадку з короткою історією про митця/мисткиню.

обіцяємо загадувати нетривіальні класні роботи 😉