🧨 піротехніки обстежують на наявність вибухонебезпечних предметів ботанічний сад імені М. Гришка. Територія поки закрита для відвідування. Про це інформує пресслужба КМДА

Ядвіга Мацієвська
"Цвіте бузок. Київський ботанічний сад", 1970-1971 рр.
/колекція NAMU/

фотозагадка #5 - відгадка:

на світлині керівник військового відділу Фонду Повернись живим Андрій Римарук поруч полотна «Вартовий» художниці-модельєрки Любові Панченко (Любов Михайлівна померла вкінці квітня внаслідок російської окупації Бучі).

цю та 25 інших робіт відомих українських художників аукціонний дім Goldens у партнерстві з фондом "Повернись живим" виставили на торги, щоб зібрати кошти на підтримку української армії

детальніше у нашому матеріалі
МИСТЕЦТВО ДОПОМАГАЄ ВІЙСЬКУ: БЛАГОДІЙНИЙ АУКЦІОН НА ПІДТРИМКУ ЗСУ

Любов Панченко (1938-2022)
«Вартовий», 1967

☕️ добро ранку, каву допили, беремося до роботи 🖋

Петро Нілус (1869-1943)
«В кафе», 1901

квіти гніву і спротиву
by Нікіта Тітов

джерело: Музей українського живопису

28 травня 1877 року у Києві народився Максиміліан Волошин-Кирієнко, для друзів та шанувальників його творчості - просто Макс Волошин.

Невдовзі після народження, мама з малим Максом переїхали до Коктебеля. Крим став місцем сили та натхнення для митця. У своїй автобіографії Волошин вказував, що Кирієнки-Волошини за походженням козаки із Запоріжжя: “Моє родове ім’я Кирієнко-Волошин, і йде воно із Запоріжжя. Я знаю з Костомарова, що в XVI столітті був на Україні сліпий бандурист Матвій Волошин, з якого живцем здерли шкіру за політичні пісні … Я б нічого не мав проти того, щоб він був моїм предком”.

За “агітаційну діяльність” Волошина виключили з Московського університету, після чого він рушив у затяжний тур Європою. Потім спробував трохи пожити у Москві та Петрограді, але, зрозумівши, що це не його, повернувся до Криму. Від початку 1910-х рр. із будинку Макса в Коктебелі не вилазили його богемні друзі. У Криму його знали усі й називали Великим Паном Коктебелем.

Максиміліану дуже подобалася японська гравюра. За прикладом японських класиків свої акварелі він підписував рядками своїх же віршів.

Волошин ґрунтовно знав історію Криму (Кімерії, як він його називав), вмів донести усі її тонкощі та особливості до своєї аудиторії у поетичних та художніх образах. 1926 року Волошин опублікував роздуми про історичну долю Криму та його народів (особливу увагу звертав на кримськотатарський, душу якого митець розумів і щиро любив). Після цього він опиняється у «чорних списках» радянської влади, його поезію перестають друкувати, художні твори не беруть на виставки.

1932 совіти забрали будинок Волошина, де він мешкав з дружиною, та передали у власність Літфонду. Сім’ї залишили кімнату на другому поверсі. Невдовзі після цього митець помер від інсульту.

За заповітом Максиміліан Олександрович хотів «вічно височіти над морем». Його поховали на стрімкому пагорбі Кучук-Янишар, звідки відкривається захопливий краєвид на всю Коктебельську долину.

ще 3 моменти з дитячої біографії Макса Волошина, які щиро нас здивували і усміхнули:

🏇 мама майбутнього митця найняла гувернанткою для сина кінну акробатку з шапіто; та вчила хлопця вправно їздити верхи та виробляти усілякі трюки

👨‍🎤Максу у дитинстві дозволялося все крім двох речей - переїдати (бо він змалку був схильним до надмірної ваги) і бути таким як всі (мати і гувернантка заохочували хлопця виробити власний стиль одягу, неповторний епістолярний стиль тощо)

🤺на думку матері, її син ріс занадто добрим і недостатньо мужнім хлопчиною, тому час від часу вона тишком-нишком наймала сусідських хлопців, щоб ті навмисне провокували бійки з Максом під час яких мав гартувалися його характер

⚽️«Художній реалізм футболіста», 1915
Казимир Малевич