​​LAST CALL: фінісажі трьох великих виставкових проєктів у Львові 29/08

До неділі у Національном музеї триває виставка, яку привіз Музей сучасного мистецтва Варшави та Інститут Адама Міцкевича, - Генрик Штренґ/Марек Влодарський та львівський модернізм.
Куратором проєкту є доктор Пйотр Слодковський, який живе та працює у Варшаві. Міжнародний формат проєкту дещо ускладнив проведення кураторських екскурсій. Але зараз НМЛ пропонує перегляд кураторської відеоекскурсії на великому екрані безпосередньо у виставковому просторі. Демонстрації відбуватимуться о 17:00 від сьогодні і до останнього дня виставки (29/08).

У виставкових залах Національного музею на вул. Драгоманова, 42 завершується інший великий проєкт - Росте Древо…, присвячений народному і декоративному мистецтву Наддніпрянщини XVІІ-середини ХХ ст.
Погодьтеся, у Львові часто експонували народне мистецтво західних регіонів України (зокрема бойківщини, гуцульщини, лемківщини), а ось надбання центральних теренів настільки повно показані чи не вперше.

На youtube каналі музею з’явилося кілька відеороликів про «Росте Древо...» - https://www.youtube.com/watch?v=1tZWa52M1DI


У Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького завтра о 16:00 відбудеться завершальна авторсько-кураторська экскурсія виставкою Ярослава Качмара Політ у замкненому просторі.
Виставка триватиме до 29/08

Бажаємо насичених мистецтвом вихідних😉

"Візуальна спадщина радянського минулого, зокрема архітектура, для прогресивного громадянина є таким собі тригером. Вона часто викликає низку негативних емоцій – від нерозуміння і байдужості до розчарування і гніву. А захист цього архітектурного надбання з боку архітекторів та урбаністів часто сприймається як туга за совком. Сучасні художники також гостро переживають цей суспільний досвід, втілюючи знайомі до болю образи у мистецтві. Роблять це, з одного боку, як то кажуть, для проговорення травми, з іншого - піддаючись несвідомому контекстуальному ландшафтному
автоналаштуванню на канал художнього світосприйняття."
Більше про архітектуру радянської доби в українському мистецтві у статті Катерини Підгайної "Мистецтво архітектурної буденності" ексклюзивно для #9 [esthète]

на фото фрагменти робіт:
🔸 Анна Ходькова, Кристина Ярош «скоро буду», мозаїка, 2020
🔸 Антоніо Сант‘Еліа, серія «Нове місто», 1914
🔸 Тарас Коблюк, серія «Тиск», 2020
🔸 Олександр Богомаз, «Місто К», 2020

#9 [esthete] Газети починається редакторським матеріалом - «Вийти за рамки» про непрості взаємини картин та їхніх рам в історичному контексті.

...У середині 20 ст. британський митець Говард Годжкін, бажаючи підкреслити важливість рами, інтегрував її у свої художні твори. Він малював картини на полотнах, які вже були обрамлені, і абсолютно не боявся «вийти за рамки» у прямому значенні. Рама і твір зливалися в одне ціле. «Без рами центральний образ картини дуже вразливий. Однією з причин, чому я використовую рами саме у такий спосіб, є моє бажання захистити те, що я малюю», - відповів на питання про свою незвичайну техніку Годжкін в одному з інтерв’ю.

Чому ми згадали саме про цей уривок із статті і саме зараз, бо відвідали виставку живопису Романа Венчака у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові (пр-т Свободи, 15).

Де на нашому колажі Годжкін, а де Венчак? пишіть у коментарях😉

попри активний лікбез у медійному полі, концепція NFT для багатьох досі залишається чимось не до кінця зрозумілим. Усю цю лихоманку навколо продажів цифрових картинок за тисячі (а то й мільйони) доларів у криптовалюті можна було б охарактиризувавти мемчиком: «нічого не зрозуміло, але дуже цікаво». Щоправда, перечитуючи чергову статтю чи прослуховуюючи новий подкаст про те, як NFT йде проти мейнстрімного мистецтва, ламає стереотипи, доводить, що попри свою нематеріальність, цінність його не страждає, а лише актуалізується, мимоволі
згадується інший мемчик - «це ж було вже!».
Подібна історія тернистого шляху до успіху, але у контексті реалій 1960-х-1970-х років, була у FLUXUS - радикальної для свого часу артформації, представники якої діяли у США, Європі та країнах Південно-Східної Азії. Задовго до появи інтернету та крипто-лихоманки, Fluxus теж зламав чимало стереотипів та гегемоній артсвіту.

Про FLUXUS у #9 [esthete]

знайшли ідеальну артдокументалку для дощового осіннього вечора - SKY LADDER: THE ART OF CAI GUO-QIANG, яку зараз можна подивитися на Netflix

стрічку про китайського митця Цай Гуо Чанґа зняв директор нью-йоркського Whitney Museum Кевін Макдональд. У ній задокументовано процес створення найбільш вражаючої у кар’єрі художника роботи - 500-метрової драбини, що простягається до неба та в один момент перетворюється на палаючий феєрверк. Свою роботу Цай Гуо Чанґ присвятив 100-річчю своєї бабусі.

Цай Гуо Чанг відомий своїми артінсталяціями, в яких задіяна велика кількість опудал диких тварин, та новими артформатами, які поєднують перфоманс з живописом та іншими новими медіа. Упродовж останніх років митець дивує поціновувачів сучасного мистецтва своїми інтерактивними роботами з кольорового пороху та феєрверків. Яскравими порошками він «стріляє» по великих полотнах, спалює велетенські конструкції, режисує видовищні феєрверкові шоу. Створення його артоб’єктів перетворюється на строкаті піротехнічні шоу. Такий перфоманс Цай Гуо Чанг представляв 2008 року на відкритті Олімпійських ігор у Пекіні (за що отримав солідний backlash від західної артком’юніті, бо, мовляв, погодився співпрацювати з країної. де постійно поршуються права людей і цілих етнічних груп).

Ну, а після Sky Ladder можна переглянути NATIONAL GALLERY Фредеріка Вайсмана та ще 8 чудових документалок, збірочку яких ми опублікували у #9 [esthete] 😉

Леопольд Левицький "Велике місто", 1960-ті рр. лінорит

У Львові відкрилася виставка "Образ міста" про домінантні у доробку українського графіка теми – людину і місто

​​не знаємо, як у Вас, а у нашій редакції потихеньку завершується сезон «золотоосінніх активностей просто неба» і розпочинається сезон читання книг в обіймах теплих пледів і у компанії екзотичних чаїв, вин та какао ☕️🛋

Ловіть нашу першу осінню підбірочку УкрАртЛіту:

📚22: МІСТИЧНИЙ ВИПАДОК НА ВОЗНЕСЕНСЬКОМУ УЗВОЗІ У КИЄВІ.
Катерина Лебедєва

рекламний банер цієї книги миготів написом: «22: читай книгу, яка вражає». І ось ми прочитали її (дехто навіть кілька разів 😅) і зрозуміли, що не потрібно вигадувати ніякого іншого тізера для неї. Вона дійсно вражає.
Дія відбувається у 1917-1922 рр. у Києві. Влада за цей час змінилася 14 разів 😱, але історичне тло роману слугує лише бекґраундом біографій українських митців - Леся Лозовського, Георгія Нарбута, Михайла Бойчука, Анатоля Петрицького, Олександри Екстер, Оксани Павленко, Леся Курбаса, Вадима Меллера, Олександра Мурашка та ще низки дійових персонажів - харизматичних представників столичної богеми.
Роман вирізняється історичною достовірністю, психологізмом і захопливим сюжетом.

📚 ПОРТ ЖИТАНА
Олесь Ільченко

Паризьке богемне життя початку ХХ ст., зниклі шедеври, які потім несподівано виринають десь серед нетрів блошиних ринків - здавалося б, вже трохи заїжджені теми для закордонних авторів мистецьких детективів, але ж цікаво, як з ними впорається український письменник…
Думка редакції: «Порт Житана» - сучасний український артдетектив, який затягує і тримає у напрузі до останньої сторінки.
Надихнув автора, як він сам зізнався в інтерв’ю, аукціонний лот - великий альбом, що колись належав Сержу Лифарю з малюнками Пікассо, Кокто, Матісса та інших митців із присвятами та жартівливими побажаннями видатному киянинові. Так автор збагнув, що будь-коли можна натрапити на справжній скарб культури. Цей альбом і став зав’язкою його роману.

📚 МОЇ РОКИ В ЦАРГОРОДІ 1919-1920-1921
Олекса Грищенко

1919 року український художник Олекса Грищенко (1883–1977), зумівши вирватись із більшовицької Росії, приїхав до Туреччини. Про Стамбул (Константинополь чи Царгород) він мріяв ще з дитинства, наслухавшись розповідей про місто від свого дідуся-чумака. У Стамбулі Грищенко знайомиться з художниками прогресивної спілки «Генераціїя 1914», веде активне соціальне життя і багато малює. Завдяки подорожі до Стамбула Олекса Грищенко здобув неабияку популярність. Не тільки акварельні та олійні роботи, створені у Туреччині, а й виданий французькою мовою щоденник «Два роки в Царгороді» були справжньою новинкою у Парижі, куди він рушив після Стамбулу.
Біографічна книга читається як захопливий фікшн, настільки багата й образна мова мистця, а його вдумливі спостереження занурюють сучасного читача в екзотичну атмосферу культури давнього Сходу і містичної Візантії.

📚 ГАЛЕРЕЯ КОТІВ

завершує нашу добірку хоч і не «Укр», і не зовсім «Літ», але точно «Арт» книжкова смакітка 😻, яку ми просто не могли оминути.
Чарівні й вигадливі акварелі Сьюзан Герберт відтворюють знамениті сцени живопису, театру, опери та кіно за допомогою чудового розмаїття котячих персонажів.

З Днем Хліба 🍞🎉
Василь Єрмилов «Булка», 1914 р.

Для українців #хліб - не лише їжа, а ще й втілення образу безпечного майбутнього і впевненості у завтрашньому дні. Українські фермери вміли і вирощувати хліб, і випікати найрізноманітніші мучні продукти. Французький письменник Оноре де Бальзак писав «…я приїхав в Україну, в цей рай земний, де я запримітив уже 77 способів приготування хліба...».

Хліб в українському мистецтві - частий персонаж. Він з’являвся і на давніх іконах «Тайної вечері» 14-15 ст., і у натюрмортах 16-17 ст., характерного флеру соцреалізму набуває образ хліба (і його заготівлі) у монументальних сюжетних полотнах радянської доби.

Віденські музеї створили аккаунт на OnlyFans, щоб вільно викладати там роботи з оголеними тілами зі своїх колекцій.

Профіль зареєстрував столичний департамент туризму Австрії, намагаючись таким чином привернути увагу до цензури творів мистецтва у соцмережах. OnlyFans - наразі єдина соцмережа, де офіційно дозволена публікація "оголоного" контенту.

Такому вимушеному кроку передували численні блокування і закриття музейних сторінок соцмережами Instagram, Twitter, Facebook & TikTok через публікації творів Еґона Шіле, Пітера Пауля Рубенса, Коломана Мосера та навіть зображень статуетки Венери Віллендорфської, якій вже понад 25,000 років.

Документальну стрічку української режисерки Єви Нейман про одеський Привоз сьогодні покажуть на португальському фестивалі документального кіно DOCLISBOA .

📽Крім атмосферного фільму Нейман наша редакція також рекомендує:

Public Library - медитативна ода бібліотекам від французького режисера Клемента Еббі.

The Story of Looking - відеорозповідь режисера та кінокритика Марка Косінса про його особистий досвід підготовки до операції, яка має повернути йому зір. Автор досліджує роль, яку відіграє візуальний компонент у щоденному житті пересічної людини та розвитку культури. У своєму фільмі Косінс показує як зір допомагає (а іноді навпаки) формувати особистість сучасної людини.

Short Journeys into the Night - бразильський режисер Т’яґо Б. Мендоса розповідає історію шістьох музикантів з Сан Паулу, які чекають на свій великий прорив у шоубізнесі, а тим часом працюють на звичайних роботах і вечорами грають музику «на замовлення» у клубах та барах бразильських міст.

[esthète] weekend
про те, що, на думку редакції, варто почитати/подивитися/послухати найближчим часом

📚 ЧИТАТИ: «Українська Академія Мистецтва. Історія заснування та фундатори», Олена Кашуба-Вольвач

📽 ДИВИТИСЯ: Брама, Володимир Тихий

📻 СЛУХАТИ: Ukrainian Live Classic (UL Classic)

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВА. Історія заснування та фундатори», Олена Кашуба-Вольвач. У день народження одного з засновників Української Академії Мистецтва Михайла Бойчука (1882-1937) розповімо про це цікаве та естетично-ілюстроване видання.
Це книга не лише про реконструкцію подій в історії українського мистецтва, а й про роль еліт у розбудові мистецьких, громадських та державних інституцій.
Книга вийшла друком української та англійською мовами. Складається з двох частин: у першій розкривається хронологія подій 1917 року та “повного процесу” заснування першої вищої мистецької школи в Україні; друга частина - ілюстративна, вона представляє твори перших професорів Академії – Михайла Бойчука, Георгія Нарбута, Василя Кричевського, Федора Кричевського, Олександра Мурашка, Абрама Маневича, Миколи Бурачека та Михайла Жука, які були представлені на інавґураційній виставці в грудні 1917 році (більшість), якою і відкривалася Академія Мистецтв.

Брама, Володимир Тихий. Якщо у цей перед-хелловінський час ви вже переглянули усі частини «Кошмару на вулиці в’язів», «Воно», «Крампуса» і навіть, здавалося б, нескінченну кількість серій «Пили», як щодо українського хоррору?
Баба Пріся живе у Чорнобильській Зоні відчуження разом з донькою і внуком. Вона вживає галюциногенні гриби, товаришує з русалками і розповідає, як в молодості за часів війни відправила на той світ дванадцятьох німців. Одного дня Пріся отримує містичне попередження про катастрофу, що насувається. Все це - стрічка «Брама», яку зараз можна переглянути на стрімінговій платформі takflix.

Ukrainian Live Classic (UL Classic). Наша редакція стверджує, що восени класична музика в офісному плей-листі звучить якось по-особилвому надихаюче, а якщо це ще й українська класика, то контент з-під редакційних пер просто ллється в ритм акордів Колеси та Людкевича… і ми вважаємо, що це прекрасно. UL Classics - перший у світі додаток з українською класичною музикою. Користувач може слухати настроєві плейлисти, обирати музику певного стилю, жанру, композитора або ж дізнатись про них більше.Також можна зберігати та прослуховувати записи у додатку в режимі офлайн. UL Classic не містить реклами та доступний для безкоштовного завантаження в Apple Store та Google Play Market.

​​3 листопада 1937 року – трагічна дата української історії ХХ ст..

У цей день у карельському урочищі Сандармох радянська влада розстріляла цілу плеяду українських культурних, політичних, наукових діячів, військових та духівників. Серед страчених - творець нового українського театру Лесь Курбас та драматург Микола Куліш; поети-неокласики Микола Зеров та Павло Филипович; два покоління родини Крушельницьких - активних громадських діячів та мистців; зачинатель психологічного реалізму в літературі українського відродження - Валеріан Підмогильний; музейник та етнограф Борис Пилипенко та ще багато інших українських інтелектуалів.

Загалом у період з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року у Сандармосі було розстріляно 1111 в'язнів Соловецького етапу.

Жахливі не лише самі вбивства. Жахлива та прірва, яку залишили ці репресії і яку нам доводиться долати досі. Розстріляний Валер'ян Підмогильний – це втрачена течія української міської прози. Страта Леся Курбаса та Миколи Куліша одночасно стала смертним вироком для нового українського театру, знищений Микола Зеров означає, що загинув і український переклад Вергілієвої "Енеїди", що не було виховано покоління критиків і літературознаців, що зарубано цілу поетичну школу…

Якою була б українська культура зараз, якби всі вони свого часу жили і творили?

Пам’ятаймо!

той випадок, коли розумієш, що на початку ХХ століття мистецьке життя у Львові вирувало активніше, ніж на старті ХХІ-го 😅
Наприклад, восени 1931 року в музеї можна було подивитися на роботи Пабло Пікассо , Амедео Модільяні, Андре Дерена, Рауля Дюфі, Леонарда-Цуґухару Фудзіти, Марка Шаґала. Це була перша виставка Асоціації незалежних українських мистців (АНУМ) з участю запрошених французьких, італійських і бельгійських художників та української «паризької групи».
Поруч з європейськими митцями експонувалися і роботи українців - Михайла Андрієнка-Нечитайла, Миколи Бутовича, Северина Борачка, Олекси Грищенка, Софії Зарицької, Олекси Новаківського та інших. Заголом було 42 учасники.
На facebook сторіночці Національного музею у Львові ім. Андрея з’явився допис про раритетний примірник каталогу цієї вистаки, що зберігається у їхній колекції, та кілька його світлин.

До речі, від сьогодні музеї та галереї Львова знову приймають відвідувачів після короткого локдауну. Передбачаємо, що на вихідних може спостерігатися певний ажіотаж. Можливо, навіть черги, як на деревориті Гніздовського, але одягатися однозначно потрібно тепліше 😅

Яків Гніздовський / Jacques Hnizdovsky
7:45 AM, 1972

06/11/2021
[esthète] weekend
про те, що варто почитати/подивитися/послухати найближчим часом:

📚 ЧИТАТИ: Коти в мистецтві. Анґус Гайленд, Керолайн Робертс

📽 ДИВИТЬСЯ: "Імпресіоністи" у Multiplex

📻 СЛУХАТИ: Art Detective podcast. Dr Janina Ramirez

ЧИТАТИ: «Коти в мистецтві», Анґус Гайленд, Керолайн Робертс
Так, так, ми вкурсі, що тема котів у мистецтві проходить у нас вже червоною смугою, а не ниткою…😹 Але ж це - ідеальна книжка для всіх, хто полюбляє котів та мистецтво! Цього тижня видавництво оголосило про передзамовлення нової книги. Артбук надихне по-іншому подивитися на картини відомих художників — Люсьєна Фройда, Девіда Гокні, Франсіско Ґоя та Леонардо да Вінчі. Усі картини об’єднує безмежна та щира любов до котів.
У своє виправдання можемо лише сказати, що у NEBO PUBLISHING також є книга і про собак у мистецтві.

ДИВИТЬСЯ: «Імпресіоністи» у Multiplex
Вам, напевне, доводилося бачити роботи імпресіоністів на стінах музеїв та галерей, але чи бачили Ви їх на великому екрані? Мережа кінотеатрів Multiplex подумала, що не Марвелом і Дюною єдиними має жити спільнота кіноманів і додала до свого репертуару трохи артдокументалок. Наступного тижня показуватимуть «Імпресіоністів». Моне, Сезанн, Дега, Ренуар - імена, знайомі будь-якому поціновувачу мистецтва; автори, за роботи яких вже кілька десятиліть йде запекла боротьба на великих аукціонах Лондона і Нью-Йорка. Але ким ці люди були в житті? Фільм розгляне унікальну виставку, присвячену винахіднику імпресіонізму як явища - паризькому колекціонеру 19-го століття Полю Дюран-Рюелю. Зібрана силами міжнародної групи організаторів, ця виставка, можливо, є найбільш вичерпним дослідженням феномена імпресіонізму в історії мистецтва.

СЛУХАТИ: Art Detective podcast. Dr Janina Ramirez
Гелловін пройшов, а сентименти до усякого магічного і химерного залишилися, принаймні, у нас. От ми й послухали епізод Art Detective про походження та історичний контекст символів, пікторгам та образів у книгах про Гаррі Поттера… а потім все як у тумані і ми вже слухаємо 30й епізод цього подкасту про мистецтво 😱
І Вам радимо!

Михайлу Дзиндрі 100 років!
Саме сьогодні 8 листопада 1921 року, на світ з'явився скульптор-фантазер, який проживши непросте життя в еміграції, зміг втілити мрії в реальність та повернутися додому разом з майже усіма своїми скульптурами!

У #7 [esthète] ми публікували великий матеріал про скульптора та його унікальний музей у передмісті Львова, а бонусом до кожного примірника був постер з роботою Михайла Васильовича, яку зараз ви бачите на колажі-ілюстрації до цього допису.
Номер з постером, до речі, можна замовити у нас на сайті.

Фонд розвитку музею модерної скульптури Михайла Дзиндри: telegram
Facebook

Шановні читачі, друзі, партнери!
в [esthète] Газети з‘явився і почав діяти веб-сайт - esthetegazeta.com 🗞🎉

у зв‘язку з цим важливе оголошення:

👫 колег та партнерів з артсфери, хто має пропозиції/ідеї щодо співпраці, запрошуємо писати на нашу редакційну електронку - esthete.gazeta@gmail.com 💌

Дякуємо усім, хто допоміг вийти [esthète] Газеті в онлайн ❤️

​​🗓 на які важливі виставки ще можна встигнути і що нового пропонують музеї та галереї у різних містах України?

до вашої уваги наша добірка вернісажів & фінісажів останнього тижня січня ⬇️