«Багато років тому я написав: «Живопис – це шлях додому…».
Я вийшов з дому, криком сповістивши Богові й людям, що я вже тут. Я хотів бути. Брати світ і заповнювати його собою. Сповнений гординею і охоплений сумнівами, я хотів бути собою. Я, я, це я… Але те, чим я є, неминуче помре, бо підвладне часові, і перетвориться в ніщо. Але трапилося і повторюється кожного разу біля полотна – інше народження. І грішною, недосконалою рукою я додаю свою частку Кольору до спільного нашого Полотна. Я йду додому, де ніхто не запитає, хто я, звідки і де був.
І буду тим, хто я є.
А за спільним столом сидять усі Живописці.
І усміхаються мені. Я сподіваюсь…»
Тіберій Сільваші, з есе «Живописець», 1993 – 1996 рр.
Я вийшов з дому, криком сповістивши Богові й людям, що я вже тут. Я хотів бути. Брати світ і заповнювати його собою. Сповнений гординею і охоплений сумнівами, я хотів бути собою. Я, я, це я… Але те, чим я є, неминуче помре, бо підвладне часові, і перетвориться в ніщо. Але трапилося і повторюється кожного разу біля полотна – інше народження. І грішною, недосконалою рукою я додаю свою частку Кольору до спільного нашого Полотна. Я йду додому, де ніхто не запитає, хто я, звідки і де був.
І буду тим, хто я є.
А за спільним столом сидять усі Живописці.
І усміхаються мені. Я сподіваюсь…»
Тіберій Сільваші, з есе «Живописець», 1993 – 1996 рр.
❤10
Роман Ратушний (портрет, 2022)
намалювала Ірина Сажинська
«Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день»
Ліна Костенко
намалювала Ірина Сажинська
«Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день»
Ліна Костенко
😢36❤6
нам важко повірити, але ми опублікували перший за 4 місяці матеріал-афішу мистецьких подій в Україні
РАЛКО, ПРИМАЧЕНКО, МАНЖОС ТА МІНІН: ЯКІ ВИСТАВКИ ВІДВІДАТИ ЦЬОГО ТИЖНЯ
попри війну, музеї, галереї, замки (🏰😱) та інші установи сфери культури поступово відчиняють свої двері для відвідувачів
РАЛКО, ПРИМАЧЕНКО, МАНЖОС ТА МІНІН: ЯКІ ВИСТАВКИ ВІДВІДАТИ ЦЬОГО ТИЖНЯ
попри війну, музеї, галереї, замки (🏰😱) та інші установи сфери культури поступово відчиняють свої двері для відвідувачів
🔥10❤2👍2
15 червня народилася українська художниця Ольга Плешкан (1898–1985)
Вона була однією з талановитих учениць Мистецької школи Олекси Новаківського та увійшла в історію української мистецької класики як творець інтимних за настроєм, мрійливо-поетичних образів покутської землі.
🔹 «Прання на річці», 1920-ті рр.;
🔹 «Маки на гроді», 1920-ті рр.;
🔹 «Жінка у перемітці», 1932 р.
Вона була однією з талановитих учениць Мистецької школи Олекси Новаківського та увійшла в історію української мистецької класики як творець інтимних за настроєм, мрійливо-поетичних образів покутської землі.
🔹 «Прання на річці», 1920-ті рр.;
🔹 «Маки на гроді», 1920-ті рр.;
🔹 «Жінка у перемітці», 1932 р.
❤14👍1
#throwback у грудні 2021 р. Національний музей у Львові презентував проєкт «Красота барвности. Виставка української кольорової графіки». На ній була унікальну нагода вперше побачити одразу два автопортрети Ольги Плешкан (1898-1985), які початково були на одному аркуші паперу - на лицьовій стороні та на звороті.
Якість твору дозволила реставраторам здійснити обережне розшарування паперу та дублювання зображення на нову основу. Тоді обидві сторони представили до огляду як два окремі завершені твори.
Автопортрети Ольги Плешкан, створені у 1930-х роках під час її навчання в Школі Олекси Новаківського, вони мовби презентують два різних настрої художниці. Один із них – світлий і мрійливий, а інший (той, що на звороті) – більш насичений, темний, зі сповненим рішучості поглядом.
Якість твору дозволила реставраторам здійснити обережне розшарування паперу та дублювання зображення на нову основу. Тоді обидві сторони представили до огляду як два окремі завершені твори.
Автопортрети Ольги Плешкан, створені у 1930-х роках під час її навчання в Школі Олекси Новаківського, вони мовби презентують два різних настрої художниці. Один із них – світлий і мрійливий, а інший (той, що на звороті) – більш насичений, темний, зі сповненим рішучості поглядом.
❤12👍1