Онуфрій Бізюков народився 24 червня 1897 року. Вчився у Київському художньому інституті у майстерні монументального живопису Михайла Бойчука. Був учасником групи, яка розписувала інтер‘єри художнього інституту. На початку 1930-х зазнав репресій, як і більшість учнів Михайла Бойчука, але уник розстрілу. Впродовж всього творчого шляху продовжував традиції бойчукізму.

Дія відбувається у 1917—1922 роках у Києві. Влада за той час змінилася чотирнадцять разів, але історичне тло роману слугує лише бекграундом біографії художника Леся Лозовського.  Лозовський навчався в Українській академії мистецтв у Георгія Нарбута і Михайла Бойчука, створював обкладинки книг і нот. У ніч на 22 березня 1922-го, коли Лесеві було 22 роки, його задушили у власному помешканні. Навколо трупа були розкладені коштовності. Обставини загибелі Леся Лозовського досі не з’ясовано.
Роман Катерини Лебедєвої “22. Містичний випадок на Вознесенському узвозі у Києві” розповідає про життя Лозовського з моменту вступу в Академію мистецтв у листопаді 1917 року і до смерті митця. Героями роману є усі ті, з ким спілкувався Лесь: Георгій Нарбут, Михайло Бойчук, Анатоль Петрицький, Олександра Екстер, Оксана Павленко, Іван Падалка, Лесь Курбас, Михайль Семенко, Олександр Мурашко та інші.