«Мені приснився сон чудовий «Крах агресора»», 2022
Галя Симчич

І нехай сни стануть реальністю
Добраніч🤞🏼

🎾 сьогодні відбудеться фінал чоловічого розряду Wimbledon 2022

у вирішальному матчі зустрінуться австралієць Нік Кірьос і серб Новак Джокович

«Тенісисти», 1920-ті рр.
Роман Сельський

«Портрет українки», кін. XIX - поч. XX ст.
Микола Пимоненко

/фотозагадка #11 - відгадка/

🐈‍⬛«Кіт на плоті», 1969
Леопольд Левицький
/колекція НМЛ/

усім тихої ночі 🤫

🐾 у Музеї японського мистецтва та науки, що у Кракові, зараз триває виставковий проєкт «Я - кіт»

на експозиції, серед 100+ творів, у «Жінки з котом» нашого улюбленого Леопольда Левицького чудова компанія - «Метаморфоза кота у жінку» Шаґала

ексклюзивний матеріал про цю муррртастичну виставку скоро у нас на сайті 😉

🐈‍⬛ «Жінка з котом»
Леопольд Левицький

🤔 трохи забагато котів на каналі…
вибачайте 😅

до публікації статті про виставку «Я - кіт» вводимо мораторій

11 липня 1856 року у Харкові народився пейзажист та графік Петро Левченко

Левченко був вільним слухачем Петербурзької академії мистецтв у класах Клодта й Чистякова, але через хворобу та брак коштів на навчання покинув академію та повернувся в Україну. Від 1886 року брав активну участь у заходах Товариства пересувних художніх виставок і викладав у Харківській рисувальній школі

про життя Петра Левченка мало знали навіть ті, хто були йому близькими. Але і сучасники, і дослідники його творчості сходилися на тому, що митець дуже багато працював, але не любив обговорювати та демонструвати свій доробок на виставках чи у тематичних виданнях

коли Левченко через слабке здоров'я не міг малювати серед природи, то він малював або свою кімнату, або просто куток кімнати, або натюрморти. У цих роботах проступає велика уважність і любов до деталей та гри світла й тіні. Зимові пейзажі митця — це здебільшого те, що він бачив з вікна свого дому: сільську вулицю, засипану снігом, чи багнюку у відлигу, якісь задвірки, присипані інеєм, із сумним, але приємним небом, особливо коли на землю сходять сутінки

Петру Левченку дивним чином вдавалося поєднувати у своїх роботах реалізм та чуттєвий імпресіонізм — два, здавалося б, такі різні й непоєднувані стилі.