Так, і я от дізналась і справедливості заради маю вас попередити, що третьої завершальної частини для циклу Імені вітру вже багато років як немає, і хтозна, коли буде і чи взагалі буде, тому це варто сприймати або як такий собі відкритий фінал, або не братись за них, якщо це ймовірно вас напружуватиме
Я все ще вважаю, що процес їх читання того вартий навіть з урахуванням цього, але подивимось, що я скажу, як дочитаю другу частину)

Дочитала, підтверджую, що читати все ще варто! Подумала, що пізніше зберу вам ще трошечки цитат, які найбільше сподобались)

Сьогодні розкажу про книжку, яку читала ще в лютому

Вигоряння. Стратегія боротьби з виснаженням удома та на роботі, Емілі та Амелія Наґоскі

Коли розум хоче здатися, бо суші не видно, ви повинні пливти далі. Не для того, щоб потрапити туди, куди пливете, а щоб довести собі, що ви досі здатні пливти.

Останнім часом я рідко читаю нон-фікшн, але ця книга чудово підійшла в настрій, бо описує те, з чим, певно, кожна з нас стикається так чи інакше: стрес, напруження, виснаження, самокритика, неприйняття себе та свого тіла, тиск суспільства, і пояснює, як зробити так, щоб життя стало хоча б трошки більш стерпним.

Це книжка від жінок та про жінок, безліч разів я вигукувала про себе — ТАК, мовляв, звідки ви все це знаєте, так, я теж це відчуваю, і, хоча сумно, що так багато жінок стикається зі схожими проблемами, я знайшла певне полегшення в тому, що ми в цьому не одні.

Сестри Наґоскі розкладають за поличками компоненти виснаження, пояснюють простими словами з наукової точки зору, чому щось працює так, як воно працює, додають приклади з життя, з фільмів, з мультиків, підтримують, вчать якщо не любові до себе (бо неможливо отак зразу взяти і полюбити себе), то співчуттю та терпінню, підсвічують, скільки тиску жінки відчувають тільки через те, що ми жінки, показують, як ми можемо зменшити вплив патріархату на нас, зменшувати стрес та його наслідки навіть з мінімумом зусиль.

В книзі і так все доволі конкретно, але відмічу дуже класну ідею в кінці кожного розділу прописувати ключові думки, які підсумовують главу і фокусують на головному.

Цю книгу хочеться покласти близько коло себе та роздати всім своїм подружкам, після неї в мене досі зберігається відчуття, ніби мене довго, міцно та ніжно обіймали та тримали за руку, і це надзвичайно терапевтичний досвід, тому дуже раджу 🥰

Кумедно) Не пам’ятаю, що читала в 14, хіба Гаррі Поттера, але його посереднім я б не назвала)

Класна стаття від Дани про те, як менше книг може дати вам більше🖤

Особливо сильний для мене цей момент:
«Коли знімальна група зайшла до бібліотеки Дерріда, до стелі наповненої книгами, ведуча запитала, чи прочитав філософ їх усі. Він спокійно сказав «ні», після чого жінка уточнила, чи прочитав він хоча б більшість того, що є на полицях. Тоді філософ засміявся і відповів: «Ні, я прочитав 3–4 книги з цього всього, але я прочитав їх дуже, дуже добре»

📖 На платформі Skvot щойно-щойно вийшла моя колонка-рефлексія на захист того, щоб читати менше!

Там я ділюсь своїми роздумами про те, чому я почала читати менше (і чому якість читання виросла), тим як нас «засмоктує» Goodreads з його читацькими змаганнями і яку роль тут відіграє гейміфікація та розповідаю про те, як ми можемо зробити читання свідомим (й головне приємним) процесом.

Буду дуже рада, якщо прочитаєте та повернетесь потім сюди, щоб ми змогли поділитися думками!

Останні кілька днів читаю Як читати класиків Ростислава Семківа

Настільна книга книголюба якась)
Чому ми читаємо і чому варто це робити, як знаходити більше часу на читання, що дають нам різні жанри, як іти від простіших текстів до складніших і чому деяким з нас (зокрема, мені) не заходить Кафка 😅

Єдине, що тут більше (хоча й не дуже багато) згадок російських авторів, ніж мені хотілося б🤧

Судячи з лайків, від більшого до меншого вам тут подобаються:
- мої фотки
- фотки собаки та кішок
- меми та фідбеки на книжки
✍️

Сумна новина: видавництво Pabulum, що опублікувало Як читати класиків (я вище постила), закривається💔
Вони розпродують книжечки з величезними знижками, сайт вже ожив (зранку довго не працював, видно, всі набігли), майже все розгребли вже(
Побачила, що залишилось:
У пошуках добробуту
Пиши сильно
Випивка: Історія однієї любові
Нічого з цього не читала, але за описом цікаво виглядають, я б взяла)

Обожнюю наш час за те, що є купа прикольних штук, які роблять життя більш комфортним ☺️
Ви тільки подивіться!

Пост в інсті

Зʼявилось бажання збирати невеличку бібліотеку з тих книжок, що я люблю, готова перечитувати і всім радити☺️

Вочевидь, я достатньо довго живу на одному місці і давно не переїздила😅

Там точно буде:
- Гаррі Поттер англійською
- Безніч
- Голодні ігри
- Готель та Аеропорт Артура Гейлі
- Щось Всеволода Нестайка (хочу перечитати, пам’ятаю, що в дитинстві дуже любила В країні сонячних зайчиків)
- Цирцея
- Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»
- Щось Бакмана (Тут була Бріт-Марі поки, здається, моя улюблена)
- Місто дівчат Елізабет Гілберт

Це тільки те, що швидко спало на думку, певна, що буде набагато більше всього)

А які книжки ви готові возити за собою?)

Is he indeed?

Не без цього, не без цього…

Вірю, я повірила)

Що з моїм читацьким життям останнім часом?

Перечитала 3 перші книги з циклу Відьмака Анджея Сапковського:

- Останнє бажання
- Меч призначення
- Кров ельфів

Однозначний рекомендасьон!

Те, про що ми знаємо, перестає бути кошмаром. Те, з чим уміємо битися, вже не настільки грізне.

Найбільше мені сподобалась збірка Останнє бажання, яка складається з кількох оповідань, там цікаві історії-замальовки та динамічно розвиваються події. Багато відсилок до фольклору різних народів світу, мабуть, всі фантастичні істоти взяті з історій різних народів світу, зокрема, казок — раділа, коли зрозуміла, що одна з історій — це ретелінг Білосніжки.

В другій та третій вже більше війни та політики, через це сприймалось дещо важче, і ще багато імен та персонажів, яких мені не одразу вдалось запам’ятати. Хоча сюжет там теж класний, подобається, як переплітається багато чого між собою, як закидуються натяки і що з них потім виходить.

Про війни завжди говорилося, говориться і буде говоритися. І небезпідставно: війни були й будуть.

Цікаво та боляче було спостерігати за тим, що перегукується з нашим сучасним — несприйняття, засудження та насилля по відношенню до тих, хто відрізняється, роздуми про війну, боротьба за владу.

В Сапковського, здається, немає абсолютно добрих чи поганих персонажів — в кожного свої інтереси, коли вони стикаються, з цього виходить драма та конфлікт. Ну, Нільфгаард поки для мене поганці в будь-якому разі, в них нічого хорошого не побачила))

В кожному з нас є Хаос і Порядок, Добро й Зло. Але над цим можна й треба панувати.

Паралельно дивилась кілька серій серіалу від Netflix — попередній раз я дивилась, коли вже майже забула сюжет книг, тож все виглядало ну дуже за мотивами, а зараз зауважила, що в перших серіях все ще більш-менш відповідає книжковим подіям. Потім, звісно, піде дуууже за мотивами, ба навіть зовсім не за мотивами . В серіалі за кілька серій примудрились накомбінувати подій з кількох книжок, тому він ще може сприйматись важче, і персонажі не такі глибокі, як в книзі, але як доповнення до книг він непоганий, може бути.

І додам для вас ще дві зворушливі цитати, які запали мені в серце, коли дочитувала третю книгу.

— Скажи мені, чи за допомогою магії можна зробити все, що завгодно? — Ні. — Але можна багато чого, вірно? — Вірно. — Чародійка прикрила на мить очі, торкнулася пальцями повік. — Дуже багато чого. — Щось насправді велике… Щось страшне! Дуже страшне? — Інколи більше, ніж хотілося. — Гм-м… А чи я… Коли я зумію робити щось таке? — Не знаю. Може, ніколи. Аби тільки тобі ніколи б і не довелося.

— На що ти так дивишся? —На те дерево. Це липа. —А що у ній такого цікавого? —Нічого. Просто втішаюся її видом. Втішаюся, що… можу бачити. —Не розумію. —Це добре.