Що з моїм читацьким життям останнім часом?

Перечитала 3 перші книги з циклу Відьмака Анджея Сапковського:

- Останнє бажання
- Меч призначення
- Кров ельфів

Однозначний рекомендасьон!

Те, про що ми знаємо, перестає бути кошмаром. Те, з чим уміємо битися, вже не настільки грізне.

Найбільше мені сподобалась збірка Останнє бажання, яка складається з кількох оповідань, там цікаві історії-замальовки та динамічно розвиваються події. Багато відсилок до фольклору різних народів світу, мабуть, всі фантастичні істоти взяті з історій різних народів світу, зокрема, казок — раділа, коли зрозуміла, що одна з історій — це ретелінг Білосніжки.

В другій та третій вже більше війни та політики, через це сприймалось дещо важче, і ще багато імен та персонажів, яких мені не одразу вдалось запам’ятати. Хоча сюжет там теж класний, подобається, як переплітається багато чого між собою, як закидуються натяки і що з них потім виходить.

Про війни завжди говорилося, говориться і буде говоритися. І небезпідставно: війни були й будуть.

Цікаво та боляче було спостерігати за тим, що перегукується з нашим сучасним — несприйняття, засудження та насилля по відношенню до тих, хто відрізняється, роздуми про війну, боротьба за владу.

В Сапковського, здається, немає абсолютно добрих чи поганих персонажів — в кожного свої інтереси, коли вони стикаються, з цього виходить драма та конфлікт. Ну, Нільфгаард поки для мене поганці в будь-якому разі, в них нічого хорошого не побачила))

В кожному з нас є Хаос і Порядок, Добро й Зло. Але над цим можна й треба панувати.

Паралельно дивилась кілька серій серіалу від Netflix — попередній раз я дивилась, коли вже майже забула сюжет книг, тож все виглядало ну дуже за мотивами, а зараз зауважила, що в перших серіях все ще більш-менш відповідає книжковим подіям. Потім, звісно, піде дуууже за мотивами, ба навіть зовсім не за мотивами . В серіалі за кілька серій примудрились накомбінувати подій з кількох книжок, тому він ще може сприйматись важче, і персонажі не такі глибокі, як в книзі, але як доповнення до книг він непоганий, може бути.

І додам для вас ще дві зворушливі цитати, які запали мені в серце, коли дочитувала третю книгу.

— Скажи мені, чи за допомогою магії можна зробити все, що завгодно? — Ні. — Але можна багато чого, вірно? — Вірно. — Чародійка прикрила на мить очі, торкнулася пальцями повік. — Дуже багато чого. — Щось насправді велике… Щось страшне! Дуже страшне? — Інколи більше, ніж хотілося. — Гм-м… А чи я… Коли я зумію робити щось таке? — Не знаю. Може, ніколи. Аби тільки тобі ніколи б і не довелося.

— На що ти так дивишся? —На те дерево. Це липа. —А що у ній такого цікавого? —Нічого. Просто втішаюся її видом. Втішаюся, що… можу бачити. —Не розумію. —Це добре.

І зараз читаю (вже пройшла третину) Танців з кістками Андрія Сем’янківа — медично-психологічна тематика (заявлено як трилер), персонаж в плані моралі мені сірий, а за характером цинічний та липкий, сюжет затягує, може, пізніше розкажу вам більше)

Читали?

Ооо, чекала цю книжечку 🖤

Взагалі стільки всього несеться: з моїх найпалкіших бажанок — Дейзі Джонс, Жовтолика, друга частина Безночі, продовження Каравалу вийде, ледве утримуюсь від замовлення, бо в мене де дві книжки, там і десять, все як в тумані, ну, ви знаєте 😅

Заглядаюсь на гарні паперові, а сама лежачи перед сном читаю електронку, бо так зручніше))

Танці з кістками, Андрій Сем’янків

Дочитала Танці з кістками, я в ахуї

Тут можна матюкатись? Певно, що можна, це ж мій блог))

Як трилер (медичний!) з елементами детективу я оцінила, як ви вже зрозуміли😅 Як психологічну драму — теж. Чи раджу я — важко сказати. Не тому, що це погано, а, навпаки, тому, що це добре і від цього читати це набагато гірше.

Все починається неспішно: Северин — не надто реалізований в житті патанатом, заробляє небагато, знаходиться в «зручних» стосунках, до яких звик, зловживає алкоголем та не докладає зусиль, аби покращити своє життя. Поки не отримує нібито невинну пропозицію підзаробити на продажі решток трупів — так, це не легально, але ж нікому цим не шкодиш, — що в свою чергу запускає ланцюжок подій та виборів, з яких все складніше виплутатись. Сюжет розвивається все стрімкіше і затягує, прочитала дуже швидко.

Про внутрішнє медичної системи та лікарів (це було цікаво), про те, що кожен крутиться, як може, про те, як один вибір впливає на подальші, про те, як невеличкі порушення дозволяють потім толерування більш значних, про те, як після кроку вниз падати далі все легше.

Я б не радила це читати чутливим, тривожним та нервовим людям (читай: собі), але це на вашій совісті — знаю, що я все одно час від часу таке читатиму (передаю привіт двом книжкам Кідрука, які до цього раз на півроку активно гойдали мою нервову систему🙈)

Бути в голові головного героя іноді дратує, потім все більше стає огидно та моторошно. Будьте готові до детальних описів маніпуляцій з людськими тілами та охуївання (вимбачте, я дуже старалась уникнути цього слова, але це найбільш влучне, що я змогла підібрати) від того, як далеко можна зайти в спробах нібито врятувати себе.

Якщо ви хотіли почитати — сподіваюсь, не відбила у вас бажання. А якщо читали — буде цікаво почути, що вас найбільше вразило в цій книзі👇

Класні поради тим, хто хоче читати (більше)🧡

📚 Видання The Giardian поділилось 20 порадами бібліотекарів «як читати більше книг». Поради досить базові. Повна стаття англійською тут.

1. Не докоряйте собі, якщо ви не читали роками.
2. Слухайте книгу, замість того, щоб «читати».
3. Станьте членом місцевої бібліотеки.
4. Шукайте книги, схожі на ті, що вам сподобались раніше.
5. Зрозумійте свої читацькі уподобання.
6. Створіть позитивну рутину читання. Читайте потроху кожен день і нагороджуйте себе за прогрес.
7. Читайте те, що вас хвилює, не засуджуючи. Не важливо це любовні романи, трилери чи щось інше. Головне, щоб вам подобалось.
8. Залишайтеся відкритими до нових жанрів і форматів.
9. Спробуйте читати науково-популярну літературу.
10. Обирайте короткі книги.
11. Зведіть до мінімуму відволікаючі фактори, щоб краще зосередитися на читанні. Вимкніть телефон та покладіть у іншій кімнаті.
12. Оточіть себе книгами вдома та на роботі.
13. Читайте своїм дітям з раннього віку.
14. Читайте із близькими вголос.
15. Ведіть читацький щоденник.
16. Читайте друковані та електронні книги.
17. Уникайте бібліотечних штрафів😅
18. У цьому пункті бібліотекарі рекомендують книги.
19. Знайте, коли кинути книгу, яка вас не цікавить. Правило 50 сторінок. Якщо ви дочитали до 50ї сторінки і книга не подобається, кидайте її.
20. «Науково доведено, що читання підвищує вашу здатність до співчуття, соціальні навички та здатність спілкуватися з іншими людьми. Читання розслабляє, знижує рівень кортизолу та артеріальний тиск. Також збільшує ваш словниковий запас, ваші знання, креативність і уяву».

Висновок: читайте цікаве, читайте різне, читайте скрізь✨

P.S. Моя персональна порада: не виходити з дому без книги. В мене є рівно одна сумка, куди не влізе паперова книга, але туди поміщається Кіндл. Навіть якщо в мене ніби і не має бути можливості ніде почитати, зазвичай, все одно знаходиться 10-15 хвилин очікування в транспорті чи у черзі. А це додаткові 5 сторінок в день, 150 сторінок в місяць, і 1825 додаткових сторінок на рік!😁

Присвята в книзі Colonizing Animals, автор Jonathan Saha

Сміюсь і зворушена💔

Книга досліджує вплив колоніалізму на стосунки людей із тваринами в М’янмі.

Автор говорить, що його кішка на ім’я Тост всіляко відволікала автора від процесу написання книги 😅 — ті, в кого є коти, впевнена, ви знаєте, як це буває)) Але певна, що вона мала вагомий внесок в життя та творчість автора — недаремно першим словом однієї з його дочок було саме 🐈

Кішечка, на жаль, померла в місяць виходу книги(

Джерело

Це я, тільки не купила стільки книг🤣

Чомусь так втішаюсь, що мем, який я знайшла в інтернетах, зарепостили в набагато більшому каналі🥰

(краду не як художник, але з визнанням авторства😁)

Моя неймовірна подруга, Елена Ферранте

Не помітила, що в циклі 4 книги, знову вляпалась в довгу історію 🙈

Італія минулого століття, дві дівчини, складне дитинство, бідність, дорослішання та мрії про краще життя. Неаполь — наче велике село, де всі одне одного знають, де пліткують, сваряться, товаришують, б’ються та закохуються.

Важко підібрати слова. Мені сподобалось, бо це про людей, а я люблю читати про людей, сподобалось, що це про дівчат, які шукали свій шлях і життя яких цікавим чином переплелись. Але як будь-яка справжня історія про людей, так само і ця їх не ідеалізує і не соромиться показати не скажу, що найгірші (бо найгірші я нещодавно спостерігала в іншій книзі), але й не найкращі сторони людей та їх взаємин — дорослих, батьків з дітьми, однолітків.

Мабуть, це показник хорошої книжки — підсвічувати різне і не залишати однозначного враження. Мабуть, це і є життя❤️‍🩹

Мені таке треба🥰

Дякую, поплакала 💔