Ой клас❤️‍🔥 Хто ще чекатиме?)

Маю спонтанне питання — чи цікаво було б вам дізнаватись про акції на книжечки?

Я рідко таке розміщаю, бо в моїй бульбашці є часті листи від книжкових сайтів та купа книжкових каналів, в яких я часто читаю про одні й ті самі знижки, і не хочеться бути ще одним таким каналом)

Але, з іншого боку, ваша книжкова бульбашка може бути абсолютно іншою і це було б вам корисно)

Ну і в будь-якому разі не хочу цьому прям багато сил приділяти, але час від часу могла б постити таку інформацію)

Скажи, що ти тривожна людина, не кажучи, що ти тривожна людина😅

Я вже читала кожну з цих книг і взяла їх, щоб перечитати, бо впевнена, що вони сподобаються☺️

Я, яка намагається зрозуміти, навіщо книжка про ФЛЮОРОГРАФІЮ і чому вона така красива🗿🗿🗿

Абсолютно я ахахах

Знайшла свій старий пост в особистому каналі. Деякі речі міняються, а деякі вічні. Всьому свій час💔

Трошки я)

Дуже я! Прийшла зарплата, моргнула, пара тисяч з неї пішли на книжки…

(Як ви можете зрозуміти, книжку Рік без шопінгу я поки не дочитала 🫣)

До речі, про ціни на каву
В Катовіце кава, яку я беру іноді (переважно капучино чи еспресо-тонік) - 16 злотих, тобто 160 грн
Якщо якесь більш фенсі місце, то ще дорожче
Продивляючись меню колись, я помітила за такою ж вартістю порцію вина…
Для мене вибір був очевидний 😅
І майже завжди, коли виникає ситуація, я просто не розумію, нащо мені пити каву🙈
Якщо я зіпʼюсь, ви знаєте, кого в цьому звинувачувати)

Соловей, Крістін Генна

Це чоловіки розповідають історії, — відповідаю я. Це найпростіша й найчесніша відповідь на його запитання. — А жінки просто живуть із тим, що сталося. На тій війні ми були як тіні.
Коли вона скінчилася, на нашу честь не влаштовували парадів, ми не отримували медалей, про нас не згадали в історичних працях.
На війні ми робили те, що мусили, а коли вона завершилася, зібрали уламки нашого життя й почали все спочатку.

З авторкою я познайомилась в січні, коли читала Чотири вітри — якщо коротко, то це історія жінки та її сім’ї під час Великої Депресії в Штатах. Та книга була для мене цікавою, але посередньою — я вдячна, що вона познайомила мене з важливими історичними подіями, і на початку мені була симпатичною головна героїня, потім вона почала дратувати своєю поведінкою та виборами, дратувала її дочка, дратувала сама авторка, ніби не бажала своїм персонажам ані краплі хорошого і таке враження, ніби намагалась давити на жалість.

Соловей, на мій погляд, написаний сильніше. Хоча прям любові в мене з цієї книгою не сталась, але вона вражає, бо про жінок, про війну, про силу, яка виглядає по-різному, про любов, яка рятує. Але обережно — тут тригери: насилля, тортури, концтабір, смерті, тож майте на увазі, якщо ви чутливо ці теми сприймаєте.

Що ми тут маємо — окупована Франція під час другої світової, дві сестри, яких батько покинув після смерті матері, в напружених стосунках, дуже різні — одна більш домашня та обережна, інша різка та нічого не боїться. Одна залишається вдома з дитиною, коли чоловік іде на фронт, і вимушена виживати з німцем в своєму будинку, інша доєднується до руху опору і щодня ризикує життям. Їжі та грошей все менше, нацисти все сильніше закручують гайки, євреїв все більше переслідують, трапляються все жахливіші та масовіші злочини. Це історія двох жінок в жахливій війні, кожна з яких боролась та виживала як уміла, та історія цілої нації.

Що цікаво, або в мене вже дуже відбита емпатія, або так написано, або такі героїні, але десь півкниги я сприймала події доволі відсторонено, головним героїням майже не співчувала, бо я їх не дуже відчувала, не розуміла, чому цю книгу хвалили і чому приятелька казала, що я плакатиму. Те, що мене обурювали злочини нацистів і жахало, як людям було виживати в окупації — це само собою, але от саме головні персонажки не викликали особливих емоцій. А ось вже десь на середині, коли ситуація стала напруженішою, а характери сестер сильніше розкрились та загострились, я стала більше розуміти та співчувати, а історія мене поглинула. І таки ближче до кінця почалися сльози, які вже супроводжували кожну сторіночку до фіналу. Я останнім часом часто розчаровуюсь кінцівками, але ця була чудово допасована!

До речі, авторка надихалась історією реальної жінки — бельгійки, яка рятувала пілотів-союзників, переводячи їх через гори. Знаючи це, читати цю історію ще більш щемко.

Так, дівчата, хто читав — діліться своїми враженнями, обговоримо! А якщо хотіли б прочитати — теж маякуйте)