Зізнайтесь, актуально? 😅

Останні дні якісь ніякі🤧

Мало сил, важко сфокусуватися, нічого не радує, а коли мені не приносить задоволення навіть їжа — це якийсь поганий знак 😭

Ось сьогодні ввечері нарешті перейшла в кращий стан — думаю, допомогло те, що розгребла кілька справ, що напружували, і трохи стабілізувалася погода, фух 😌

Прочитала половинку Опівнічної бібліотеки — початок здавався нуднуватим, але далі мене захопила ідея прожити різні варіанти свого життя!

Ви колись задумувалися, що сталося б, якщо ви б зробили інший вибір в той чи інший момент?

Ця книжка про те, щоб подивитись на результати цих інших виборів. І, схоже, при більш детальному огляді жаль за нереалізованим бажанням може обернутись вдячністю за те, що це життя так і не справдилося — бо все може виявитися не так просто та красиво, як нам здавалось 🤨

Купила хтиву книжку🌚
Здається, кішка трохи засуджує😅

Дочитала!

Зворушливо і життєствердно, хоча книжка буквально починається з суїциду головної героїні 💔

Тепер вона уявляла, як це — повністю себе прийняти.
Кожну будь-коли зроблену помилку. Кожен шрам. Кожну мрію, яка не здійснилась, і кожен відчутий біль. Кожне притлумлене бажання. …Уявила, що можна бачити себе як просто чергову прекрасну витівку природи.

Нам не треба зіграти в усі ігри, щоб дізнатись, як це — перемагати. Нам не треба почути всю музику на світі, щоб розуміти музику. Нам не треба перекуштувати абсолютно всі сорти з усіх виноградників, щоб знаходити приємність у вині. Любов, сміх, страх і біль — це універсальні валюти.

Поки ми живі, в нас завжди перебуває майбутнє
з багатогранними можливостями.

Чи моє життя чарівним чином звільниться від болю, відчаю, горя, страждань розбитого серця, труднощів, самоти, депресії? Ні.
Але чи хочу я жити?
Так. Так.
Тисячу разів так.

Ще так зайшла оця фраза:

Мені дуже в тобі подобається те, що з тобою я завжди почуваюся нормальною людиною.

Так чудово знайти людину, для якої твоя дивність — це нормальність🥰

P.S. пішла перевіряти, чи існує слово дивність, знайшла таке😁
Ну, ви зрозуміли, що я маю на увазі 🙃

Яка крута ідея!

Священник, Сьєрра Сімоне

Багато сексу, на який не треба довго чекати (це вам не слоубьорн, де ти три книжки чекаєш, коли вони одне на одного подивляться 😅), і трошки сюжету, щоб це мало якийсь сенс🌚

Гаряче та драматично!
Заборонена пристрасть, якій герої (в тому числі священник) не дуже-то й опираються😅

Не читайте, якщо ви дуже релігійні (вони будуть робити це в церкві теж) або хочете якогось глибокого сюжету (хоча певна глибина тут є, хах). Читайте, якщо вам хочеться простого людського 18+ 😈

Книжка вже пішла по рукам подруг🤫

І раз пішла така пʼянка, закину свою антирекомендацію 18+

Дрібним шрифтом, Лорен Ашер

Бачила на неї хороші відгуки, але мені настільки не зайшло, що я не осилила більше пари десятків сторінок🤧

Я не повірила персонажам, вони мені якісь всі картонні, їх виклики та проблеми описані так, що я їм абсолютно не співчувала, а перехід від суперництва до кохання здався мені нереалістичним. Скоріше за все, саме тому, коли прогортала книжку, щоб глянути інтимні сцени, мені навіть вони не сподобались, а це прям дуже серйозний дзвіночок!

І це при тому, що я доволі лояльно ставлюсь до різних книжок і готова їх радити просто тому, що вони підняли мені настрій, навіть якщо це не прям якісь шедеври 🌝

Якщо хтось з вас читав — дайте знати, цікаво, яка у вас думка! Обіцяю не засуджувати 🤗

Червень був такий!

Помітила, що часто в мене виходить 4 книги на місяць — схоже, це мій комфортний темп, якщо я більш-менш в ресурсі, книжки цікаві і читаю регулярно✨

Про дві вже розповіла вам, пізніше, сподіваюсь, поділюсь враженнями і про інші дві 🙃

Яка у вас улюблена книжка червня?

На 1000% так!

Щось якось ще більше захотілось у Львів…
Деталі туть

Ну що, любі… Читаю останнім часом багато. Пишу про це мало. Складно.

Іноді хочеться ділитись з вами більш особистим, але водночас так страшно показати свою вразливість.
В черговий раз життя мені показує, що драма може захоплювати в кіно та книжках, але коли ти — головна героїня цих подій, це просто нестерпно.

Допомагають теплі люди поруч і писати про свої почуття. І те, що це не в перший раз, тож я знаю, що це переживу.
Можливо, колись з цього вийде хороша книжка, яку читатимуть інші любителі драми 💔

***

Ти кажеш, що не хочеш зробити мені боляче. Чи не в цей самий момент ти вже знаєш, що це неминуче і станеться зовсім скоро?

Чи вже відчуваєш, коли цілуєш мене, що зовсім скоро ти скажеш — давай залишимось друзями?

Ти говориш, що не боїшся, що я зроблю тобі боляче, ти вже це переживав. Чи це значить, що пережити своє розбите серце легше, ніж розбити серце іншій людині? Чи це тому, що твоє серце так і не вдалось скласти зі шматочків після того, що сталось раніше, тож ти знаєш, що його неможливо розбити?

***

Схоже, в нас склалась традиція — на прощання ти кажеш мені речі, які б я не хотіла чути. Я залишаюсь з ними наодинці. Вони деруть мені душу, і поруч немає нікого, хто відігнав би їх. Ти обіцяєш бути обережним. Але що ми маємо в результаті? Ось я знову зшиваю своє серце після того, як відкрила його комусь.

Знаю, що зрештою все буде добре. Просто треба дати собі трохи часу.
Обійміть мене, будь ласка, це для мене дуже важливо зараз 💙

Тимчасом книжка, яку я почала 🌚

Діва, матір і третя — Юлія Нагорнюк

Як я сміюсь 😁