Також ловив себе на думці про це відчуття.

Коли ти маленький, найкращим прикладом привести можна батька: ти знаєш що він не найсильніший в світі, не наймолодший, але він дає тобі відчуття надійності і захисту. Поруч з ним ти в абсолютній безпеці.
Момент, коли ти бачиш як твого батька бʼють або він зазнає травм і його життя під загрозою, просто руйнує твій світ.

Але на війні також є це почуття, незалежно від того що ти пройшов і бачив, майже в кожного є людина, поруч з якою виникає відчуття, що все вийде, що як би важко не було, цей чоловʼяга точно знатиме як вчинити, він майже всемогутній, він невразливий. І чим монументальніше персона, тим сильніше, навіть не те що відчуття, а буквально віра в це.
Але потім такі люди зазнають поранень, твій світ балансує, але вони виживають, і твоя віра тільки міцнішає, бо щойно ти став свідком того, що дійсно з цією людиною нічого не може статись, а всі ці пригоди тільки прикрашають його шлях, і ти ще більш безпечно і впевнено відчуваєш себе йдучи з ним куди-завгодно.

Аж раптом цієї людини не стає.
Усвідомлення того, що те, що ніяк не могло статись, таки сталось, просто розбиває скло чергового слою реальності із зруйнованого світу в інший, такий самий, на перший погляд, але інший по відчуттям себе в ньому.

І насправді ж ми всі знаємо, знаємо вже напевно і з досвіду, що всі ми дуже вразливі і смерть поруч. Але завжди є ті, хто дарує відчуття цілісності і надійності цього світу, ті, на кому він тримається.

І шкода всіх загиблих, безумовно, але в кожного є ті, кого не те що шкода, а з ким просто руйнується цілий світ.

Превʼю одне, а посилання два. Можна дивитись поспіль, краще почати з другого посилання, про Польщу

Черговий військовий злочин росіян зафільмований і оприлюднений ними ж.

Не знаю локацію і обставини, але вкотре підкреслюю збочену логіку росіян:
в полон не можна здаватись до нас, бо ми жорстокі. А вони такі жорстокі у відповідь на нашу жорстокість. Тільки відео подібної жорстокості з нашої сторони майже немає, а от "звіти" їх жорстокості "у відповідь" спливають регулярно.

Росіяни, такі росіяни.

Спроби протягнути закон 10242 , тиск на Deepstatemap-це все так..хочеться сказати по-радянському, але ж насправді по-підарські))

«Не боротись з корупцією, не проводити армійські реформи, а закривати рота тим, хто про це каже»- тренд нинішньої влади.

Не Хемінгуєю, а мені, спало на думку не написати найкоротшу і найсумнішу оповідь, але зробити найкоротшу презентацію нинішнього стану справ і шляхів вирішення.

Хай користуються.

Подивився інтерв'ю Чмута, по суті ніяк не коментую, але хочу поділитись кількома цитатами, оскільки про ці тези і сам часто кажу.

Перше:

- Якби тобі запропонували Міністерство оборони, ти би погодився, міністром?

- Зараз? Ні.
По-перше мені би було би сумно що в країні немає когось сильнішого, і з якихось причин держава прийшла до мене, але наразі я не маю достатньої кількості знань, навичок, досвіду, можливо команди, для того щоб заходити в таке складне чутливе Міністерство.

НЕ ТРЕБА ТЯГНУТИ ЛЮДЕЙ НА ПОСАДИ ЧЕРЕЗ ЇХ МЕДІЙНІСТЬ, або через їх медійну професійність, або через високі показники в їх сфері роботи, які не корелюються напряму з тими посадами
які їм пропонують.

Друге:

- Рано чи пізно відбудуться вибори, тому що в нас не відбулися чергові вибори до парламенту, не відбулися чергові вибори президента, рано чи пізно це станеться, і ми бачимо
що, так само соціологічні дослідження (показують), що люди очікують що до влади будуть іти масово військові і волонтери, люди хочуть їх бачити у політиці.

- Шкода.

- Скажи, будь ласка, як ти ставишся до цього запиту і які нагоди і загрози стосовно цих очікувань, тому що воювати і займатися політикою це абсолютно дві різні речі, і 14-й рік нам це показав.

- Це правда, люди хочуть змін і це правильно, нам треба щось робити з парламентом, бо він важливий для демократії. А він у нас на жаль не дієздатний настільки, як хотілося б, як мав би. Люди хочуть змін на всіх рівнях, люди хочуть політичного перезавантаження, партійного перезавантаження, це нормально і про це партнери прямо питають типу "А чому ви не проводите вибори? - Бо війна". Але колись вони відбудуться і я точно думаю що в нас з'являться багато різних нових політичних гравців, об'єднань, партій, різних. Не всі будуть позитивні,
десь буде оцей роснявий слід проявлятися, і не просто так деякі з наших колишніх політичних оглядачів зараз за кордоном щось там пробують робити, якісь свої проекти. Але важливо ж не те чи ти воював, чи ти не воював, чи ти волонтер, чи ти не волонтер. Важливо прагнути до побудови інституцій, в тому числі партій які опираються не на прізвища, не на лідера, не на ідола. А партії, які опираються на систему, системність, на програму, на готовність її реалізовувати, і людей які готові будувати країну по правильних принципах і підходах.

Третє:

- Заморозка війни – це програш?

- Дуже поганий сценарій для нас. Росія наєбе.
Треба дотискати, як би нам важко не було, але треба дотискати тому, що на другий день перемир'я ми почнемо сваритися хто більше воював, хто більше возив, і хто кому патріот, і почнемо формувати політичні списки, партії, рватися до влади, а Росія буде далі озброюватися. Пройде якийсь час і вона знову нападе, і вона не повторить тих помилок які були в 22му. ... Одна з наших стратегічних цілей у випадку перемир'я це не повторення великої війни 22го року. Ми, як країна, маємо на наступний день почати готуватися до наступної війни. Я дуже боюсь що ми не зробимо цього висновку, який ми мали б зробити в 2015 році. Ми виграли час і ми цим часом не скористалися. Росія виграла час і скористалася, але допустила декілька великих помилок. І ми пропітляли. Недооцінила суспільство, переоцінила себе, наше суспільство недооцінила, готовність до боротьби недооцінила, переоцінила свою армію, переоцінила те, як все вийде, за рахунок цього швидко не вдалося, а далі перейшло вдовгу.

А тепер спробую прокоментувати ці тези, і узагальнити.

Дисклеймером зазначу що нижче виключно моя особиста думка.

Отже, по першому пункту:
На жаль небагато людей мають схожу точку зору, і часто "піздатий пацан" по образу, створеному соцмережами, є достатнім крітерієм для вибору кандидатури на стратегічно важливу посаду. (Ну або "це принаймні не совковий політик/генерал, а значить збсь)

По другому:
В цілому та ж думка, що і в першому пункті, і дійсно прикро і шкода що стан справ саме такий, бо проблема набагато більша за особистості. Стан справий такий плачевний не конкретно через Єрмака, Зеленського, Сирського (хоча бачить бог я далеко не їх фанат, скоріш навпаки). В існуючій кастовій і корумпованій системі навіть дійсно "піздатий пацан" не зможе ефективно себе проявити як окремий елемент. Тому мають бути побудовані система і інституції, в яких все працюватиме не виключно завдяки хорошим людям, а в яких навіть не дуже хороші люди, незалежно від такої характеристики людських чи професійних якостей, не зможуть нашкодити і не працювати ефективно.

По третьому:
Згоден з тезою, і згоден з прогнозом. Але.
Стосовно того, що треба дотискати, я в це не вірю не тому, що це не можливо в теорії, але тому що я не бачу цього в реальності. В реальності сиплеться фронт, величезна купа проблем, і підгрунтям для невіри в цей сценарій є відсутність кроків до покращення і вирішення цих проблем, а ті, які робляться, робляться не у відповідь на виникнення проблеми, а у відповідь на суспільний тиск, так би мовити вимушенні кроки на покращення з під батіга. Це абсурд. ТАК дотиснути ми не зможемо. (Сюди також можна включити геополітичні фактори, слабку допомогу, брак добровольців, тощо).

Що стосується розбрату і внутрішніх конфліктів після припиненню вогню, впевнений що так і буде, але.
В будь-якому випадку припинення вогню відкриває велике вікно можливостей, і в нас таки буде МОЖЛИВІСТЬ скористатись цією перервою. Далеко не факт, що ми зможемо, але тим не менш. Також варто зауважити що в це вікно можливстоей входитимуть і зовнішні фактори, як то різні події за межами нашої країни, які можуть вплинути і на РФ і на нас.

Ну і реальність така, що в нас немає окремого загону нікому невідомих людей, яких тримають на цей період, щоб показати всім, запевнити всіх що це справжні професіонали з найкращими людськими якостями, і тому вони мають стати новою владою і будувати нову систему. Це було б круто, але це фантастика.

Тому, попри те, що я написав у другому пункті, дивлячись на реальність, будемо сподіватись що все ж таки до влади потраплять медійні, і поважаємі суспільством, далеко не ідеальні "піздаті пацани", які всупереч системі зможуть її змінити на таку, в якій вона і залишатиметься ефективною і прозорою і після того, як ці добрі люди передадуть свої посади справжнім професіоналам.
Скоріш за все в політику прийдуть як раз відомі і медійні військові, волонтери, і залишиться багато представників минулої влади. Ці медійні люди не святі, далеко не святі, але я дуже сподіваюсь що в них вистачить волі, рішучості і ресурсу не асимілюватись в існуючій системі, а побудувати нову, яка, в свою чергу, вже зможе правильно скористатись припиненням вогню і не допустити повторення 2022р.

P.S. Стососвно того чи важливо що хтось воював і волонтерив чи ні, я вважаю насправді це важливим показником, але точно не визначальним для майбутньої політичної системи. Це скоріш в цілому якісний лакмусовий папірець особистості, громадянина, і якщо він ніяк не приймав участі в житті воюючої країни, то це віднімає кілька балів від максимального значення і сенсу Громадянина. Але на посадах, принаймні в кінці реформ, мають стояти люди з відповідними професійними навичками і знаннями до займаємих посад.
Не кожен, хто воював, може стати МО, або відповідати за бойову підготовку, а тим паче відповідати за МЗС, МОЗ, тощо.

P.P.S. Але стосовно всіх медійних і поважаємих дууже раджу також проводити їх аналіз бекграунду, вчинків, шукайте невідповідність слів до дій, способу життя до декларуємого фінансового стану, тощо, щоб принаймні найгірших з них відсіяти.

За обрій сонце, не чути крил,
Свистить коса, стемніло рано,
Прогресія рядів могил,
Один світанок ще подарувала

Це не важливі і не інформативні аудіо, слухати їх не обов’язково.
Це ближче до рефлексії

А, і Путін підписав закон, Талібан вже не терористична організація в рф))

It is time

Зато багато хто з посадових і відповідальних осіб досі вперто заперечує те, що рішення давати топ озброєння нульовим бригадам, а не ефективним бригадам з дефіцитом озброєння- це помилка.

Бо легше переконати всіх, що чорне це біле, а не визнати що ви штанганули, і дооснастити бригади, які в 2022 без ніхуя тримали оборону в оточенні, звільняли області на нозі, тощо.