🤩🤩🤩Легендарне прев'ю фіналів конференцій НБА by Кеди Каннінгема

Ваші улюблені Зіновій Пипка та Інокентій Бест баскетбольної аналітики повертаються до етеру!

Підвели підсумки півфінальних серій та розклали на запчастини майбутні фінальні протистояння.

Запасайтеся чаєм з печивом та камон до нас, якщо не хочете пропустити момент, як я зізнаюся в любові до Бостон Селтікс!

👇🏻👇🏻👇🏻

🔵Anchor

🟣Apple Podcasts

🟡Google Podcasts

🟠CastBox

🔴Pocket Casts

🟢MEGOGO

🇺🇦Зефір

😂Мене викрили, насправді я завжди був зеленим сектантом

🇺🇦Зефір

​​🤔Як виграти три чверті з чотирьох та згоріти в матчі у -11 загалом?

Допомога залу не потрібна, відповідати буде Айме Удока. Бо саме та чверть, яку його команда безбожно злила, чомусь в народі називається "тренерською".

Але буквально дрібочку передмови і декорацій. Насправді, нічого несподіваного обидві команди не показали.

Обидва тренери відразу дали зрозуміти, що ілюзій з приводу "універсальності" захисту суперника не мають (як мінімум, поки немає Лаурі, Смарта та Горфорда). Завжди десь в полі маячить чи то Вінсент, чи то Хіро, чи то Прічард, чи то ще хтось, хто універсальний тільки на папері. Тому тактика "тягни наверх Вільямса/Адебайо та вали всередину чавити малюків" працювала +/- і у тих, і у інших.

🍀Селтікс відряджали Брауна/Тейтума на слабку сторону і розривали захисні редути за рахунок ривків у фарбу Таймлорда, до якого або не встигали, або це був якийсь кордупель. Бем був на периметрі, хтось з пари Батлер/Такер був прив'язаний до важливого гравця суперника далеко від епізоду.

🔥Маямі спочатку взагалі нічого не могли організувати, але потім нащупали слабке місце в зоні середніх (див скрін за першу половину матчу нижче). Селтікс намагалися грати те же саме, що і з Мілвокі, але Янніс/Голідей та Батлер/Хіро на середній дистанції - це дві дуже великі різниці. Там горіла і зона, і персоналка, але в атаці вдавалося все одно більше.

Ось тут ми і вийшли до перерви та "тренерської" чверті, яку команди розпочали з форою +8 у гостей.

Але перша половина цієї чверті буде ще довго снитися Удоці в кошмарах. Гіт вийшли з абсолютно іншим рівнем підготовки до всіх патернів атаки суперника. Батлер/Такер почали передавати гравців і виходити страхувати. Вінсент активніше почав пресувати Роба внизу, кілька разів виколупавши м'яча. Жоден "екстра-пас" під кільце, які проходили в першій половині - не досяг адресата, бо всі вже були готові. Тому Таймлорд так же швидко вмер, як і спалахнув. Абсолютно всі комбінації читалися і накривалися.

Шість кидків з гри з шість хвилин - як красномовний підсумок.

Вишенька на цьому тортику - таймаут Удоки при 18-2 в четверті, після якого його команда вийшла... і організувала два перехоплення та швидкі відриви для Батлера в ДВУХ ПОСПІЛЬ АТАКАХ. Пиздець результативний таймаут.

Далі "кельти" трохи прийшли в себе, але віддавати таку власну фору та ще й організовувати додатково фору Маямі на їх майданчику - це відверто так собі план. На вмінні Батлера знаходити контакт та використовувати місс-матчі можна було б програти чверть, але не злити майже 20 очок різниці. Що, у підсумку, і сталося.

В усьому іншому, нічого принципово революційного. Майже по всіх показниках команди закінчили приблизно в рівень, що й не дивно - сильні та слабкі сторони у них, вважай, однакові.

Теоретично, наче і можна знайти позитив для "Селтікс": без Смарта та Горфорда були в шести провальних хвилинах від перемоги на чужому майданчику, при тому, що Батлер 40 пробив, і фоли йому свистіли регулярно.

Проте, не все так просто. Взагалі не знаю, що там залишилося від Лаурі, можливо, то вже пиріжок з нічим. Але основна сила Гіт - це Споельстра. Тренерский штаб вже показав, як вміє нокаутувати ситуаційними рішеннями. При цьому, головна фішка цієї команди - в глибині і різноманітності ротації.

Майже кожну серію Спо вивчає суперника і підіймає тих людей, які потрібні. Тому від суперника до суперника героями могли бути і Робінсон, і Мартін, і Струс, і Оладіпо, а вже завтра вони взагалі не виходять на паркет. І від Маямі цей матч також був розвідкою. Це не Буденхольцер, який вірить до останнього. Вже на наступний матч Гіт можуть вийти з Батлером на одиниці і Мартіном в старті, а Вінсент пропаде з ротації. Вивчити і підготуватися тут не вийде.

Тому на 100% - найцікавіше тут ще попереду.

🇺🇦Зефір

Хочеш знати, звідки у мене ці шрами? (С)

🇺🇦Зефір

🇺🇦Доброго вечора, ми з України!

Продовжуємо українізувати наш затишний телеграм-простір. Вирішив зробити невеликий баскетбольно-патріотичний стікерпак, бо ж таких взагалі не бачив. Поки небагато (але це чесна праця), але в майбутньому планую додавати ще актуалочок.

Тож додавайте собі та ділиться з друзями✌️🏻

І прибуде з вами сила💪🏻

🇺🇦Зефір

🍀Мозковий штурм тренерского штабу Бостона після поразки в першому матчі:

- (Удока) Ми злили фору в 8 очок після перерви, пропустивши ривок 22-2 в третій чверті. Шо будем робить?
- Змінимо систему захисту!
- Зламаємо Батлера!
- Спробуєм не всмоктати ривок 22-2?
- (У) Остання ідея непогана, але я маю навіть кращу.
- Яку?
- (У) Шоб не проїбать матч після ривка суперника в 20 очок - треба до цього завезти йому 25 очок фори!
- Геніально, коуч!

[Всі радісно обіймаються і улюлюкають]

Якщо я не правий, то буквально на крихту. Бо Удока в черговий раз продемонстрував, що в ситуаційних рішеннях він може десь затупити за відсутністю досвіду, але в плані підготовки між матчами він цар.

🔸Повернення Смарта та Горфорда очікувано додало надійності захисту. Наявність Ела і Таймлорда дозволила поперемінно комусь підхоплювати Адебайо, поки інший чергував під кільцем. Маркус традиційно нарубав дров в атаці, засираючи навіть лейапи на відкрите кільце - проте, більша частина цих атак була організована за рахунок його дій в захисті. У підсумку, ми остаточно забули про існування Бема, а Селтікс навіть перехастлили Гіт, що взагалі критична тема для цього протистояння.

🔸Повна дехіроїзація. По-перше, майже ідеальні взаємодії в захисті проти Хіро, коли за одне володіння гравці Бостона могли двічі розмінятися і на третьому скріні взяти та й зловити Тайлера в пастку. По-друге, витиснення максимуму з його "талантів" в захисті. Маямі не можуть йти в розмін з Хіро, йому постійно тягнуть допомогу. До цього "кельти" були ідеально готові і відразу починали розігрувати зайвого. І знову наголошу, що це явно саме тренерська заготовка під цей варіант складу суперника, де одночасно є один дико поганий захисник і ще мінімум один не дуже якісний або універсальний (Вінсент, Струс, Дедмон). Підсумкові -33 у Хіро - не збіг обставин.

🔸Не завжди помітна, але дуже важлива деталь. В такій грі для Селтікс критично важливо, аби суперник не міг безкарно кидати когось з ваших гравців заради допомоги на м'ячі. Тому Удока по-максимуму почав заганяти своїх "недоснайперів" під кільце. Такі трюки були помітні ще десь під кінець серії з Бакс, але сьогодні прям їх було дуже багато. Постійні кати Смарта та Гранта а) були небезпечними самі по собі, бо Хіро, Оладіпо та Струс іх регулярно втичили, і б) не давали повністю концентруватися на Брауні/Тейтумі, облишивши нещасних десь на периметрі. І це ще щастя Маямі, що ці додики і з-під кільця то не майстри влучати, а то б там було не 25 очок, а більше.

І це все фактично тільки перша половина гри = передматчева підготовка команди = Удока красень. У другій половині потрібно було зробити рівно те, що і Гіт в першому маті - тупо тотально не вмерти, перевівши гру в титанічні потуги суперника зробити з -25 десь -15.

Окремим пунктом всі господарі разом узяті. Після першого матчу я виділяв глибину Маямі в їх козирі, але це не завжди так. Тут дійсно глибокий і різноманітний склад. Втім, більшість з цих людей потрібно направляти. Без спецумов може грати тільки Батлер, а іншим потрібні комбінації і чіткі ролі. Тому інколи ми спостерігаємо раптові героїчні матчі від несподіваних персонажів, а інколи - ось як сьогодні:

- розгублений Бем, у якого немає простору для катів, немає місс-матчів, і який не вдупляє, шо йому тепер робить;
- Струс і Такер, які в ідеалі взагалі не повинні робити ударів в паркет, тягають того м'яча як писану торбу;
- пень його зрозумій, нащо взагалі потрібний Оладіпо, який без суттєвої ролі в нападі - просто не найкращий командний захисник, який і персонально вже давно не той через сильні втрати в фізиці.
- Робінсон, що вивалився в гру як Пилип з конопель, аби щось було - і закономірно нічого не влучив з холодних рук.

Це ще не вирок і святкувати фанатам Селтікс рано - але ось тепер Споельстрі потрібно провести дуже серйозну роботу, якраз вибудовуючи нову структуру гри і ротацію до наступного матчу, бо цю Удока зжер і встиг перетравити.

🇺🇦Зефір

🤷🏻‍♂️Хоч вбийте, поки нічого цікавого в протистоянні Далласа та Голден Стейт знайти не можу, все те, про що йшла мова в прев'ю

Тому трохи цікавих новин:

❗️Вийшов дуже непоганий фіт Asking Alexandria та Within Temptation. Чергове розчарування для всіх, хто чекає повернення часів Stand Up and Scream, але вже набагато краще за суперпопсовий Like a House on Fire. Чуваки перейшли на новий лейбл і почали робити приємний хард рок для шанувальників жанру. Я з таких, тому повз пройти не міг. Тим більше, що Шарон - кохання моїх шкільних (і трохи університетських) років. Це знову пункт для фанатів, а тепер до баскету.

‼️Прилітає мені вчора сповіщення від Чаранії: "Аткінсон - серед фаворитів на посаду головного тренера Лейкерс". У мене аж кусень біологічно-модифікованого голуба з рота випав. Хто там зараз рішення по тренерам приймає - Джексон, Пелінка, ЛеБрон, Арестович - ви там шо, на важкі наркотики перейшли? Чувак згорів на потугах керувати шизоїдом Кайрі і твіттер-героєм Дюрантом. Чому б йому не вручити старіючу приму-балерину, неконтрольованого тасманійського диявола та вічно хворого домінатора! Нормальний план, мені подобається.

Навіть якщо я повірю, що за рік в асистентах у Керра Кенні пройшов курс лідерства Іцхака Пінтосевича або якогось іншого інфоцигана. Шо, заради святого ленд-ліза, він буде робить зі своєю легендарною системою. А я нагадаю, що Аткінсон - це системний тренер, у якого є чіткі схеми і проблеми з адаптацією цих схем під суперзіркових особистостей. А тут тобі відразу мінімум два кадра, які взагалі не можуть бути вписані в будь-які схеми - і третій фактично теж не може, бо в будь-якій нормальній схемі він центр, а сам він такі схеми на бую вертів.

Це як пропонувати стакан бензину людині в палаючій автівці за словами "здається, тобі спекотно - на, освіжись".

Давайте просто будемо вважати, що Шамс подався в гумористи.

Але якщо вони реально візьмуть Кенні - я буду в ахуї.

🇺🇦Зефір

😂Хочеш насмішити Бога - скажи йому, кого ти вважаєш найкращою командою ліги

Довго робив помітки по грі та деталям, але головний сенс гри був не в цьому. Цей матч чудово ілюструє весь сучасний баскетбол в плей-офф.

От буквально в коментарях до минулого посту ми розмовляли про силу команд і я писав, що давайте все ж дочекаємося хоча б кінця цієї серії, перш ніж думати про перспективи Бостона в фіналі.

Сучасний баскетбол - це суміш випадковостей та ситуаційних рішень. Ніхто не може закладатися на те, коли і де випаде умовний Міддлтон, Дюрант, Кавай чи хтось інший. І помреш ти одразу, ще подригаєш ногами чи навіть переможеш - вирішує твоя адаптивність.

Скоріше за все, Бостон - дійсно найбільш збалансована команда серед тих, хто продовжує грати. Але десь у абсолютному вакуумі. В будь-який момент можуть випасти Смарт/Горфорд/Таймлорд - і баланс відправляється курити бамбук.

Скільки вже виписував компліментів Бостону за прогрес в атаці, але наголошував, що це саме заслуга тренерів, які детально вибудовують гру. Повернення рук, розуму та апетитної дупці Лаурі серйозно додало вістів захисту Маямі - і таке враження, що я прям бачу ту мавпочку з тарілками, яка вистукує мелодію в головах гравців Бостона, коли їх основні патерни не працюють. Відразу ж починається стара-добра риганина, а ваш найкращий гравець перетворюється на Кобе з Аліекспрес. Повернення в гру, якщо і відбувається, рівне утриманню штурвалу корабля, якого несе штормом.

Скоріше за все, у нас би знову був виніс тіла без шансів, але тут раптом БАХ - і баскетбольна доля повертається до лісу передом, до Маямі задом. Батлер навіть не виходить на другу половину гри, а Смарт навпаки - героїчно повертається після болючого пошкодження, чим додає +100 до мотивації та морального духу. І все, абсолютно інша гра в іншу "ворота".

При цьому цікаво те, що всю цю телегу за собою потягнув Браун, поки Тейтум займався саботуванням (а потім ще й травму отримав також). Це дуже нагадало мені Оклахому часів Вестбрука та Дюранта. Всім було очевидно, що різниця в рівні між цими гравцями - як Іллею Ківою та представниками виду homo sapiens - космічна. Але в стресових і кризових ситуаціях гравці чомусь шукали саме Расса. Тому ще Кевін завжди грає від голови, а тому у важкі моменти починає боротися ще й з собою, думаючи, думаючи, думаючи. А у Вестбрука ніяких конфліктів немає: треба кинути базер - нема питань.

Так і у Селтікс, де Тейтум має розкішний технічний арсенал, але часто стикається з проблемою правильного його використання, особливо коли все йде не за його планом. А Браун діє за принципом "ноу брейн - ноу пейн". Розмінявся в когось нормального і вперед. Дві втрати поспіль, бо суперник вже вивчив твої рухи - фігня, продовжуєм довбити. Віддав пас на трибуну - і хєр з ним, що тепер, переживати через це. В таких матчах, коли атака Селтікс знов виходить з чату (Оладіпо не витягнув роль Батлера в атаці, але в захисті відпрацьовував якісно), саме за рахунок подібних перформансів часто вдається повернутись.

Можна ще довго розповідати про імпакт навіть такого Лаурі, який все одно був єдиним справжнім плеймейкером на дві команди, або про ставку на Адебайо з заграванням на середніх та навіть ультимативно-вогневою п'ятіркою з Бемом та Вінсентом, Мартіном, Хіро та Робінсоном - але це вже деталі. Фактично ця гра дійсно була картиною "плей-офф в мініатюрі": коли там летить, там не летить, там випав один ключовий гравець, там другий в іншій команді, а третій раптово повернувся. І посеред всього цього на перший план виходять саме морально-вольові, досвід та десь маленькі поточні рішення від тренерів.

Просто згадуйте цю гру з травмами Таймлорда, Батлера, Смарта, Тейтума та Лаурі на одній нозі, коли в черговий раз почуєте (або прочитаєте) про те, що якась команда зібрала ідеальний склад або побудувала оптимальну систему "під плей-офф".

🇺🇦Зефір

🤯🤯🤯Дюрант, Ембіід, Морант та компанія - головні розчарування плей-офф НБА!

Разом з автором YouTube-каналу "Гейм Севен" Віталієм зібрали для вас дві символічні збірні головних розчарувань цього розіграшу плей-офф.

В таймкодах відмітив найгарячіші кандидатури, але, звісно, найкращий ефект буде тільки при повному прослуховуванні. Тим більше, що розмова вийшла дуже легкою та ламповою, за що я дуже дякую Віталію.

Начебто, на всіх основних платформах вже має бути😉

👇🏻👇🏻👇🏻

🟣Apple Podcasts

🟡Google Podcasts

🟠CastBox

🔴Pocket Casts

🟢MEGOGO

🔵Anchor

🇺🇦Зефір

☝🏻А якщо серйозно, ось це дійсно нормальна кандидатура

Я казав про це в подкасті про тренерів. Ми кожного року змагаємось в гострослів'ї, вигадуючи нові жарти про Дока і закладаємось, що ПІСЛЯ ТАКОГО ТОЧНО воно ніде більше не спливе.

Ні. Спливе.

Ріверс давно вкурив секрет, який так досі і не розкусив його екс-учень Тібодо: ти сильний настільки, наскільки сильний твій тренерський штаб. І це основна вада багатьох екс-асистентів, які пішли на підвищення. Вони просто вірують в те, що САМЕ ЇХ ідеї приносили успіх колишнім командам, а значить це і є золота жила - треба тільки налаштувати цю ж систему на новому місці і все запрацює як годинник.

Док давно зрозумів, що всі ці революційні ідеї та концепти - лайно для гіпстерів та гіків. Ріверс чітко розуміє свою позицію в парадигмі, як комунікатора між гравцями та профільними фахівцями. Тому йому до дупи, як і з ким грати: хоч через центрових, хоч через маленьких, хоч через двох шостих гравців, хоч швидко, хоч повільно, хоч з присвистом, хоч до верху дригом, хоч верхи на поні. Це виключно питання правильної комплектації свого тренерського штабу.

Тому у нього дуже рідно затримуються люди, які сидять поруч роками. Є "старі знайомі", але вони йдуть і потім повертаються, потім знову йдуть, а на їх місце приходять нові. І завжди там зіркові імена.

До прикладу, в Філу він прийшов з одним-єдиним Касселлом. І все. Джеймі Янг, Ерік Г'юз, Брайан Адамс і особливо Ден Берк та Дейв Йоргер - це все нові люди, які з ним в Кліпперс не працювали. Це дивна ситуація для тренерів, які часто тягають за собою "свою команду". А для Ріверса це норма.

Така тактика вирішує для Дока відразу два пов'язані між собою питання: адаптація під умови нової команди та постійна підпитка новими ідеями. Тому його команди завжди різні - і це не тому, що Ріверс насправді геній. Просто він майже ідеально оволодів мистецтвом правильно добору персоналу.

Фактично - він першокласний рекрутер. Йому дають завдання "потрібні люди для нового ресторану" - він добирає адміністраторів, кухарів та офіціантів. Кажуть "запускаємо сайт" - він знаходить веб-дизайнерів, SEOшників та SMMників.

Це саме те, що треба цим Лейкерс. Якщо просто поставити сюди того ж Аткінсона - якраз людину, впевнену в своїх конспектах - вона силоміць впихувати ЛеБрона та компанію в свою схеми і закономірно піде за руським кораблем вже до дедлайну. А ось якщо між ним та командою буде Док Ріверс, який візьме певні класні ідеї Кенні, докине до них ще трохи від таких же умовних Йоргера та Касселла, подасть все це ЛеБрону з його свитою з висоти свого авторитету та більш м'яко - буде абсолютно інша справа з радикально іншим рівнем сприйняття.

Власне, сьогодні я і не бачу іншого варіанту для такої "специфічної" організації. Тут не потрібні революції, тут потрібно зібрати команду фахівців КОНКРЕТНО ПІД ЦІ УМОВИ і правильно "продати" правильні ідеї авторитетним лідерам. Все це - стихія саме Дока.

+ в таких умовах може маскуватись і головна слабкість Ріверса, про яку всі давно знають. Все це, про що я писав, допомагає чудово працювати "в довгу" на дистанції сезону, але Док відразу "пливе", коли потрібно ситуаційно рятувати гру і якраз брати керування. І тут важко уявити кращий розклад, аніж наявність ЛеБрона в команді. Навіть дивно, що цей союз, створений на небесах, так досі і не зійшовся в реальності.

🇺🇦 Зефір 👉🏻 Підписатися

Знаєте гарних психологів?

🇺🇦 Зефір 👉🏻 Підписатись

🐰Мої ви зайчики!

Великого тексту про цю гру не буде. Послухайте свіженький подкаст, подивіться відоси на каналі у Віталія, послухайте класну українську музику (якраз вчора зібрав великий плейлист на юа-футболі), сходіть на прогулянку, зустріньтесь із друзями, подивіться фотки дохлої русні, подзвоніть рідним, допоможіть тваринкам, які постраждали від війни, підніміть чарочку за Кирила та Мефодія, завдяки яким ви читаєте і розумієте ці закарлючки, сьогодні їх свято - у світі так багато чудових речей, які зроблять ваш день краще.

А це протиприродне гімно нічого краще не зробить, тому ату його.

Будьте в безпеці✌🏻

🇺🇦 Зефір 👉🏻 Підписатись

А де підписати петицію, щоб на законодавчому рівні заборонити Брауну робити більше одного удару в паркет?

Бажано - під страхом фізичної розправи.

🇺🇦 Зефір 👉🏻 Підписатись

⁉️А пам'ятаєте травень 2014-го?

Краматорськ під вогнем, Реал в фіналі ЛЧ, Маямі місить гімно в фіналі Сходу... сееекундочку...

Співпадінь дійсно багато, але в баскетбольній складовій точно є відмінність. В найриготніших матчах між Маямі та Індіаною, коли команди видавали результати на кшталт 87-83 та 90-93 - ефективний відсоток влучань не падав нижче 47% (у Пейсерс в другому матчі). Гіт вже гахнули 41% в четвертій грі, а сьогодні фундаментально народили епохальні 36%.

Тому не треба порівнювати ці дві серії, навіть після того, як ліга нагадала про це титром (79 очок за половину - найгірший результат з часів саме тої серії). Але тоді був інший баскетбол: менші швидкості, більше боротьби у фарбі, акцент на двоочкові атаки. Люди вміли влучати в кільце і робили це, просто в повільнішому темпі.

В другому матчі протистояння ЛеБрона та Джорджа (87-83) команди на двох накидали 49 триочкових.

Сьогодні самі лише Гіт влупашили 45 дальніх атак.

Тому коли мені кажуть "так радій, ти ж так любиш баскетбол нульових-початку десятих, до клятої революції" - я не можу радіти, бо це не той баскетбол. За якістю це шматочок Орландо-Детройта, який випадково заблукав десь в плей-офф. І Віталій Волочай мені у свідки - я і Орландо-Детройт із задоволенням дивився. Проте, спостерігати за ти, як вчаться грати Коул Ентоні і Кейд Каннінгем - це ще нормально. А коли найкраща команда Конференції шукає кільце з продуктивністю твого пошуку клітору під час першого сексу - це кров з очей.

Кайл Лаурі за весь матч, мабуть, разів зо два зайшов на чужу половину далі, аніж до вершини триочкової. Тупо доводив м'яча через центральну лінію і залишався десь позаду. Формально - страхувати від швидких атак. По факту - просто старечі хворі ноги не бігли, бо по факту його з кількома метрами фори з грацією юного сайгака обходив сторічний Горфорд, не кажучи вже про дійсно молодих персонажів.

При цьому швидких відривів було чимало, бо справи Маямі в атаці відверто пахли пісюнами. Коли баскетболісти Гіт втретє використали "трюк Янніса", фактично використовуючи кидки з дистанції як накидання собі ж від щита, більше надій покладаючи на підбирання, аніж на влучання з першого разу - я зрозумів, що гра буде веселою. Бо спейсінга з таким Струсом нема, абсолютно всі змушені лізти під кільце, включно з Такером та й тим же Максом - і тут тільки надія, що в тій товчії хтось з ваших все же підбере після чергової цеглини.

І це ще Бостон в першій половині активно допомагав, не будучи готовим до такої агресії на щитах і забагато дозволяючи Брауну з м'ячем (4 втрати за половину, причому 3 - в 3 атаках поспіль). В другій половині Удока граційно вийшов з ситуації, змінивши місцями двох Вільямсів: проти більш фізично сильнішої і агресивної першої п'ятірки суперника вийшов Грант (який краще ставить спину), а против "пулялок" в другому юніті запустили страшну мухобойку Роба. Плюс Брауну надавали ляпасів і він звів прояви своєї "творчості" до мінімуму.

По такій грі - Гіт залишилося тільки прилягти і присипати себе земелькою.

P.S. Останній маленький, але вельми красномовний кек. У Маямі був один (за вийнятком Юртсевена та Гаймсіта, що зіграли по дві хвилини) гравець з позитивним показником "+/-"... і це Робінсон. В якого нещадно довбили, але він влучив АЖ три з семи командних триочкових і створював хоч який спейс. Такі от справи.

🇺🇦 Зефір 👉🏻 Підписатись

😎Трохи похвалюся, хоча хвалитися потрібно вам

Бо ж саме ваша активність і закинула нас на перше місце в чартах не просто по баскетболу, а в сегменті спорту взагалі!

Ви круті!

Насолоджуємося моментом😍

🇺🇦 Зефір 👉🏻 Підписатись

🟣Дарвін Гем - новий головний тренер Лейкерс!

Ну що тут можна сказати? Тільки побажати успіхів дядьку: починати самостійну тренерську кар'єру з сьогоднішніх Лейкерс - це як починати грати в Battletoads відразу з рівна на мотоциклах. Сиві люди з тремтячими руками йдуть тобі на зустріч і говорять, що воно там все поламане і забаговане, марна справа - але ти не шукаєш легких шляхів.

При цьому, я думаю, очевидно, що такий вибір говорить чимало і про пріоритети команди. Пишуть, що за цю кандидатуру були Рембіс-Джексон, які хочуть свіжу людину, аби була можливість трохи "виліплювати" з неї щось потрібне. Ніхто не приховує, що в тренерському штабі Гема будуть досвідчені персонажі. Вже ходять активні чутки про Стоттса, і це тільки початок.

Тобто, маємо чергову маріонетку, яку будуть між собою тягати ЛеБрон, Джексон і дідько знає, хто ще. Але давайте дивитися на ситуацію ширше. Саме по собі, якщо все нормально організувати, це не щось погане.

Як мінімум, для тренера це оптимальний початок. На моє переконання, краще одразу вчитися гнучкості та вмінню знаходити контакти із зірками, аніж кілька років гратися в маленького генерала, будуючи свою "онлі ван" революційну систему десь на задвірках.

Але сам по собі крок точно цікавий. Тут або пан, або пропав. І ким буде Гем - ми дізнаємося точно вже скоро, довго чекати на результати тут не будуть.

P.S. Ну і прикольний факт для тих, хто не знає. Гем - чемпіон НБА в якості гравця і тренера. Гравець Дарвін брав гайки в легендарному Детройті-04, а як тренер - звісно, в Мілвокі-21.

🇺🇦 Зефір 👈🏻 Підписатись