Скоріш за все, США атакували об’єкти у Венесуелі під час перебування китайської делегації в столиці країни на чолі з спецпредставником Сі Цзинпіна — Цюй Сяоці.

Доволі зухвало, враховуючи як Китай ставиться до безпеки своїх дипломатичних місій після подій в Белграді.

🦷 Підписатись на канал

Жоден високопосадовець уряду Венесуели чи військовий офіцер не з'являвся на публіці з початку вибухів. Уряд транслював звернення на всіх теле- та радіочастотах, в якому журналіст державного телебачення зачитав заяву із засудженням нападу.

Цікаво, чи отримали американці запевнення у підтримці від структур всередині венесуельської влади. Якщо так, то оперція може мати інший вимір, як і шанси на усунення режиму Мадуро.

🦷 Підписатись на канал

вау

США успішно провели великомасштабну операцію проти Венесуели та її лідера, Мадуро, який разом зі своєю дружиною був схоплений і вивезений з країни. Ця операція була проведена спільно з правоохоронними органами США. Подробиці будуть повідомлені пізніше. Сьогодні об 11 ранку в Мар-а-Лаго відбудеться прес-конференція.

🦷 Підписатись на канал

Теорія піци* не підводить. Pizzato Pizza, цілодобова піцерія поблизу Пентагону, раптово погрузла в замовленнях напередодні операції проти режиму Мадуро.

*таке спостереження, що сплески замовлень фаст-фуду, зокрема замовлень на доставку піци, поблизу урядових будівель США, таких як Пентагон, штаб-квартира ЦРУ та Білий дім, часто трапляються безпосередньо перед великою міжнародною кризою.

🦷 Підписатись на канал

Зараз в аеропорту його схопить ICE* та депортує у Венесуелу.

*Імміграційна та митна служба США

🦷 Підписатись на канал

Я ж кажу:

Take power into your own hands. It seems it will be easier for us to reach an agreement with you than with that gang of drug addicts.

https://news.1rj.ru/str/NazarPrykhodkoPlus/51653

🦷 Підписатись на канал

На сторінці Білого будинку в TikTok відбувається повний Minecraft.

🦷 Підписатись на канал

Бачив багато екзистенційних сліз про втрачений Глобальний Південь. По-перше, незрозуміло, чи існував коли-небудь період, у якому цей умовний простір був справді «інтегрованим» у західний політичний порядок, а не співіснував із ним у режимі ситуативного прагматизму.

А по-друге, чи не здається вам, що «Глобальний Південь» — це типовий і зручний для Заходу симулякр, який намагається об’єднати десятки держав із різними історичними траєкторіями, економічними моделями, безпековими інтересами та цивілізаційними орієнтирами в єдиного геополітичного Франкенштейна.

Це не працює, коли узагальнюєш десятки країн просто за назвою континенту, як це роками відбувається з «Африкою». Не працює це і з узагальненням за національною чи культурною ознакою, як у випадку з «Арабським світом», абстрагуючись від інших континентів і цивілізацій.

Навіть у межах Європейського Союзу — найбільш інституціоналізованого та політично інтегрованого об’єднання сучасності — держави-члени системно розходяться у стратегічних пріоритетах, безпекових оцінках і зовнішньополітичних орієнтаціях. Якщо навіть ЄС не може діяти як монолітний геополітичний суб’єкт, то очікування узгодженої позиції від так званого Глобального Півдня виглядають радше ілюзією, ніж реалістичним сценарієм.

Тому говорити про щось узагальнене і, тим паче, вже втрачене не бачу сенсу. До кожної країни, комунікація з якою нам цікава, слід підходити виключно з її реальних інтересів та готуватись до такої комунікації відповідно до цього, а не до мрійливих узагальнень та кліше.

🦷 Підписатись на канал

На позитиві людина

🦷 Підписатись на канал

Фіксація на нафті

Нинішня політика США щодо Венесуели має глибоке історичне коріння, пов’язане з націоналізацією активів американських компаній на початку 2000-х років. Трамп розглядає ці події як масштабну крадіжку американської власності. Це перетворює конфлікт із суто політичного протистояння на боротьбу за реституцію та відновлення домінування західного капіталу в енергетиці Південної Америки.

Венесуельська нафтова промисловість, яка забезпечує понад 95% валютних доходів країни, опинилася на межі колапсу через поєднання внутрішньої неефективності та зовнішнього тиску. Видобуток нафти скоротився більш ніж на 70% порівняно з піковими показниками кінця 1990-х років, що відкинуло країну на задвірки світового ринку виробників. Ситуація погіршується дефіцитом нафти (naphtha) — хімічної речовини, необхідної для перетворення в’язкої венесуельської нафти на придатний для продажу продукт, постачання якої було перервано через блокаду. Таким чином, технологічна залежність від іноземних компонентів стала «ахіллесовою п’ятою» венесуельської індустрії.

Занепад PDVSA — державної нафтової компанії — є класичним прикладом того, як політизація управління та корупція руйнують стратегічну галузь. Демонтаж системи меритократії, заміна фахівців на лояльних до партії та хронічне недофінансування призвели до серії техногенних катастроф та виходу з країни провідних енергетичних гігантів. Хоча такі компанії, як Chevron, ще зберігають обмежену присутність, більшість західних гравців давно залишили потенційно перспективний ринок, що змусило Каракас шукати альтернативні шляхи виживання, дедалі більше покладаючись на тіньові схеми експорту.

Незважаючи на дружні політичні відносини, навіть такі союзники як Росія та Китай виявили обережність, мінімізуючи свою офіційну присутність у венесуельських проєктах, щоб не потрапити під вторинні санкції США, що добре демонструє межі солідарності авторитарних режимів.

Попри величезний ресурсний потенціал Венесуели, її здатність впливати на світові ціни на енергоносії сьогодні є мінімальною. Аналітики вказують, що навіть довготривала військова атака на країну навряд чи спричинить стрибок цін, оскільки частка країни у світовому видобутку становить менше 1%. Світовий ринок готується до надлишку сировини, що робить венесуельську нафту менш значущим фактором глобальної стабільності.

Деградація та надія

У 1998-му році, ще до Уго Чавеса, нафтовидобуток у Венесуелі сягав приблизно 3.5 мільйона барелів на добу після політики «Нафтового Відкриття» для іноземних інвестицій. Тоді країна була одним із топ-виробників нафти у світі.

Після приходу Чавеса до влади, до 2013-го року, за даними ОПЕК, Венесуела виробляла понад 3 млн барелів на добу, але вже почалися значні проблеми та недоінвестиції. До 2018-го року видобуток впав до близько 1.5 млн барелів на добу, тобто більш ніж на половину порівняно з піком 1998-го року.

За оцінками аналітиків, після введення санкцій США та подальшого поглиблення кризи виробництво впало приблизно до 1 млн барелів на добу на початку 2020-х. За деякими даними, у 2024–2025-х роках рівень виробництва коливався нижче 1 млн барелів на добу, що менше ніж третина від піку 1998-го року.

Причини такої деградації зосереджені в політичних рішеннях соціалістичних урядів країни. Націоналізація PDVSA, що призвело до втрати технічної експертизи та інвестицій, відбулись урядові кадрові чистки та втеча фахівців після 2002–2003-х років, а це вже потягнуло за собою недоінвестиції та деградацію інфраструктури родовищ і нафтопереробки.

Відновлення такої деградованої інфраструктури потребуватиме років вливання інвестицій, проте Венесуела має найбільші підтверджені у світі резерви нафти, біля 303 млрд барелів. І така акумуляція ресурсів серйозно підсилить енергетичне домінування США на світовому ринку. І дешевша венесуельська нафта може конкурувати з важкими сортами, такими як російський Urals чи, що прямо вплине на доходи РФ.

🦷 Підписатись на канал

Павло Клімкін:

В РФ три групи проблем через операцію США у Венесуелі. І поки що рішення не проглядаються - навпаки все буде складніше. Тому ця операція для нас тільки в плюс.

Перша група політична або статусна. СРСР, а потім РФ будували свою присутність в Латинській Америці з 50-х років минулого століття і є всі передумови, що зусилля будуть змарновані, цю сторінку є шанс перегорнути. Після втрати Сирії це означатиме майже втрату статусу глобального гравця та її зміну на регіональний і це прямий результат російської агресії.

Друга група - іміджева. Пропаганда пропагандою, але дурних у світі немає. Майже всі проводитимуть паралелі між ефективними та ефектними діями США та "російською СВО". Та й нещодавна стратегічна угода між РФ та Венесуелою показує, чого реально варта російська підтримка.

Третя , і насправді головна - енергетична. Маючи добру взаємодії із Саудівською Аравією та контроль над нафтовими ресурсами Венесуели, США отримають карт-бланш на контроль за цінами на нафту та її потоками. Тобто ті самі "карти", про які любить говорити Трамп. Питання лише в тому, як Трамп іх захоче розіграти. Мова їде не тільки про нас. Якщо взагаді захоче, може потримати в рукаві. Є над чим працювати.

🦷 Підписатись на канал

Унікально, що росіяни вчора відправили підводний човен та російські кораблі для супроводу цього танкеру.

https://news.1rj.ru/str/Ad_Astra_analytics/19710

🦷 Підписатись на канал

Венесуела — точка зламу

Тезово зібрав для вас думки пана Клімкіна про кейс Венесуели та як це впливає на Росію з випуску «Клімкін пояснює». Операція Сполучених Штатів у Венесуелі на початку 2026-го року стала не просто локальним військовим успіхом, а фундаментальним психологічним розломом, що продемонстрував прірву між можливостями Вашингтона та Москви. Поки Кремль намагався вибудувати імідж глобального гравця через інформаційні операції, американські спецслужби провели філігранну акцію, яка змусила навіть лояльні до Росії сегменти світової спільноти засумніватися в реальній силі РФ. Це повернення до оновленої доктрини Монро, де Західна півкуля безапеляційно визнається зоною американського впливу, завдає болючого удару по амбіціях Росії, яка роками інвестувала мільярди доларів у венесуельський режим як у свій ключовий форпост у Латинській Америці:

Геополітична карта 2026-го року фіксує поступовий дрейф Росії від статусу глобальної потуги до рівня великої регіональної держави. Втрата стабільних позицій у Сирії, фрагментарне витіснення із Сахелю та Лівії, а тепер і крах венесуельського проєкту свідчать про системну неспроможність Кремля утримувати свої закордонні активи. На тлі того, як Центральна Азія дедалі більше інтегрується в орбіту Китаю, Росія опиняється в ситуації, коли її глобальний статус не просто оспорюється, а де-факто припиняє існування, залишаючи на світовій арені лише два справжніх полюси сили — США та КНР.

Економічний вимір венесуельської кризи створює екзистенційну загрозу для російського бюджету через контроль над енергетичними потоками. Важка нафта Венесуели в перспективі здатна повністю замінити російські експортні суміші на американських нафтопереробних заводах, що позбавляє Москву одного з небагатьох важелів впливу. Стратегія адміністрації Трампа спрямована на утримання низьких цін на енергоносії, що в поєднанні з лідерством США в експорті скрапленого газу ламає економічну модель РФ, яка тримається на нафтових надходах. Контроль за цінами стає для Вашингтона ефективнішою зброєю, ніж будь-які класичні дипломатичні інструменти.

На тлі консолідації американського впливу Європа демонструє ознаки технологічної та економічної деградації, поступово втрачаючи статус рівноправного партнера США. Стара модель «квазісоціалізму» та високого добробуту більше не витримує конкуренції з динамічними технологічними полюсами у Вашингтоні та Пекіні. Внутрішня політична фрагментація у Франції та Німеччині, а також посилення правого флангу в ЄС створюють умови, за яких Європа ризикує перетворитися на об’єкт американської сфери впливу, не маючи ресурсів для самостійної гри. Трамп цілеспрямовано використовує цей занепад, віддаючи перевагу роботі з конкретними правими лідерами замість традиційних європейських структур.

У цій новій системі координат Україна має трансформувати свою роль, ставши для Вашингтона не отримувачем допомоги, а стратегічним активом і важелем тиску на Росію. Адміністрація Трампа орієнтована на транзакційну політику, де Україна важлива насамперед як показник американської сили та особистого успіху президента. Завдання Києва — переконати Білий дім у своїй унікальній вартості для європейської безпеки, оскільки без українського фактору американський вплив на континенті буде неповним. Україна сьогодні — це «козирна карта» в грі Трампа, і її ефективне розігрування залежить від здатності пояснити Вашингтону, що без Києва стабільна модель стримування Росії неможлива.

Якщо подобається такий формат публікацій, не забувайте лишати реакції. І бажано, ввімкнути Сповіщення на каналі, щоб не пропускати нові. І, звісно, йдіть дивіться повний випуск «Клімкін пояснює», бо це неповна вижимка з випуску: https://youtu.be/P1Ukcl69MKg

🦷 Підписатись на канал