Forwarded from Smak
⚡️МОН представило єдиний стандарт форми українського школяра
Стало відомо, що за президентським наказом, з 1 вересня кожна родина забовʼязана буде придбати дитині новий патріотичний костюм. На вибір є 4 форми: для молодшої, середньої та старшої шкіл, а також чорний комплект для фюрерів (з галицької - староста)
«Вірю, що це значно посилить свідомість діточок та вкаже шлях до правого майбутнього», - додав Зеленський
Smak
Стало відомо, що за президентським наказом, з 1 вересня кожна родина забовʼязана буде придбати дитині новий патріотичний костюм. На вибір є 4 форми: для молодшої, середньої та старшої шкіл, а також чорний комплект для фюрерів (з галицької - староста)
«Вірю, що це значно посилить свідомість діточок та вкаже шлях до правого майбутнього», - додав Зеленський
Smak
🔥1
Forwarded from Американський 🚀 піхотинець
Давайте поговоримо про смерть.
Ми сильні духом воїни. Багато хто в цьому може стояти на одній сходинці з супер героями Marvel чи Dc. Та ми люди, з самим звичайним тілом. Яке гине від куль та снарядів.
А дехто цього не розуміє чи відмовляється приймати.
Цей крик душі і він спрямований до побратимів.
Перше:
Про смерть бояться говорити. Бо наче це притягне її.
Ми на війні, а не ромашки саджаєм. Тут смерть скрізь. Кожен має нести відповідальність за своє життя і те що буде після неї.
Наші сім’ї живуть в пеклі, своєму пеклі. Коли чекають, читають новини, і вдивляються в екран телефона в надії побачити звісточку. І коли воїн не підготовлює сім’ю до різних варіантів подій, він не допомагає. Він погіршує життя своїх близьких людей в десятки разів.
Друге:
Не розумію гру багатьох військовослужбовців в агента 007. Служба йде, а де саме, бригада, БАТ, рота, посада все засекречено. Чому? Що робити рідним коли щось трапиться? Куди бігти, де шукати?
Я особисто надала сім’ї, найблищим друзям, ЗАМ командиру по МПЗ всю інформацію. Одним дані про себе і контакти кому дзвонити і по яким питанням. А другому свою волю, контакти для інформування.
Третє:
Війна страшна.
Воїни гинуть, а тіла забрати не завжди вдається. Приходиться чекати можливості і на це може піти багато часу. Сонце комахи, арта, ворог - час жорстко працює проти нас. Для розпізнавання тіла повинні бути орієнтири.
Скрізь на формі позивні, ІП, підрозділ. На шиї залізні жетони з максимальними даними, заповнена картка пораненого в аптечці.
Все що може допомогти розпізнати людину.
Четверте:
Тату – те що робить нас особливими. Та скільки би не жили ми поряд один з одним, такі речі не запам’ятовуються. Тому фото і при потребі опис місця має бути в обох сторін. І в сім’ї і в командуванні.
П’яте:
Заповіт. Документ який юридично підтверджує останню волю. Де прощатись, де ховати, кому майно, кому і як виплати. Історій як сім’ї не можуть дати собі ладу – дуже багато. Трохи вкласти часу і грошей в юриста, вирішення будь яких питань в майбутньому.
Шосте:
Повні інструкції для сім’ї, що робити якщо ШО.
Більшість батьків, рідних прості люди. Вони не медійні, не розуміють що робити і куди звертатись. Вони точно заслуговують нашої помочі навіть опісля.
Все це не магніт для біди. Не депресняк чи паніка. Це любов, і піклування.
Можна цього не робити і ми далі будемо читати в ФБ пости: «Допоможіть знайти...»
А можемо зробити все при житті, щоб після смерті добратись до місця куди будуть приходити рідні і говорити з нами. А також по можливості попіклуватись про їх матеріальний і психологічний стан.
Давайте говорити про смерть.
Вона прийде, до кожного в свій час. Так чого боятись. Приймемо цей факт і коли вона прийде, ми будемо готові 🫡
Олена Риж (с)
Американський піхотинець
Ми сильні духом воїни. Багато хто в цьому може стояти на одній сходинці з супер героями Marvel чи Dc. Та ми люди, з самим звичайним тілом. Яке гине від куль та снарядів.
А дехто цього не розуміє чи відмовляється приймати.
Цей крик душі і він спрямований до побратимів.
Перше:
Про смерть бояться говорити. Бо наче це притягне її.
Ми на війні, а не ромашки саджаєм. Тут смерть скрізь. Кожен має нести відповідальність за своє життя і те що буде після неї.
Наші сім’ї живуть в пеклі, своєму пеклі. Коли чекають, читають новини, і вдивляються в екран телефона в надії побачити звісточку. І коли воїн не підготовлює сім’ю до різних варіантів подій, він не допомагає. Він погіршує життя своїх близьких людей в десятки разів.
Друге:
Не розумію гру багатьох військовослужбовців в агента 007. Служба йде, а де саме, бригада, БАТ, рота, посада все засекречено. Чому? Що робити рідним коли щось трапиться? Куди бігти, де шукати?
Я особисто надала сім’ї, найблищим друзям, ЗАМ командиру по МПЗ всю інформацію. Одним дані про себе і контакти кому дзвонити і по яким питанням. А другому свою волю, контакти для інформування.
Третє:
Війна страшна.
Воїни гинуть, а тіла забрати не завжди вдається. Приходиться чекати можливості і на це може піти багато часу. Сонце комахи, арта, ворог - час жорстко працює проти нас. Для розпізнавання тіла повинні бути орієнтири.
Скрізь на формі позивні, ІП, підрозділ. На шиї залізні жетони з максимальними даними, заповнена картка пораненого в аптечці.
Все що може допомогти розпізнати людину.
Четверте:
Тату – те що робить нас особливими. Та скільки би не жили ми поряд один з одним, такі речі не запам’ятовуються. Тому фото і при потребі опис місця має бути в обох сторін. І в сім’ї і в командуванні.
П’яте:
Заповіт. Документ який юридично підтверджує останню волю. Де прощатись, де ховати, кому майно, кому і як виплати. Історій як сім’ї не можуть дати собі ладу – дуже багато. Трохи вкласти часу і грошей в юриста, вирішення будь яких питань в майбутньому.
Шосте:
Повні інструкції для сім’ї, що робити якщо ШО.
Більшість батьків, рідних прості люди. Вони не медійні, не розуміють що робити і куди звертатись. Вони точно заслуговують нашої помочі навіть опісля.
Все це не магніт для біди. Не депресняк чи паніка. Це любов, і піклування.
Можна цього не робити і ми далі будемо читати в ФБ пости: «Допоможіть знайти...»
А можемо зробити все при житті, щоб після смерті добратись до місця куди будуть приходити рідні і говорити з нами. А також по можливості попіклуватись про їх матеріальний і психологічний стан.
Давайте говорити про смерть.
Вона прийде, до кожного в свій час. Так чого боятись. Приймемо цей факт і коли вона прийде, ми будемо готові 🫡
Олена Риж (с)
Американський піхотинець