коли у мене буде бар - в мене буде таке

Давайте поговоримо про смерть.

Ми сильні духом воїни. Багато хто в цьому може стояти на одній сходинці з супер героями Marvel чи Dc. Та ми люди, з самим звичайним тілом. Яке гине від куль та снарядів.

А дехто цього не розуміє чи відмовляється приймати.

Цей крик душі і він спрямований до побратимів.

Перше:

Про смерть бояться говорити. Бо наче це притягне її.
Ми на війні, а не ромашки саджаєм. Тут смерть скрізь. Кожен має нести відповідальність за своє життя і те що буде після неї.

Наші сім’ї живуть в пеклі, своєму пеклі. Коли чекають, читають новини, і вдивляються в екран телефона в надії побачити звісточку. І коли воїн не підготовлює сім’ю до різних варіантів подій, він не допомагає. Він погіршує життя своїх близьких людей в десятки разів.

Друге:

Не розумію гру багатьох військовослужбовців в агента 007. Служба йде, а де саме, бригада, БАТ, рота, посада все засекречено. Чому? Що робити рідним коли щось трапиться? Куди бігти, де шукати?

Я особисто надала сім’ї, найблищим друзям, ЗАМ командиру по МПЗ всю інформацію. Одним дані про себе і контакти кому дзвонити і по яким питанням. А другому свою волю, контакти для інформування.

Третє:

Війна страшна.
Воїни гинуть, а тіла забрати не завжди вдається. Приходиться чекати можливості і на це може піти багато часу. Сонце комахи, арта, ворог - час жорстко працює проти нас. Для розпізнавання тіла повинні бути орієнтири.

Скрізь на формі позивні, ІП, підрозділ. На шиї залізні жетони з максимальними даними, заповнена картка пораненого в аптечці.
Все що може допомогти розпізнати людину.

Четверте:

Тату – те що робить нас особливими. Та скільки би не жили ми поряд один з одним, такі речі не запам’ятовуються. Тому фото і при потребі опис місця має бути в обох сторін. І в сім’ї і в командуванні.

П’яте:

Заповіт. Документ який юридично підтверджує останню волю. Де прощатись, де ховати, кому майно, кому і як виплати. Історій як сім’ї не можуть дати собі ладу – дуже багато. Трохи вкласти часу і грошей в юриста, вирішення будь яких питань в майбутньому.

Шосте:

Повні інструкції для сім’ї, що робити якщо ШО.
Більшість батьків, рідних прості люди. Вони не медійні, не розуміють що робити і куди звертатись. Вони точно заслуговують нашої помочі навіть опісля.

Все це не магніт для біди. Не депресняк чи паніка. Це любов, і піклування.

Можна цього не робити і ми далі будемо читати в ФБ пости: «Допоможіть знайти...»

А можемо зробити все при житті, щоб після смерті добратись до місця куди будуть приходити рідні і говорити з нами. А також по можливості попіклуватись про їх матеріальний і психологічний стан.

Давайте говорити про смерть.

Вона прийде, до кожного в свій час. Так чого боятись. Приймемо цей факт і коли вона прийде, ми будемо готові 🫡

Олена Риж (с)

Американський піхотинець

Не вистачає якоїсь музики. Накидайте в коментарі.

кіт не пригай

brilliant

-are you okay?
-I've learned to live with very flexible definition of okay.

У Тернополі п'яний водій дунув на понад 6 проміле, перевищивши технічні можливості драгера