Сьогодні чинний льотчик ЗСУ Тимофій В. на бомбардувальнику Ту-95МС здійснив переліт на територію ворога та здався росіянам. Ганьба державному зраднику!

нова книжка вийшла)

well.. ну нехай, зі святом нас, виходить

Шановні воїни-десантники! Дорогі бойові побратими!

У Ваше професійне свято хочу подякувати Вам за мужність, сміливість та героїзм під час захисту нашої країни. Завдяки Вашій рішучості минулого року вдалось звільнити від ворога Харківщину. Ви були в авангарді сил, які гнали окупанта і звільняли українські території. Десантники завжди відзначаються високим професіоналізмом, відданим служінням українському народу, готовністю до останнього боротися за свободу, незалежність і територіальну цілісність України. Сьогодні, ви пліч-о-пліч з побратимами готові відбити атаки російських окупантів та прогнати ворога з нашої території. Ви – завжди перші! Ви там, де найважче.

У цей день схилімо голову та вшануймо пам’ять полеглих десантників, які у боротьбі заради майбутньої перемоги віддали найдорожче – своє життя!

З нагоди Вашого професійного свята хочу подякувати кожному з Вас за жертовну службу на благо українського народу, за вашу відданість. Бажаю Вам завжди повертатись з виконання завдань живими та неушкодженими, злагоди в родинах та перемоги.

Слава десантно-штурмовим військам! Слава Україні!

Командувач Сухопутних військ ЗС України генерал-полковник Олександр Сирський

такий сюр, канєшно, шо це моє професійне свято тепер.

хм)

розвєчік, льочік, урінопсіхолох ... тепер піхотінєс )

Вірш, який пасує до першого снігу

Якби Пітер Брейгель жив на Троєщині
Прокидався би вранці, снідав би голубцями тещиними
Закусював би маринованим огірком чи кислицею
Виглядав у вікно. Бачив, як на сніг виходять мисливці
Такі вони наїжачені, сонні, збентежені
Ідуть крізь двори, оточені вавилонськими вежами
Ідуть, ніби хресна хода, і впихаються до автобусів
Пітер думає — «Це достойно живопису»
У Пітера в кухні — негуляний пес і гори брудного посуду
Пітер проводить ранкову розмову з господом,
Каже щось типу:
«Господи, глянь же на мене дурного і передчасно сивого
Ти правда задумав цей світ із житловими масивами?
Із цими бродячими псами і голосними сусідами?
Ти правда задумав людей пустоокими, п'яними, ситими
Ти правда придумав цю їжу, приправлену глутаматом натрію
Господи, хіба не мав би я народитися десь у Фландрії?»
Пітеру знову снився Антверпен і вітряки над болотами
Пітер плакав у сні над нежитим життям і неписаними полотнами
Але зараз п'є чай і не так вже й страшиться прийдешнього
Зрештою, люди приблизно однакові — у Фландрії й на Троєщині
І все ніби окей, лише на стіні, на шпалерах з рожевими айстрами
Красується «Тріумф смерті» пензля невідомого майстра