Вірш, який пасує до першого снігу
Якби Пітер Брейгель жив на Троєщині
Прокидався би вранці, снідав би голубцями тещиними
Закусював би маринованим огірком чи кислицею
Виглядав у вікно. Бачив, як на сніг виходять мисливці
Такі вони наїжачені, сонні, збентежені
Ідуть крізь двори, оточені вавилонськими вежами
Ідуть, ніби хресна хода, і впихаються до автобусів
Пітер думає — «Це достойно живопису»
У Пітера в кухні — негуляний пес і гори брудного посуду
Пітер проводить ранкову розмову з господом,
Каже щось типу:
«Господи, глянь же на мене дурного і передчасно сивого
Ти правда задумав цей світ із житловими масивами?
Із цими бродячими псами і голосними сусідами?
Ти правда задумав людей пустоокими, п'яними, ситими
Ти правда придумав цю їжу, приправлену глутаматом натрію
Господи, хіба не мав би я народитися десь у Фландрії?»
Пітеру знову снився Антверпен і вітряки над болотами
Пітер плакав у сні над нежитим життям і неписаними полотнами
Але зараз п'є чай і не так вже й страшиться прийдешнього
Зрештою, люди приблизно однакові — у Фландрії й на Троєщині
І все ніби окей, лише на стіні, на шпалерах з рожевими айстрами
Красується «Тріумф смерті» пензля невідомого майстра
Якби Пітер Брейгель жив на Троєщині
Прокидався би вранці, снідав би голубцями тещиними
Закусював би маринованим огірком чи кислицею
Виглядав у вікно. Бачив, як на сніг виходять мисливці
Такі вони наїжачені, сонні, збентежені
Ідуть крізь двори, оточені вавилонськими вежами
Ідуть, ніби хресна хода, і впихаються до автобусів
Пітер думає — «Це достойно живопису»
У Пітера в кухні — негуляний пес і гори брудного посуду
Пітер проводить ранкову розмову з господом,
Каже щось типу:
«Господи, глянь же на мене дурного і передчасно сивого
Ти правда задумав цей світ із житловими масивами?
Із цими бродячими псами і голосними сусідами?
Ти правда задумав людей пустоокими, п'яними, ситими
Ти правда придумав цю їжу, приправлену глутаматом натрію
Господи, хіба не мав би я народитися десь у Фландрії?»
Пітеру знову снився Антверпен і вітряки над болотами
Пітер плакав у сні над нежитим життям і неписаними полотнами
Але зараз п'є чай і не так вже й страшиться прийдешнього
Зрештою, люди приблизно однакові — у Фландрії й на Троєщині
І все ніби окей, лише на стіні, на шпалерах з рожевими айстрами
Красується «Тріумф смерті» пензля невідомого майстра
👀1
Forwarded from Валерій Залужний
Шановні волонтери! Дорогі українці!
З перших днів російської агресії 2014-го року ви підставили плече військовим та допомогли вистояти.
Ви стали нам побратимами і посестрами. Найближчим союзником у боротьбі проти російських окупантів. Для кожної бригади. Для кожного підрозділу. Для кожного солдата.
Від імені Збройних Сил України дякую вам за вашу відвагу і самопожертву.
Дякую за тисячі автомобілів і десятки тисяч дронів, тепловізори та медикаменти. За кілометри маскувальних сіток та окопні свічки, біля яких український солдат сьогодні гріє руки в холодному фронтовому окопі. І за щирі дитячі малюнки, які зігрівають душу в бліндажі.
З вашою підтримкою ми обов'язково переможемо!
З Днем волонтера!
Слава Україні!
@CinCAFU
З перших днів російської агресії 2014-го року ви підставили плече військовим та допомогли вистояти.
Ви стали нам побратимами і посестрами. Найближчим союзником у боротьбі проти російських окупантів. Для кожної бригади. Для кожного підрозділу. Для кожного солдата.
Від імені Збройних Сил України дякую вам за вашу відвагу і самопожертву.
Дякую за тисячі автомобілів і десятки тисяч дронів, тепловізори та медикаменти. За кілометри маскувальних сіток та окопні свічки, біля яких український солдат сьогодні гріє руки в холодному фронтовому окопі. І за щирі дитячі малюнки, які зігрівають душу в бліндажі.
З вашою підтримкою ми обов'язково переможемо!
З Днем волонтера!
Слава Україні!
@CinCAFU