Forwarded from YIGAL LEVIN 🇮🇱🇺🇦
Украинский офицер резерва Tatarigami про грядущую битву за Часов Яр: это станет настоящим испытанием для обеих сторон. Для Украины потеря города будет иметь очень серьезные последствия. Однако если оккупантам не удастся его взять - это поставит под вопрос их способность достичь одной из главных целей войны - полный захват Донбасса.
Часов Яр имеет очень выгодное расположение - на высотах. Подходы к городу с востока также прикрывает канал, являющийся серьезной преградой для техники. В случае если битва сместится восточнее - мосты через канал явно будут взорваны. Исходя из этого, битва за город явно будет концентрироваться вокруг использования пехоты.
Русские всегда используют ВДВ на ключевых направлениях. Хотя сейчас, после потерь, ВДВ не сильно отличаются от обычной пехоты, они все равно несколько более мобильны. Замеченные около Часового Яра подразделения из состава 98-ой воздушно-десантной дивизии и 11-ой десантно-штурмовой бригады явно указывают на важность этого направления для российского командования. Среди преимуществ оккупантов можно указать использование планирующих авиабомб и большее число артиллерии.
Первая попытка продвинуться в сторону Часового Яра была отмечена 4 апреля. Попытка была провальной, бойцы 67-ой бригады ВСУ показали большое число подбитой российской техники. Несмотря на это, заметны некоторые проблемы и в организации украинской обороны. В частности, не было зафиксировано ни одного подрыва этой техники на минах, что указывает на слабость минных заграждений. Также оккупанты без проблем смогли использовать четыре Су-25 для поддержки наземных войск, что указывает на проблемы с противовоздушными системами малого радиуса.
К другим проблемам Сил обороны Украины можно отнести задержки в подготовке оборонительных сооружений, недостаток личного состава в частях и слабость поддержки от партнеров. При сохранении текущего положения с ограниченными поставками с Запада, но поддержкой русских от КНДР, Ирана и Китая, их преимущество над Украиной может достичь пика в этом году.
@yigal_levin
Часов Яр имеет очень выгодное расположение - на высотах. Подходы к городу с востока также прикрывает канал, являющийся серьезной преградой для техники. В случае если битва сместится восточнее - мосты через канал явно будут взорваны. Исходя из этого, битва за город явно будет концентрироваться вокруг использования пехоты.
Русские всегда используют ВДВ на ключевых направлениях. Хотя сейчас, после потерь, ВДВ не сильно отличаются от обычной пехоты, они все равно несколько более мобильны. Замеченные около Часового Яра подразделения из состава 98-ой воздушно-десантной дивизии и 11-ой десантно-штурмовой бригады явно указывают на важность этого направления для российского командования. Среди преимуществ оккупантов можно указать использование планирующих авиабомб и большее число артиллерии.
Первая попытка продвинуться в сторону Часового Яра была отмечена 4 апреля. Попытка была провальной, бойцы 67-ой бригады ВСУ показали большое число подбитой российской техники. Несмотря на это, заметны некоторые проблемы и в организации украинской обороны. В частности, не было зафиксировано ни одного подрыва этой техники на минах, что указывает на слабость минных заграждений. Также оккупанты без проблем смогли использовать четыре Су-25 для поддержки наземных войск, что указывает на проблемы с противовоздушными системами малого радиуса.
К другим проблемам Сил обороны Украины можно отнести задержки в подготовке оборонительных сооружений, недостаток личного состава в частях и слабость поддержки от партнеров. При сохранении текущего положения с ограниченными поставками с Запада, но поддержкой русских от КНДР, Ирана и Китая, их преимущество над Украиной может достичь пика в этом году.
@yigal_levin
😢1
Forwarded from Американський 🚀 піхотинець
Це називається: "для них немає війни."
"This is not a dance song...NOT a dance song" M. Jovovich., якщо буде бажання, послухайте її пісню "There Ain't No God For Dogs". Бо чомусь саме вона пригадалася, коли я формулював те, що мене бентежило і викликало подразнення в Полтаві.
Далі я буду казати виключно про своє місто і свої особисті враження. Це буде недобрий допис. Але це про моє місто, як я його побачив і відчув.
Все це було і раніше, але перебування в армії кристалізувало ці відчуття і загострило до неможливості безболісно торкатися них. Вони одночасно прості і образливі. І формулюються настільки просто, що їх важко усвідомити, поки тебе тим чи іншим чином не зачепить за живе війна.
Я не відчув, знаходячись в Полтаві, що в Україні йде війна.
Взагалі.
Є якісь агітаційні плакати, пісеньки (від яких нудить і хочеться вимити голову йоршиком зсередини) і на цьому все. Я взагалі не відчував жодної краплини тихої спокійної люті до підарів. Нуль. Не тієї агресії, від якої падає забрало, а тихої, спокійної роботи на помсту. Агітаційні плакати викликають лише асоціацію з рекламою якогось нового шутера для аудиторії 12-18 років. Піу-піу-перемога! Таке враження, що війна - це просто якийсь додатковий податок плюс рандомна смерть когось із полтавчан. Загинув Юліан Матвійчук? Ой, лишенько! Сумні смайлики в фб, скрол пальчиком на дві сторінки і хуй на нього. Це не трагедія, а "просто так склалося, війна". Загинув "Волина"? Хлопчик-музика? Ой, давайте їх зобразимо які вони були кльові і будемо жити далі. А ці... Ну ми ними пишаємося... Ну як пишаємося, взагалі, бо так положено.
Але я не бачив, щоб хоча б хтось в Полтаві зупинився о 9:00 і просто постояв мовчки. Одну, мать її, хвилину! Це не так дохуя в вашому житті, люди! Швидше ніж викурити сигарету! Ні ра зу!
Я хочу бачити, щоб в кожному місті висіли банери з солдатом рф, котрий тримає відрізану голову дитини і підписом "наступною буде твоя дитина". Щоб на кожному під'їзді висіли фото зруйнованих будівель і нагадуванням, що наступним може бути прильот саме в твій дім.
"Просто пєрєстать стрєлять" взагалі не працює. Сидіти і чекати, поки прийдуть дорослі й наведуть порядок - не працює.
Треба щоб кожен цивільний нормально розумів як звучить стрілкотня, а не бутафорська дрочь з дерев'яними муляжами. Щоб ті, хто не може стріляти, хоча б уміли заряджати магазини для тих, хто може. Щоб підлітки 17-25 років знали як накладати турнікет, використовувати ноші і наскільки їх ресурсу дійсно вистачить при евакуації пораненого.
Таке враження, що військові - це якість особливі люди, у котрих ніколи не було цивільного життя. Прийшов у військомат, тобі переписали весь софт в голові, дали типовий життєвий досвід і безкінечне натівське здоров'я - і пиздуй. А ми тут постоїмо в сторонці.
Я дуже хочу, щоб війна закінчилася, але відчуття того, що ти стаєш податком на мирне життя твого міста, окремо давить на дах і не дає відпочити. Бо ти зайвий, ти заважаєш і нагадуєш про незручне.
Тому, коли бачиш повагу до пікселя, це може вибивати з рівноваги сильніше за погляд мажора, в очах якого явне "їбать ти лох".
Підтримуйте армію. Будуйте державу. Бо на одних військових і волонтерах ми далеко не виїдемо.
Бережіть себе.
Удачі.
(с) Віктор Куліков
Через це проходить, напевно, кожний військовий...
Американський піхотинець
"This is not a dance song...NOT a dance song" M. Jovovich., якщо буде бажання, послухайте її пісню "There Ain't No God For Dogs". Бо чомусь саме вона пригадалася, коли я формулював те, що мене бентежило і викликало подразнення в Полтаві.
Далі я буду казати виключно про своє місто і свої особисті враження. Це буде недобрий допис. Але це про моє місто, як я його побачив і відчув.
Все це було і раніше, але перебування в армії кристалізувало ці відчуття і загострило до неможливості безболісно торкатися них. Вони одночасно прості і образливі. І формулюються настільки просто, що їх важко усвідомити, поки тебе тим чи іншим чином не зачепить за живе війна.
Я не відчув, знаходячись в Полтаві, що в Україні йде війна.
Взагалі.
Є якісь агітаційні плакати, пісеньки (від яких нудить і хочеться вимити голову йоршиком зсередини) і на цьому все. Я взагалі не відчував жодної краплини тихої спокійної люті до підарів. Нуль. Не тієї агресії, від якої падає забрало, а тихої, спокійної роботи на помсту. Агітаційні плакати викликають лише асоціацію з рекламою якогось нового шутера для аудиторії 12-18 років. Піу-піу-перемога! Таке враження, що війна - це просто якийсь додатковий податок плюс рандомна смерть когось із полтавчан. Загинув Юліан Матвійчук? Ой, лишенько! Сумні смайлики в фб, скрол пальчиком на дві сторінки і хуй на нього. Це не трагедія, а "просто так склалося, війна". Загинув "Волина"? Хлопчик-музика? Ой, давайте їх зобразимо які вони були кльові і будемо жити далі. А ці... Ну ми ними пишаємося... Ну як пишаємося, взагалі, бо так положено.
Але я не бачив, щоб хоча б хтось в Полтаві зупинився о 9:00 і просто постояв мовчки. Одну, мать її, хвилину! Це не так дохуя в вашому житті, люди! Швидше ніж викурити сигарету! Ні ра зу!
Я хочу бачити, щоб в кожному місті висіли банери з солдатом рф, котрий тримає відрізану голову дитини і підписом "наступною буде твоя дитина". Щоб на кожному під'їзді висіли фото зруйнованих будівель і нагадуванням, що наступним може бути прильот саме в твій дім.
"Просто пєрєстать стрєлять" взагалі не працює. Сидіти і чекати, поки прийдуть дорослі й наведуть порядок - не працює.
Треба щоб кожен цивільний нормально розумів як звучить стрілкотня, а не бутафорська дрочь з дерев'яними муляжами. Щоб ті, хто не може стріляти, хоча б уміли заряджати магазини для тих, хто може. Щоб підлітки 17-25 років знали як накладати турнікет, використовувати ноші і наскільки їх ресурсу дійсно вистачить при евакуації пораненого.
Таке враження, що військові - це якість особливі люди, у котрих ніколи не було цивільного життя. Прийшов у військомат, тобі переписали весь софт в голові, дали типовий життєвий досвід і безкінечне натівське здоров'я - і пиздуй. А ми тут постоїмо в сторонці.
Я дуже хочу, щоб війна закінчилася, але відчуття того, що ти стаєш податком на мирне життя твого міста, окремо давить на дах і не дає відпочити. Бо ти зайвий, ти заважаєш і нагадуєш про незручне.
Тому, коли бачиш повагу до пікселя, це може вибивати з рівноваги сильніше за погляд мажора, в очах якого явне "їбать ти лох".
Підтримуйте армію. Будуйте державу. Бо на одних військових і волонтерах ми далеко не виїдемо.
Бережіть себе.
Удачі.
(с) Віктор Куліков
Через це проходить, напевно, кожний військовий...
Американський піхотинець
👍1