🎙 d2 Дідів #7 — 50 відтінків майстрування, або чому ГМ не тамада

Чуєте? З динаміків знов бубнять ваші особисті Хілл та Спенсер, погнали слухати!

🗯TL;DR: "Що таке НРІ" ми вже зʼясували, тепер поговоримо про те, що ГМ — не тамада, а у гравців також є обовʼязки! Чи ГМ відповідає за фан гравців? Які критерії хорошого гравця?! Ну і ваше улюблене — багато бухтимо на молодь. А ще — нова рубрика: "Ваші треш-історії".

🔊 Де слухати?
Spotify, Apple Podcasts, Amazon Music, Podchaser, Podcast Addict, Deezer а ось RSS.

📹 А також слухайте на YouTube

⚡️ Попередження: ще більше матюкаємось, вимагаємо від гравців шось робити, тітьки-пісюни, душнимо і бухтимо.

🎙 d2 Дідів #8 — Рельси vs Пісочниця: чому сюжет ламає НРІ

Це не той дід, якого ти чекаєш на Різдво — але їх аж два. Твої Йомаха та Йомасо знову бубнять за НРІ.

🗯TL;DR: Різдвяний екстрений випуск, де ми влітаємо в святе: рельси vs пісочниця. Розбираємо чому сендбокс це не “робіть що хочете” і не “імпровізуй на ходу”, ситуації замість сцен і підготовку, яка рятує гру. І так: “сюжет” — злочин проти природи НРІ.

🙊 А ще OG рубрика "треш історії" від підписників!

🔊 Де слухати?
Spotify, Apple Podcasts, Amazon Music, Podchaser, Podcast Addict а ось RSS.

📹 А також слухайте на YouTube

⚡️ Попередження: особливо душний бубніж, зневага до сюжетів, сумніви в письменницьких здібностях ГМів і небезпечні думки про те, що гравці мають думати самі.

✨Сійо дорогенькі! Всіх з Різдвом, Новим роком, Сільвестром, Корачоньом, чи шо ви там святкуєте!

Ну шо, пора підводити підсумки року рольового! А він видався трохи бадьоріше ніж минулий, хоч оффлайн сесій і не було (Дід напиздюнькав, була одна жива гра). Погнали!

Як гравець…

😬 Heart: The City Beneath — короткий кампейн, яскраві враження. Гра з найяскравішими і вірдовими класами персонажів в НРІ. Здібності одразу заражають уяву, а зважаючи на «приреченість» фінальних абілок — ти фактично обираєш як саме хочеш епічно вмерти в фіналі. Однак сам механ досить примітивний, а здібності настільки вірдові, що не дуже й зрозуміло як і в що грати цими персонажами.

➡️ Дике поле — невелике демо на одну гру, загалом дуже круто обіграний потенціал рушія Wild Worlds. Постапокаліпсис, що маскує руїни розвиненого світу під фентезі це троп геть не новий і давно відомий, але в цілому, твіст «козаки знаходять нафтову скважину» файно все це освіжає. Як на мене у гри файне майбутнє — стовп українського НРІ-деву.

➡️Doomsong — коротка історія в найкращих традиціях «Поля в Англії» та WFRP 1e — теологічний середньовічний постапокаліпсис з усім багном, ріпою і чиряками. Свіжий, простий, але на диво робочий механ та винахідливе використання «думкойна» як елементу гемблінгу робить кожну перевірку цікавою. Найатмосферніша генерація персонажа по лайфпасам возвела ідеї WFPR в абсолют — це окрема міні гра. Так і хочеться зʼясувати чи спалять твого неборака на багатті чи може повісять, перш ніж він пристане до гільдії. Але повністю задрочена система бою з фазами, сегментами і фіксованими видами дій на кожну фазу люто портить враження. Крім того, досить важко було вловити настрій гри. Чи це гівно і жарти в стилі МБ, чи це гротеск в стилі WFPR? Хрін знає…

➡️Vaesen — сам «васян» теж нема за що особливо хвалити, а от пригода сподобалась. Дід плейтестив конкурсну пригоду і хочу сказати, що для мене ця пригода виграла конкурс. Ну і в цілому зануритися в атмосферу Донбасу кінця 19-го століття було цікаво і пізнавально, бо для мене той регіон взагалі до сраки далекий.

Як майстер…

Ну тут все просто: Дельта Грін, багато Кавалерії, Клинки в пітьмі.

➡️Найцікавіше з прочитаного: Nebulith. Абсолютний блядь політ фантазії і найатмосферніший з сетингів «фентезійної Японії». Кожна наступна сторінка ще більше розпалює бажання провести чи пограти, кожна таблиця тріщить від крутих ідей і змушують уявляти, як це виглядатиме на грі. Локації, НіПи, предмети, фракції, монстри, мегаданж всередині скамʼянілої хмари від виверження вулкану — Я ХОЧУ ЦЕ ВОДИТИ. А те наскільки з любовʼю описано кожен гекс цієї «не-Окінави», як описані традиції і культура, змушує захоплюватися знанням теми у автора.

➡️ Неочікуване відкриття: Daggerheart. Це не тільки НЕ лайно, а ще й на подив грамотна і якісно побудована гра. ДХ примудряється врешті виконати обіцянку супергеройських фентезі пригод значно краще і яскравіше за ДнД 5е. Знаєте, існує багато претендентів на вбивцю пʼятірки, але будемо відверті, більшість з них до того вбивства як до Колочави накарачках. В той час, як ДХ це приклад не тупого і бездумного повторювання, а якісної еволюції геймдизайну, роботи над помилками, пошуку розумних рішень. Крім того, це одна з найбільш норміс-френдлі ігор для початківців, більшість її обʼєму це зрозумілі пояснення і приклади, котрі демістифікують процес гри. Ще б Critical Role перестали чудити і почали б грати по своїй власній грі, а не по ДнД — взагалі б прекрасно було.

Номінація 💩 року… Порожня. На диво не прочитав нічого, що б мені відверто не сподобалось.

Якось так. Тепер діліться з дідом вашими підсумками!