#вірші_стиха
Написав на мотив колискової, що прийшла уві сні. Тому, можливо, #сни та #шаманізм?..

Ой, дорогою в місто Звірів впали мости.
Слухай птаство, воно підкаже, як дійти
На потаємні вечорниці, а там вовки, тхори та лисиці.
Будем співати і ворожити, не плакати.

Ой, дорогою в місто Звірів крячуть круки.
Не піддавайся страху й зневірі, тримай кулаки.
Знай, що петрушки полин сильніше. Знай, все це змінне, поки ти дишиш.
Йди дорогою з синіх квітів, вивчай знаки.

Ой, в місті Звірів стоять палаци й білі хати.
Сюди лиш пішки можна дістатись, не їхати.
Вечір, на землю туман спадає. Що буде далі — ніхто не знає.
Будем співати і ворожити, не плакати.

#замок

#вірші_стиха і трохи triggerwarning:(

Я дещо побоююся викладати цю пісню, але викладу. Про всяк випадок — під кат.
Також уточню, що в художній творчості я не пишу реалізм. Навіть те, що пишеться по слідах реальних почуттів і подій, пишеться не як закид сучасниками, а як розгляд алегоризованих власних реакцій. Тобто не "все погано саме в нас просто зараз", а "коли я почуваюся погано, зсередини це виглядає отак; можливо, хтось іще колись так почуватиметься; шановний читачу, це не обов'язково про вас".
Дякую за приділений час.

З другого розділу — знову в перший,
Між сторінок закладені квіти.
Хай їде до замку чарівний вершник,
А нам з ним разом — боротись, радіти.
Сполохані діти дивної магії
Хай помагають йому на шляху
В часи тісноти та андрофагії
Збороти долю лиху.

Віщунка носила отруту в ребрах,
А змія ніяк неможливо вбити.
Любов купляють не злато і сребро,
Та часом — мечі, із крові відлиті.
Могутній замок стоїть в руїнах,
Шипшиновий легко пліт обійти.
Давно зотліла твоя царівна,
Поки ти йшов до мети.

Цю пісню не треба співать між згарищ,
Там зовсім інші потрібні слова.
Вертай назад, мій осяйний товаришу,
Поки ціла твоя голова.
Вертай у перший веселий розділ,
Виковуй меча, одягай вінець.
Ти знаєш, що далі. А далі — просто.
А далі — просто кінець.

Нехай почнеться
Чарівна казка
І перекричить
Виття вітрів.
Дозволь забути
Холод, будь ласка,
Якщо вже не зміг,
Не зігрів.

Нехай у казки
Кінця не буде.
Авторе, прошу,
Вертай домів!
Ми — не герої,
Ми просто люди.
І ми —
Лишились самі.

Може, тут теж поставити теґ #щоденник_болю, я не знаю

Можливо, я назву це "Скаргою боягуза до Автора", але це не факт.
Власне, аудіо.

https://vm.tiktok.com/ZMFfLd4cm/
Відео до "Міста звірів". Якось так.
#відеоквартирник

— С тобой мой меч!
— И мой лук!
— И мой топор!
— С вами что, вообще никого адекватного? Еду кто-то взял? Или вы хоббитов жарить будете? Ну так-то да, конечно, хоббиты жирные и их много. Но вообще, Фродо, с тобой мои запасы пищи на 9 гуманоидов и 9 лошадей. И мозги. К сожалению, одни на всех.

Тред про #замок

Мои персонажи
Э
Эээ
Я обычно Бердслей представляю — это раз
Два — внезапно, какой-то лютый кубофутуризм
И три — вот работы тех художников, которые к "Константину" выпуски рисовали

Особенно последнее

Я, блин, даже знаю, что это

И из какого рассказа

Это Фео. Держит в руках то, что его Мастер выловил из пыльной реки