На переході з Майдану на Хрещатик біля ескалатора стоїть пані і кричить: "Дорогі люди, звільнюйтеся, поки не пізно! Всі звільнені будуть утилізовані!"
Фантастика вже серед нас о_О.
#мемуаразми #груші

Я взявся за переклад тієї самої пісні.
Моєї the Song із великої літери.
Хто мене добре й давно знає: ваші припущення, про яку пісню мова?
#груші #мемуаразми

Я ще вам людей обіцяв. Я їх спитав, і дехто погодився на публікацію облич із випадкових і невипадкових здибанок у Львові.
Я був неймовірно здивований і радий (і ви теж можете), але ось – Ельза @Ailisheba жива й у плоті!
Дуже сподіваюся, що ми ще побачимося, й не одноразово!
Сто років не бачилися наживо, страшне.
#фото

І трохи сімейних цінностей в виконанні мене й @Selerian. Близнюки ♊ дивляться на вас і не бояться.
#фото

Значить так.

Ні такого клану

Над рікою воду наберу, мов сили я.
Поблагаю небо: хай напише вилами
Мій привіт до тих, кого лист цурається.
Вітром ворожу: він із часом знається.
Жмутки листя жухлого сивиною взялися.
То ж коли весна в осінь перебралася?
Скільки спав я, скільки оминав цей шлях і час?
Здрастуйте, забуті! Рідні, я вітаю вас!

Як мене назвали – тільки межи мною й ними;
Небо озивається їхніми мені очима.
Скоро – день новий, дивний шлях прокладено.
Вітром ворожу, в нім шукаю ради я.
Скільки було крові – чи кому згадати є.
Скільки було щастя... Час все щастя з'їв моє.
Річко, понеси мій привіт, паскуднице,
Тим хто не верне, хто уже не збудеться.

Ні такого клану, ні такого імені;
Мовою я дивною кричу, людьми не знаною,
Такого міста, ні такого моря –
Я кричу? Я заледь говорю.
Ні такої вежі, що зчесала небо;
Нас з тобою теж на світі цім ніколи не було.
Все, що ти згадаєш – то лише ілюзія.
Сон розтане зранку, з ним розчинюсь і я.

Над рікою-річкою пам'ять розчиняється.
Не спитає ворог, друг – не здогадається.
Подруго весела, заплети пісень в косу,
Подивись на мене без огиди й осуду.
Буде новий день і нова дорога в рай.
Хто захоче – той дійде. Хто не схоче – помирай.
Нові мої приятелі, побратими милі,
Спіть і не питайте, що за краєм могили!
Я всю ніч – на чатах, шепотіти ватрі буду,
Згадувати жах свій, згадувати своє чудо,
У роках ховати довгії століття...
Як же мене досі носить по цім світі!

Хто живе, в минулому заблукать не зможе.
Як же я стомився, як же, чуєш, боже мій?
Та мовчить полин, сосни півночі й мох.
Віра моя в забутті, в небутті мій бог.
Де ти, роде мій – співаки, герої, вбивці?
Бережу твої я секрети й таємниці!
Відьмою похрещена, місто-чаша золотая...
Глупа ніч. В новім світі місця цій бридні немає.

#вірші_стиха

Принагідно вітаю новоприбулих!
Беріть подушки, чашки, робіть собі улюблений напій і сідайте, де вам зручно!

#чаю?)