Мені страшенно кортить побазікати. Хто теж не проти – пишіть у відгуки чи в особисті.
Бо сиджу оце в потязі з чебрецевим настоєм від багатократно благословенної Укрзалізниці, мені показують милих собак, а прагнення глибокої розмови попри те лишається невдоволеним.

Також, як казав часом молодший я, вітаю пана нашого Листопада, хай його срібне обличчя не знає гніву.
Треба писати, в голова настільки переповнена життям, що не може до ладу зібратися з думками.
#мемуаразми