... Бо для мене п'ятірка є більш одиницею, ніж одиниця. Вона маносферна, нею (профдеформація!)) легко лічити живі істоти й матеріальні предмети, вона має смак солодкого умамі (певно, це запечений гарбуз, який я так люблю), й пахне трохи потом, трохи травами й трохи спеціями. І саме п'ятірка для мене є символом відкривання й відкриття. Але так само й певної живої завершености.
#груші

Впіймав себе на вкрай нетиповому жесті, власними пальцями тримав кути рота й повільно розтягував у посмішку. Схаменувся не одразу.
Думав у цей момент про таких людей, що по життю відчутно належать пітьмі, але на іграх часом обирають грати за добро і прямо конкретно світло й якось неймовірно чутливо й щиро це роблять. Занурився в медитацію на це, а виринув от у такий своєрідний стан.
Сигнал отримано, треба якийсь "Еквілібріум" передивитися. Чи "Гру престолів" одразу.
#груші #мемуаразми

Давно не повертався додому під ранок (я добре пам'ятаю зимову ніч у Києві минулого року, коли йшов по снігу на перше метро; я й жалію про це, й бережу як родину реліквію, бо нею вона і є).

Цього разу я повертався під дощем у рольовому плащі, весь вечір, ніч і частину ранку до того граючи в кінець Першої Епохи. Я зайшов, за власним концептом, сьомим нолдо в восьмому ряду, а вийшов героєм, здається (я ніколи раніше не грав Толкінівських ельфів, тому питання, як це було, до майстра та співгравців).

Але мені було чудово. Гра була гарним балансом між ДнД й кабінетками по Толкіну (в мене по ньому кабінеток і не було, я в більш даркові речі граю переважно, а часом навпаки, більш легкі). Майстер молодець у багатьох сенсах (тут і робота з передісторіями, й музика, й описи сетингу, робота з голосом – а найперше, розуміння, наскільки спільний ворог – це ваш особисто кожного). Співгравці молодці, бо в нас вийшли дуже різні в усіх, але дуже валідні квенді. І в гарному місці грали, що теж додало атмосфери.

Словом, я всім неймовірно вдячний і дуже не виспався.

Якщо в вас сьогодні є змога зробити щось, що відчувається справжнім, чимось для часів, коли всі ми в майбутньому не висипатимемося лише з добрих причин, нагадую це зробити. Якщо ж нема – нічого. Ви є. Ви живі. Ви досі придумуєте історії, робите щось руками, працюєте, підтримуєте друзів чи тварин, слухаєте музику чи п'єте улюблений чай– ви живете. їх це бісить, ви молодці. Продовжуйте.

#мемуаразми

...іще одне питання: а з четвіркою?)
#груші

Знаєте, що таке виграти рольову гру?
Коли співгравці тобі кажуть, що застосували методи твого персонажа на практиці, й вони працюють.
#мемуаразми

Ви маєте знати, що сьогодні мені наснилося: мовляв, у ДнД крім основних шести характеристик (сила, спритність, тілобудова, мудрість, інтелект, харизма) існує прихована сьома характеристика: наскільки сильно ви вибісили майстра. І час від часу гравцями треба кидати куби й на це.
#сни #груші

#фото зі Шьлюбіце.
Будиночок у стані дереалізації, реальність, двійчаний код.

Повернення до себе зразу після епізодів різних фізичних і психічних станів водночас і радісне, й дивне, й почасти травматичне, особливо коли ці стани були затяжні. Бо ти згадуєш, як відчувати все. Радість, задоволення, наповненість. Розчарування, ніяковість, конфуз. Страх за близьких, нерозуміння, втрату. Впертість, гнів, предетермінованість. Втому. Ще більшу втому. Надію. Радість за инших. Нерозуміння , хто ти є. Часом усе це відбувається водночас упродовж кількох хвилин.
А ти... Входиш у це щоразу як чужинець, який ніколи не знав, як його людувати правильно. Ну й лишаєшся, бо воно все твоє, як виявляється. Бо воно все ти. Бо без нього всіляко гірше, ніж із ним. І втрати вчать любити дужче, і перемоги вчать, що ти існуєш. Зрештою, це можна оголосити метою: відчуття себе й инших.
Та я не буду. Я не люблю висновки й не люблю єдність мет і істин.
Я люблю бути. Оце, напевно, точно.
#мемуаразми

В мене зранку був гість. Тому тримайте #фото неймовірно мультяшної пташечки.
Стоїть дуже героїчно, майже як Бетмен. Вочевидь міркує над чимось справді серйозним, але продовжує виглядати мило.
Можливо, ми, коли міркуємо над серйозними речами, для когось виглядаємо так само?

Питання, значить.
В чаті друзів робили фото взуття. Я зробив #фото свого. Тепер думаю, що це могло б належати чотирьом різним людям.
Яка б це могла бути історія, ваші думки?
#груші, властиво.

Або ваші варіянти, в кого з цих чотирьох найімовірніше є мотоцикл?)
(В мене нема мотоцикла, звісно, в мене навіть вєліка нема, це більше про вайби)

Принесли, значить. І так, абсолютно.
Коли друзі дуже добре тебе знають.