В існуванні Євросоюзу є сенс, лише якщо він якимось чином перетвориться на Європейську Федерацію з правих проектів другої половини ХХ століття. Там були цікаві ідеї щодо етнодиференціальної «євроінтеграції», націонал-комунітаристської Європи, оборонних ініціатив і т.д. На жаль, реалізувався проект банкірських еліт та неомарксистів.

Хоча в нього цілком органічно вписалися деякі представники старих європейських еліт, ті ж Габсбурги. Один італійський аристократ, елітарист, який при тому вдавався до доволі тонких інтелектуальних штудій (в дусі послідовників Креммерца та дослідників Відродження) в першій половині минулого століття взагалі емігрував в Британію і став лівим політиком. Це має свою логіку: здається легшим керувати атомізованими, розосередженими, обдуреними та ослабленими масами, аніж згуртованими, суверенними та етнічно однорідними націями.