Forwarded from неоліберальний концтабір🥛🇺🇳🇪🇺 (🇺🇦🌻Arantir☝️🐝)
Юка та ДР1АМ-190 перегін Денисів-Купчинці - Березовиця-Острів, Тернопільська область
❤4
Десь поруч з Колишнім Пеклом
«Вершники сидів». Джон Дункан, шотландський художник ХІХ ст.
Сиди стрункі та прекрасні обличчям. Однак одного їх дотику достатньо, щоб звести людину з розуму, стріли сидів, із просоченими отрутою вістрями, вбивають на місці. Править сидами королева Медб — красуня з блакитними очима та довгим білявим волоссям. Той, кому доведеться побачити її, помре від кохання та туги. Якщо сидам не докучати, вони не звернуть на людей жодної уваги. У них своє життя, свої турботи — вони пасуть свою чарівну худобу, танцюють, п'ють віскі, музикують.
Особливо остерігатися сидів слід у Гелловін, 31 жовтня — стародавнє язичницьке свято у кельтів, початок нового року. Вважається, що тим часом сиди переселяються з одних пагорбів до інших. Саме сиди часто спокушають і забирають до себе смертних чоловіків (лицарів, воїнів чи принців).
В ірландській сазі «Зникнення Кондли Прекрасного, сина Конда Ста Битв» розповідається, що одна дівчина з сидів довго спокушала одного юнака. Вона казала йому:
«—Я прийшла з країни живих,
із країни, де немає ні смерті, ні незгод.
Там у нас триває безперервний пір, який не треба готувати.
У великому сиді живемо ми, і тому племенем сидів звемося ми.
Ходімо зі мною, любий мій.
Золотий вінець покриє твоє пурпурове лице,
Щоб вшанувати твій царський образ.
Побажай лише — і ніколи не зів'януть
Ні юність, ні краса твоїх рис,
Чарівних до кінця століття».
Двічі друїдам вдавалося розсіяти чари сидів, але втретє, коли дівчина заспівала:
«Давно вабить тебе солодке бажання,
Зі мною за хвилю відійти ти хочеш.
Якщо увійдеш у мою скляну туру,
Ми досягнемо царства Звитяжного.
Є інша країна, далека,
Мила вона тому, хто знайде її.
Хоч, бачу я, сідає вже Сонце.
Ми її, далеку, досягнемо до ночі».
Хлопець стрибнув у скляну туру і поплив разом із дівчиною, і більше його серед людей не зустрічали.
Особливо остерігатися сидів слід у Гелловін, 31 жовтня — стародавнє язичницьке свято у кельтів, початок нового року. Вважається, що тим часом сиди переселяються з одних пагорбів до інших. Саме сиди часто спокушають і забирають до себе смертних чоловіків (лицарів, воїнів чи принців).
В ірландській сазі «Зникнення Кондли Прекрасного, сина Конда Ста Битв» розповідається, що одна дівчина з сидів довго спокушала одного юнака. Вона казала йому:
«—Я прийшла з країни живих,
із країни, де немає ні смерті, ні незгод.
Там у нас триває безперервний пір, який не треба готувати.
У великому сиді живемо ми, і тому племенем сидів звемося ми.
Ходімо зі мною, любий мій.
Золотий вінець покриє твоє пурпурове лице,
Щоб вшанувати твій царський образ.
Побажай лише — і ніколи не зів'януть
Ні юність, ні краса твоїх рис,
Чарівних до кінця століття».
Двічі друїдам вдавалося розсіяти чари сидів, але втретє, коли дівчина заспівала:
«Давно вабить тебе солодке бажання,
Зі мною за хвилю відійти ти хочеш.
Якщо увійдеш у мою скляну туру,
Ми досягнемо царства Звитяжного.
Є інша країна, далека,
Мила вона тому, хто знайде її.
Хоч, бачу я, сідає вже Сонце.
Ми її, далеку, досягнемо до ночі».
Хлопець стрибнув у скляну туру і поплив разом із дівчиною, і більше його серед людей не зустрічали.
🕊2❤1