Брактеат DR BR42 з острова Фюн з написом "Alu".

О. Бердслей, Сер Бедівер вкидає меч Екскалібур у воду. Ілюстрація до «Смерті Артура» сера Томаса Мелорі. 1894

Мерлін, зображений в оригінальному виданні «Нюрнберзьких хронік» Гартмана Шеделя, 1493 рік.

Едвард Берн-Джонс «Мерлін та Німує».

1/7 «Легенда про короля Артура» — Чотири королі.

Отже, легенда розгортається в період правління "чотирьох королів Британії" — Констана, Вортіґерна, Утера Пендраґона (або "Кутера") та Артура.

Початок легенди пов'язаний з королем Констаном, який воював із саксами. Померши, його старшого сина обрали на престол, але той виявився невдалим воїном і був убитий заколотниками з британської шляхти, які поставили на престол Вортіґерна, колишнього сенешаля у короля Констана. Два інших сина Констана, Пендраґон та Утер, утекли за море.

Виявивши, що Вортіґерн занадто жорстокий правитель, все королівство піднялося проти нього. Тоді Вортіґерн уклав союз із саксами й одружився з донькою лідера саксів Ґанґуса. Однак проти нього виникло повстання бритів, якими очолили Пендраґон та Утер. Для боротьби з ними Вортіґерн знайшов хлопчика Мерліна, пророцтвами якого користувався як таємною зброєю. Мерлін передбачив Вортіґерну, що його влада впаде, використовуючи приклад "височенної вежі, що падала, бо під нею лежали білий та червоний дракони".

Остаточно Мерлін пішов від Вортіґерна до Пендраґона та Утера, які перемогли Вортіґерна та Ґанґуса. Однак в останній битві з саксами загинув Пендраґон, тоді Утер взяв собі ім'я "Утер Пендраґон" і став королем.

#Артуріана #Кельтика

Пізніша британська традиція пов'язувала Костянтина III і Константа з легендою про народження короля Артура. За легендою, викладеною у Гальфріда Монмутського, Констант і Утер Пендраґон, батько Артура, були братами. Вортіґерн умовив Константа залишити монастир, привів його на трон, а потім взяв владу у свої руки і організував вбивство короля. У Лайамона втеча Константа з монастиря розказана як авантюрна новела з перевдяганням і погонею. Гальфрід малює Константа з симпатією як невинну жертву Вортіґерна, у той час як Лайамон засуджує його за вихід з монастиря.

Вортіґерн був королем Британії у V столітті. Він запросив англосаксів для боротьби з піктами і став правителем більшої частини території сучасної Англії.