Доброго дня.
#Wriggle_Nightbug

Давайте, праграмісти, зізнавайтеся хто з них ви?

Парцифаль також відомий як Персіваль — герой куртуазного епосу, творить одну з гілок сказання про короля Артура та його лицарів, входить до циклу романів Круглого столу. Списоносний муж — Шукач Святого Ґраалю.

#Артуріана #Кельтика #Романістика #Ґрааль
Лицарі Круглого Столу.

Як сумнів серце огорта,
В душі від того гіркота.
Ганебну хто гидоту
Поєднує достоту
Із мужністю безмежною в собі,
То він ряба сорока, далебі.
Бож буває, що в людини
Співіснують дві частини —
З небом пекло в ній злилось.
Як такий непевний хтось,
То забарвлення те чорне
До жахіть пекельних горне
Але те, що в ньому біле,
Сталости дає і сили

Уривок з прологу «Парцифаля»
На зображенні ви можете бачити Гамурета - батька Парцифаля, під час служіння Баруку - Царю Багдаду.

Гамурет

У поемі "Парцифаль", Вольфрама фон Ешенбаха, головний герой перших двох книг - це мудрий лицар Гамурет, молодший син вельможного Ґандіна Анжуйського. Він служить багдадському володарю Баруку, визволяє з облоги сарацинську королеву Белакану та отримує її руку разом із величезними матеріальними володіннями. Але всього через декілька днів, від великої туги за пригодами Гамурет залишає свою темношкіру дружину, навіть звинувативши її у сповідуванні «язичництва» у листі, що залишив їй перед втечею. Белакана залишається сама з маленьким сином метисом — Фейрефіцем.

Пізніше, на лицарському турнірі на іспанській землі, Гамурет перемагає численних лицарів, включаючи лицарів Круглого Столу, у змаганні на честь вибору чоловіка для королеви Валезії, Герцелойди. Лицарська рада вирішує, що Гамурет заслуговує на руку Герцелойди. Після цього він вимагає, від своєї дружини, право відлучитися для нових пригод, які знову очікують його на Сході, де його закликає сам Барук.

Але невдача приносить Гамуретові кінець, коли він потрапляє в пастку від хитрощів і меча одного сарацинського воїна. Залишаючи Герцелойду вдовою з маленьким сином Парцифалем. Гамурет залишає світ, але його подвиги і мужність запам'ятовуються на віки.

#Артуріана #Кельтика #Романістика

Питав у матері синок:
«За що карають тих пташок?»
Просив їх в охорону взяти.
Дитині королева-мати
Сказала: «Правдонька твоя,
Не йтиму проти Бога я.
З-за мене птаству не співать?»
Та син не дав їй доказать:
«Що то за Бог? Хто він такий?»
«Скажу тобі,мій дорогий:.
Ясніший він за ясні дні,
І з ласки він прийняв на-вні
Обличчя людське. Пам'ятай, —
На мудрий заповіт вважай:
Лише йому молись в нужді, —
Він Вірний людям у біді
Той Чорний, то пекельний цар,
Невірний, зрадник, повний чар:
Його та сумніву з гріхами,
Мій сину, уникай думками».
Так мати мовила йому,
Щоб знав він Світло і Пітьму.

Герцелейдове повчання сину, «Парцифаль»