Низка розмов за останні декілька днів показує - тема війни потроху стає не єдиною темою, яка цікавить всіх. Люди активно дискутують навколо більш-менш звичних мені тем і треба внести трохи ясності в них.

1. Зараз немає сенсу оцінювати рівень падіння ВВП. В основі передумов для оцінки ВВП нині є дві ключові складові – обсяг вже знищеного майна на сьогодні і масштаб бойових дій. Якщо перше ще хоч якось фіксується (проте оцінки спірні), то друге передбачити ніхто і тим паче економісти, не може. Раніше моменту, коли активні бойові дії будуть завершені – ніяких достовірних оцінок і методів оцінювання немає. Навіть результати першого кварталу, які скоро зберуть докупи і покажуть у Держстаті, не будуть нормальною підставою.

2. Довоєнні проблеми України нікуди не ділися. Проблеми корпоративного управління на держпідприємствах, проблеми антимонопольного регулювання, проблеми енергетичних ринків, монополізація медіа і т.д. залишаються з нами. Так, під час війни держава стократно збільшує свої адміністративні можливості. Фактично, під час війни і певний час після неї виконавча влада країни обмежується у своїх можливостях виключно тільки власною волею. Але поки цими можливостями не користуються. Останні події показують, що українські посадовці не усвідомлюють критичної необхідності у політичній модернізації. Суспільство від влади в цих питаннях також не відстає.

3. Ні, в післявоєнний період нас не очікує продовження військового анкапу. Не варто сподіватися і на зниження податків після війни. Сьогодні суттєве зменшення податків – один з інструментів фіскального стимулювання, щоб ділова активність в Україні трималася хоч на якомусь рівні і звільнення торкалися не прямо всіх підряд. Немає переконливих свідчень, що це працює, однак податки зараз ніяк не компенсують дефіцит бюджету, тож хай буде хоч так. Після війни бюджет нікуди не дінеться. Із завершенням фінансування бюджету України міжнародними організаціями та іноземними урядами, всі видатки знову ляжуть на наші плечі. Скоротити їх і раніше було нездійсненною задачею, а після війни з урахуванням всіх втрат, збільшення державного боргу і т.п. це буде неможливим завданням в принципі. Додатковою проблемою тут є і те, що наша інфляція не буде працювати на зменшення нашого державного боргу, як це було після ДСВ в США та Європі. Єдиною можливістю знизити загальний фіскальний тиск держави залишається тільки його рівномірний розподіл серед усіх галузей та всіх без виключення груп працівників. Ця думка і досі залишається надскладною для більшості населення, особливо для найбільш прогресивної і забезпеченої частини.

4. Ні, миколаї петровичі ємці приватні підприємці не будуть в авангарді економічного відновлення країни. Бізнес очікує найтяжча доля з часів СРСР – його можливості для фінансування будуть ще менші (а в довоєнний час приватні інвестиції в Україні вже знаходилися на катастрофічно низькому рівні), нові джерела капіталу матимуть виключно іноземне походження. З іншої сторони, держава буде в центрі цього процесу. Вона буде і джерелом ресурсів для відновлення економіки, і адміністратором іноземної допомоги. Від ефективності такого адміністрування і залежатимуть післявоєнні успіхи. Суспільство досі дуже далеке від розуміння цієї тривіальної думки і чомусь знаходиться в полоні ілюзій, що всім мають займатися іноземці.

5. Ключовою проблемою української державності є рівень державного управління. Поєднання низьких зарплат для бюрократії, відсутності розуміння у суспільства і, як наслідок, у держави щодо необхідності політичної модернізації і відверто катастрофічного стану суспільно-політичних наук в Україні призводить до того, що кадрів для державного управління недостатньо. Так, звісно, за вісім років після 2014 зроблено немало (щоправда, абсолютна більшість позитивних змін припадає на 2014-19 роки). Так, звісно, проблема є і в законодавстві, і в процедурах, і багато в чому іншому. Але все це деталі, зміни яких можливі будь-коли і за будь-яких умов. Кінець-кінцем, можна просто скопіювати окремі процедури з більш-менш успішних країн (дуже великий противник таких рішень, якщо що) і сподіватися на краще. Але самі процедури мертві без суспільства, готового їх виконувати, і такого, що розуміє їх суть і саму потребу в них.

6. Нічого не гарантує Україні швидке відновлення після війни. Хоча економічна історія світу показує, що післявоєнне відновлення в Європі було періодом найшвидшого економічного зростання за всю історію людства і сформувало її сучасний вигляд, ніхто не може гарантувати подібний успіх і нам. Уряди Європи в післявоєнний час отримали політичні мандати, які дозволили розгорнути найбільш радикальні зміни держави та суспільства. Їх суспільства розуміли необхідність таких змін, і ці країни було кому змінювати. Без такого поєднання, подолати наслідки 30 років війни, хаосу та політичного популізму було б неможливо. Після війни нас очікують не менші випробування державності ніж ті, які ми переживаємо зараз. Хочеться сподіватись, що до них ми також будемо готові.

Обличчя ворогів і прівєти рідним

Реальні історії реальних людей

👉🏻 Більше кадрів війни

👨🏻#зсрф

«Авангард» звільняє село від окупантів

👉🏻 Більше кадрів війни

👨🏻#агангард #зсу

Це чотирирічна Аліса, яка півтора місяці живе у бункері під заводом "Азовсталь". Її мама – військовий медик і рятує азовців, морпіхів, прикордонників та цивільних.

Усі вони ховаються у підвалах під заводом. За деякими даними там є до трьох тисяч військових і до тисячі цивільних.

В Маріуполі зараз надзвичайно складна ситуація - ранковий ультиматум наші хлопці не прийняли.
Міністерство оборони рф обіцяє масові нічні бомбардування. Можливо їх вдасться уникнути, якщо домовляться про зелений коридор для цивільних.

Молимось, віримо в чудо, наших героїв та гуманність людей, які приймають рішення
🙏🏻🇺🇦

👉🏻 Більше кадрів війни

🌍#маріуполь #азовсталь
👩🏻‍🦱#цивільні

Ранкові удари по Львову

👉🏻 Більше кадрів війни

🌍#львів
📖#ракета #обстріл

Друзі, а тепер момент

Для чого, на вашу думку, існує заборона на публікацію відео з результатами ракетних ударів?

Так от

«Коригування вогню» відбувається двома способами:
1) зйомка з супутника, або бпла
2) спостереження з землі - безпосередньо з місця удару, або неподалік, де чітко видно руйнування

Перший спосіб є найпоширенішим, найточнішим і найшвидшим, але деколи недоступний в похмуру погоду.
Термін «коригування» означає зміни для наступного удару. І саме через супутникові знімки, в першу чергу, корегується вогонь по цілях в глибокому тилу. Скільки було повторних ударів за цю війну в тилу високоточною зброєю вам відомо - їх не було. Від 24 лютого усі удари здійснювалися один раз, деколи кількома ракетами за короткий проміжок часу.

Крім «коригування» є «підтвердження влучання» та фіксація руйнувань. Вона можлива тільки з матеріалу, на якому чітко зображене місце влучання.

❗️Справжній «коригувальник» одразу після удару відправляє усю потрібну інфу з місця події москалям і у телеграмах ми цього з вами ніколи не побачимо 👨🏼‍💻, а його не вирахують. На те він і коригувальник.

Практично усі опубліковані ролики з ракетними влучаннями у цьому каналі взяті з російських джерел, за винятком двох ударів по Києву (телевежа і торговий центр) і удару по Миколаївській ОДА.
Тобто москалі мають це швидше, ніж ми в Кадрах війни 🌝 і якби бажали, то давно все відкорегували.

Також важливою причиною заборони, як написав в коментах Шиманко, є бажання знизити рівень паніки у народу.

Як і раніше, я солідарний з владою в плані заборони на публікацію від першоджерела (зйомка забороненою не є), але ми тут зібралися дивитися війну з усіх сторін і всіх джерел.

Якщо ви панікуєте від факту ракетних ударів, то мабуть слід відписатися.
Також, якщо бажаєте допомогти і ви зі Львова, шукайте автора відео і проведіть бесіду (шоб не розводив паніку) - будикок вирахувати не складно.

Усіх обнімаю і бажаю мирного та доброго тижня попереду 😘

Коротко про "Москву"

Це була складна та багаторівнева операція. Були задіяні повітряні та наземні сили. Українці довго полювали та виманювали крейсер.

Україна заявила про дві ракети, але один із матросів, що вижили, вказує на приліт трьох(!) ракет з боку України. Можна припустити, що перша ракета прилетіла з повітря від "Байрактара" і лише потім вдарили "Нептуни".

Від влучення ракет пожежа охопила флагман зсередини, буквально спаливши все. Усі, хто був всередині корабля, опинилися в вогняній пастці. Цим і пояснюється така велика кількість жертв серед моряків – понад 400 людей.

Після вигоряння зсередини, доля корабля була зрозумілою. Тобто вже в перші години після попадання ракет врятувати судно було неможливо.

Українці досі не оцінили рівень розмаху, але цей епізод уже увійшов до підручників військового мистецтва.

Знищення такого корабля подібне до захоплення великого міста. Уявіть, ви прокидаєтеся вранці і вам повідомляють, що ЗСУ взяли місто Курськ.

Корабель такого рівня росія не побудує ні за п'ять, ні за десять, ні за двадцять років. Справа навіть не в грошах, а у відсутності доступу до технологій.

👉🏻 Більше кадрів війни

📖#крейсермосква