Сильний матеріал 💪🏻

Як ЗСУ розбили найкращі російські підрозділи. Кадри Війни, що увійдуть в історію

Виживші в ударі журналіст і оператор

Жителі Макіївки співають пісню «Вперед Росія» в очікуванні результатів референдуму

Як накласти собі турнікет

В небі

У зв’язку з ядерним шантажем і мобілізацією найголовніше питання, які ставлять собі українці: «що робити?». Відповім коротко: усе те, що і робили, але втричі сильніше. Ми всі робимо мало. Окрім тих, хто вже загинув або катований у полоні.

В перші дні вторгнення я пережив адреналіновий тріп, який досі не можу забути. Ви, я думаю, теж. Наш ворог - наш приємний побут, маленькі дрібниці і рутина яку ми знову почали повертати в своє життя. Вони роблять нашу психіку інертною, примушують нас обирати для реагування на війну найбільш комфортні і зручні форми, які поступово редукуються до символічних і дрібних.

Питання «а сегодня что для завтра сделал я?» знову на порядку денному. Війна почалася вдруге, вже нова і з новою силою. Наша психіка не має права бути такою інертною.

Нова стадія ескалації має привести нас так само до швидкої суспільної мобілізації, як це було на початку повномасштабного вторгнення. Окрім безпосередньо армійських питань, поповнення війська кадрами тощо, чим займається безпосередньо держава, суспільству пора теж повернутися у емоційний стан березня-квітня. Тотальна суспільна мобілізація необхідна, навіть якщо ви не будете у війську, то політична і медійна акція спрямована на Захід грає роль.

Ні, на жаль, просто донатити на ЗСУ мало. Поширювати правду в україномовному сегменті інтернету про 300 літ русифікації мало. Підписувати петиції в інтернеті мало. Це правда і від неї нікуди втекти. Індульгенції за це не буде і ви самі будете ненавидіти себе до кінця життя, якщо обмежитесь лише цим. Щось вигадувати - необхідно. З кимось знайомитись, щось рухати в просторі.

По-перше, необхідний вал масових публічних і медійних акцій проти схем обходу санкцій, які застосовує РФ на Заході. Там не усе так блискуче і задраєно, як часто люблять говорити західні політики. В коментах я залишу звіт по точкам обходу, люди які в Європі можуть щось вигадати - у крайньому разі завжди знайдуться люди які допоможуть.

По-друге. Потрібен вал кампаній щодо підняття ставок з боку Заходу. Вимагайте що завгодно - якщо ви у Ризі чи Вільнюсі, наприклад, введення в країну додаткового контингенту НАТО. Уже потрібна кампанія проти ядерного шантажу РФ. Точніше, проти застосування ядерної зброї як такої. Ви помиляєтесь, коли думаєте що західний політикум це така річечка яка сама тече, там старші дяді відстежують ваш пульс і завчасно самі усе роблять. Ні-фі-га. Пишіть сенаторам, тегайте євродепутатів і депутатів у Твіттерах, організовуйте кампанії тиску на місці. Політики ворушаться не від небезпек, а від хайпу масовості, відчуття нестандартного виклику який має значення для більшості. А отже, тема має бути в топі. Розраховуйте на те, що ядерний удар уже відбувся. Бо чекати грибок за вікном - така само форма інертного реагування, яка нас з‘їсть.

По-третє. Скрізь де є можливість писати про події і загрози англійською - пишіть. Блоги, відео, навіть тіктоки працюють. Захід не має достатньо інформації про усі наші нюанси, бо ніхто з впливових не буде спускатися до слов’ян і вчити їхню кирилицю аби читати що там у них коїться 24/7. Тим більше, аби сприяти їм же у вирішенні проблем. Донесіть проблему в усі шпарини. Зудіть, будьте нав’язливими. Всім срати на ваш імідж, якого не існує насправді.

Запам’ятайте одне. Вам погано не від програшу, а від усвідомлення що ви могли виграти якби діяли сильніше і жорсткіше. Я не вірю в нашу поразку. Але вірю в негативну рутину, апатію і самоде(мо)білізацію, вірю у власний ескапізм.

Якщо ви не у військах, ніякого права втомлюватися від війни вам ніхто не давав. Мені теж. Я не хочу когось повчати, але знаю що багато людей чекають і від мене якогось дороговказу як реагувати. Ось він.

Робота

Взяли в полон 🤭

Москалі в норах

Архівні кадри переправи на Азовсталь

Результат бою

Зовсім інша справа 🙂

Взяття у полон російських мобіків на Харківщині