Сьогодні, 6 березня, десь в середині дня за Києвом, австрійський воєнний аналітик Том Купер опублікував величезний звіт про ситуацію впродовж дня суботи (5.3). Велика преамбула про стратегію, напевне, мало що додасть нового, але мені видається там загалом багато адекватної інформації й сутнісних спостережень. А в окремих випадках аналітика взагалі стала звучати, як поезія.
"Добре, поїхали: ось аналіз подій останніх 24 годин, тобто за 5 березня, 10 день від початку російської агресії.
[Блок абревіатур забираю: буду зразу розшифровувати в тексті – перекл.].
СТРАТЕГІЯ
Враховуючи нову інформацію, станом на зараз [допис опубліковано 6.3 о 14 за Києвом – перекл.] абсолютно зрозуміло, що російське вторгнення в Україну повністю провалилося: воно направду розпадається на шматки. Без сумніву, росіяни ще тиснутимуть і війна ще триватиме. Проте первісний план Путіна зазнав невдачі. Можливо, в росіян є засоби захопити більшу частину країни, проте жодних, щоб її утримати.
Путін мав лише один план: захопити або вбити Зеленського, змусити його підписати капітуляцію, а тоді замінити його. Все це за 1-3 дні від початку вторгнення. Саме тому на початку війни так масовано було задіяно ВДВ. Все це не спрацювало. Український опір виявився значно запеклішим, ніж очікувалося, Зеленського дістати не змогли, десантників подерли на шмаття – перший удар не досягнув жодної зі своїх цілей. Гірше того, Захід відреагував у абсолютно неочікуваний для Путіна спосіб: санкціями, які застали Путіна абсолютно непідготованим, які будуть виснажливі для всієї Росії, автоматично дестабілізуючи путінську владу. Не маючи «плану Б», Путін тепер може лише звинувачувати й погрожувати.
Російські наземні війська були введені в бій без жодної чіткої ідеї, що вони мають робити. Тому не дивно, що їхні передові частини почали застрягати без пального та провізії, потрапляти в засідки і т. д. Звісно, Путін не збирається здаватися: упродовж кількох останніх днів його армія кинула до бою все, що він зосередив довкола України, й зараз намагається витиснути з ситуації максимум. Направду, вони задіяли вже навіть повністю зужиті озброєння й обладнання з Далекого Сходу. Звісно, це не значить, що росіяни не можуть продовжувати робити те, що робили останні 7-8 днів: в них все ще досить війська, амуніції й вони кидають вперед все, що мають.
Українців застали зненацька: рішення Путіна вторгнутися було ірраціональним аж до такої міри, що ні його власне ФСБ, ні «навіть» Зеленський такого не очікували, попри всі попередження. Проте українська армія була готовою і основна мала повітряних сил уникнули першого російського удару. Такий «завчасний порятунок», а також путінське ірраціональне планування, дали українським силам час мобілізуватися й дати ворогу направду люту відсіч. Із допомогою західних розвідданих, українське командування зуміло запобігти знищенню своїх головних частин на початку й досі має їх в розпорядженні, водночас завдаючи масованих втрат загарбнику.
Оце стільки за 10 перших днів війни.
Упродовж останніх кількох днів конфлікт увійшов у нову брудну фазу. Не змігши оволодіти жодним із українських великих міст, крім Херсона, російські війська змінили спрямування своїх зусиль. Не будучи в змозі знищити українські збройні сили, вони ринулись оточувати міста на сході, окуповувати атомні електростанції і пробивати коридор до Придністров’я. Виглядає на спробу створити «план Б», метою якого є захоплення Лівобережжя та ізоляція України від моря та від основних джерел енергії. Це забезпечило б їм сприятливі умови на випадок серйозних переговорів, які, безсумнівно, вже готують (через посередників, звісно).
Тим часом, путінські збройні сили вдаються до найбільш цинічного зі всіх можливих рішень: намагаються видворити якомога більше населення геть із країни. Саме для цього вони зачищають східноукраїнські міста: нема населення = нема партизанів у їхньому тилу. Це те саме, що ми бачили в Сирії у 2105-2017 рр. (не кажучи вже про Афганістан, Ефіопію та Мозамбік 80-х або Чечню 90-х): «Путін або ми спалимо країну», а ще «хочете демократії? То їдьте на Захід і там вам буде».
"Добре, поїхали: ось аналіз подій останніх 24 годин, тобто за 5 березня, 10 день від початку російської агресії.
[Блок абревіатур забираю: буду зразу розшифровувати в тексті – перекл.].
СТРАТЕГІЯ
Враховуючи нову інформацію, станом на зараз [допис опубліковано 6.3 о 14 за Києвом – перекл.] абсолютно зрозуміло, що російське вторгнення в Україну повністю провалилося: воно направду розпадається на шматки. Без сумніву, росіяни ще тиснутимуть і війна ще триватиме. Проте первісний план Путіна зазнав невдачі. Можливо, в росіян є засоби захопити більшу частину країни, проте жодних, щоб її утримати.
Путін мав лише один план: захопити або вбити Зеленського, змусити його підписати капітуляцію, а тоді замінити його. Все це за 1-3 дні від початку вторгнення. Саме тому на початку війни так масовано було задіяно ВДВ. Все це не спрацювало. Український опір виявився значно запеклішим, ніж очікувалося, Зеленського дістати не змогли, десантників подерли на шмаття – перший удар не досягнув жодної зі своїх цілей. Гірше того, Захід відреагував у абсолютно неочікуваний для Путіна спосіб: санкціями, які застали Путіна абсолютно непідготованим, які будуть виснажливі для всієї Росії, автоматично дестабілізуючи путінську владу. Не маючи «плану Б», Путін тепер може лише звинувачувати й погрожувати.
Російські наземні війська були введені в бій без жодної чіткої ідеї, що вони мають робити. Тому не дивно, що їхні передові частини почали застрягати без пального та провізії, потрапляти в засідки і т. д. Звісно, Путін не збирається здаватися: упродовж кількох останніх днів його армія кинула до бою все, що він зосередив довкола України, й зараз намагається витиснути з ситуації максимум. Направду, вони задіяли вже навіть повністю зужиті озброєння й обладнання з Далекого Сходу. Звісно, це не значить, що росіяни не можуть продовжувати робити те, що робили останні 7-8 днів: в них все ще досить війська, амуніції й вони кидають вперед все, що мають.
Українців застали зненацька: рішення Путіна вторгнутися було ірраціональним аж до такої міри, що ні його власне ФСБ, ні «навіть» Зеленський такого не очікували, попри всі попередження. Проте українська армія була готовою і основна мала повітряних сил уникнули першого російського удару. Такий «завчасний порятунок», а також путінське ірраціональне планування, дали українським силам час мобілізуватися й дати ворогу направду люту відсіч. Із допомогою західних розвідданих, українське командування зуміло запобігти знищенню своїх головних частин на початку й досі має їх в розпорядженні, водночас завдаючи масованих втрат загарбнику.
Оце стільки за 10 перших днів війни.
Упродовж останніх кількох днів конфлікт увійшов у нову брудну фазу. Не змігши оволодіти жодним із українських великих міст, крім Херсона, російські війська змінили спрямування своїх зусиль. Не будучи в змозі знищити українські збройні сили, вони ринулись оточувати міста на сході, окуповувати атомні електростанції і пробивати коридор до Придністров’я. Виглядає на спробу створити «план Б», метою якого є захоплення Лівобережжя та ізоляція України від моря та від основних джерел енергії. Це забезпечило б їм сприятливі умови на випадок серйозних переговорів, які, безсумнівно, вже готують (через посередників, звісно).
Тим часом, путінські збройні сили вдаються до найбільш цинічного зі всіх можливих рішень: намагаються видворити якомога більше населення геть із країни. Саме для цього вони зачищають східноукраїнські міста: нема населення = нема партизанів у їхньому тилу. Це те саме, що ми бачили в Сирії у 2105-2017 рр. (не кажучи вже про Афганістан, Ефіопію та Мозамбік 80-х або Чечню 90-х): «Путін або ми спалимо країну», а ще «хочете демократії? То їдьте на Захід і там вам буде».
👍2