Іронія в тому, що зараз усім сторонам, начебто, вигідно затягнути конфлікт: українці розраховують все ж залучити на підтримку Захід [думаю, автор дуже помиляється щодо наших бажань щось продовжувати – перекл.]; Захід сподівається, що українці перемолотять всю російську армію (і схоже, вони до цього вкрай близько), а Путін хоче завдати якомога більшої шкоди Україні та ЄС. Бажано так, щоб його актуальний ворог (ЄС) почав займатися «ще чимось, крім Путіна»: популістами, ксенофобами, неонацистами (знаємо, що він пов'язаний з ними вже десятиліттями), мільйонами українських біженців, зростанням цін на енергоносії і т д.
ПОВІТРЯ
«Вишестоящіє Органи» [десь так автор постійно називає російський генштаб – перекл.] у Москві заявили, що вчора [вочевидь, все ж 5.3 – перекл.] вони виграли значну повітряну битву під Житомиром, збивши чотири українські перехоплювачі Су-27. Хоча підтверджень цьому жодних, проте якісь повітряні сутички таки мали трапитися, оскільки пару годин пізніше кілька російських підрозділів Су-34 повністю розбомбили танковий завод у Житомирі.
Натомість, російські ВКС зазнали низки підтверджених втрат, про які писатиму відповідно до напрямків.
ПІВНІЧ
Учора 36-а армія повернулася на поле бою й із заходу атакувала містечко Ірпінь. Українці відбили перший наступ, проте більша частина Ірпеня та навколишніх населених пунктів суттєво пошкоджені артилерійським вогнем.
Через причини, пояснені мною раніше [дезорієнтація, погана логістика – перекл.], російські сили не можуть розвивати жоден великий наступ на заході. Та, вочевидь, Путін цього й не прагне: якраз навпаки, думаю, він «розраховує» залишати Західну Україну «відкритою» для потоку біженців ще далі в західному напрямку, навіть якщо це означає, що той коридор буде відкритий для зусиль НАТО (і, найперше, США) передавати українським силам ресурси.
ПІВНІЧНИЙ СХІД
На східному березі Дніпра частини російської 36-ї армії зуміли обійти з флангу моторизовану бригаду українських сил, проте їхня передова 200-а батальйонно-тактична група була виявлена (п’ятниця) і знищена (субота) при спробі сягнути східних меж Києва.
Чернігів учора зазнав кількох авіаударів, проте місцевий гарнізон тримається і утримує російську 41-у армію на її позиціях. Українська Sa-8 (зенітна установка «Оса») збила над містом російський Су-34: обидва пілоти катапультувалися, проте одного було вбито, а іншого поранено при спробі приземлитися на дахи багатоповерхівок [про це був окремий пост нижче – перекл.].
Українська 1-а танкова бригада тримає відкритим коридор на південь від Чернігова до Ніжина, проте тут все дуже ризиковано. Цілком можливо, Чернігів повністю оточать.
2-а російська танкова армія прорвала українську оборону на лінії Ніжин – Прилуки й наблизилася до східних передмість Києва. 1-а танкова рухається паралельно ще трохи південніше, не виказуючи жодних намірів наступу на Черкаси чи Полтаву.
Український гарнізон міста Суми тримає оборону; місто постійно обстрілює артилерія.
На північному сході від Харкова українська 92-а моторизована бригада розгромила батальйонно-тактичну групу 144 мотострілецької дивізії і вийшла на кордон з Росією [див. пост нижче – перекл.]. Утім, в цьому напрямку повна тиша щодо повідомлень і я не певен, чи українські сили знають, що робити з цим успіхом. Принаймні вони дуже заощадили на часі: тепер 6-й російській армії треба витратити 2-3 дні, щоб реорганізуватися, дочекатися підкріплень і знову спробувати атакувати Харків. Звісно, місто продовжують масовано обстрілювати й бомбардувати.
Ще далі на південь частини 6-ї армії спільно з підрозділами 2-го армійського корпусу [війська, що сформовані в ДЛНР] наближаються від Луганська. Водночас, українська 53-я механізована бригада зуміла уникнути оточення на північний схід від Ізюму.
СХІД
Видається, що українським силам вдалося зафіксувати лінію фронту на захід від Донецька. На півдні 56-а мотострілецька та 54-а механізована бригади упродовж чотирьох днів відбивали атаки російських військ, тримаючи відкритим коридор на Маріуполь.
ПОВІТРЯ
«Вишестоящіє Органи» [десь так автор постійно називає російський генштаб – перекл.] у Москві заявили, що вчора [вочевидь, все ж 5.3 – перекл.] вони виграли значну повітряну битву під Житомиром, збивши чотири українські перехоплювачі Су-27. Хоча підтверджень цьому жодних, проте якісь повітряні сутички таки мали трапитися, оскільки пару годин пізніше кілька російських підрозділів Су-34 повністю розбомбили танковий завод у Житомирі.
Натомість, російські ВКС зазнали низки підтверджених втрат, про які писатиму відповідно до напрямків.
ПІВНІЧ
Учора 36-а армія повернулася на поле бою й із заходу атакувала містечко Ірпінь. Українці відбили перший наступ, проте більша частина Ірпеня та навколишніх населених пунктів суттєво пошкоджені артилерійським вогнем.
Через причини, пояснені мною раніше [дезорієнтація, погана логістика – перекл.], російські сили не можуть розвивати жоден великий наступ на заході. Та, вочевидь, Путін цього й не прагне: якраз навпаки, думаю, він «розраховує» залишати Західну Україну «відкритою» для потоку біженців ще далі в західному напрямку, навіть якщо це означає, що той коридор буде відкритий для зусиль НАТО (і, найперше, США) передавати українським силам ресурси.
ПІВНІЧНИЙ СХІД
На східному березі Дніпра частини російської 36-ї армії зуміли обійти з флангу моторизовану бригаду українських сил, проте їхня передова 200-а батальйонно-тактична група була виявлена (п’ятниця) і знищена (субота) при спробі сягнути східних меж Києва.
Чернігів учора зазнав кількох авіаударів, проте місцевий гарнізон тримається і утримує російську 41-у армію на її позиціях. Українська Sa-8 (зенітна установка «Оса») збила над містом російський Су-34: обидва пілоти катапультувалися, проте одного було вбито, а іншого поранено при спробі приземлитися на дахи багатоповерхівок [про це був окремий пост нижче – перекл.].
Українська 1-а танкова бригада тримає відкритим коридор на південь від Чернігова до Ніжина, проте тут все дуже ризиковано. Цілком можливо, Чернігів повністю оточать.
2-а російська танкова армія прорвала українську оборону на лінії Ніжин – Прилуки й наблизилася до східних передмість Києва. 1-а танкова рухається паралельно ще трохи південніше, не виказуючи жодних намірів наступу на Черкаси чи Полтаву.
Український гарнізон міста Суми тримає оборону; місто постійно обстрілює артилерія.
На північному сході від Харкова українська 92-а моторизована бригада розгромила батальйонно-тактичну групу 144 мотострілецької дивізії і вийшла на кордон з Росією [див. пост нижче – перекл.]. Утім, в цьому напрямку повна тиша щодо повідомлень і я не певен, чи українські сили знають, що робити з цим успіхом. Принаймні вони дуже заощадили на часі: тепер 6-й російській армії треба витратити 2-3 дні, щоб реорганізуватися, дочекатися підкріплень і знову спробувати атакувати Харків. Звісно, місто продовжують масовано обстрілювати й бомбардувати.
Ще далі на південь частини 6-ї армії спільно з підрозділами 2-го армійського корпусу [війська, що сформовані в ДЛНР] наближаються від Луганська. Водночас, українська 53-я механізована бригада зуміла уникнути оточення на північний схід від Ізюму.
СХІД
Видається, що українським силам вдалося зафіксувати лінію фронту на захід від Донецька. На півдні 56-а мотострілецька та 54-а механізована бригади упродовж чотирьох днів відбивали атаки російських військ, тримаючи відкритим коридор на Маріуполь.
👍2
Це дозволило вийти з оточеного порту більшості бійців батальйону «Азов» [далі йде пряма помилка, бо автор пише «і Спарта», проте «Спарта» є збройним формуванням ДЛНР, а тому виходити з Маріуполя не може. Водночас, 5 березня під Волновахою був убитий командир батальйону «Спарта» з позивним «Воха» – перекл.]. Вихід «Азова» суттєво ослабить місцеву оборону. Битва була жорстокою з обох боків. Російські ВКС втратили, як мінімум, 3 Су-25, а також вертоліт Мі-8, а 54-а механізована – кілька танків та артилерійських комплексів (включно з двома «Ураганами»).
Маріуполь постійно обстрілюють, а «гуманітарне перемир’я», обіцяне російськими «Вишестоящімі Органамі», виявилося обманом. Мер міста зі своїм заступником організували 30 автобусів, щоб евакуювати 5.000 цивільних та поранених, проте росіяни почали обстріл і пошкодили 21 автобус [евакуацію не встигли розпочати – перекл.]. Переговори про нову спробу евакуації мають пройти в сьогодні [тобто 6.3.], проте, вибачте, я вважаю їх безперспективними. Все дуже схоже на Алеппо 2016-2017 рр.: щойно ми припиняємо стріляти, вони починають.
ПІВДЕНЬ
Видається, командувач 58-ї армії генерал Зусько не має наміру наступати на Запоріжжя: найбільш вірогідно, значно більшою мірою його зараз турбує західний фланг, де бракує і військ, і припасів. Більше того, я б не рекомендував жодним російським військам наближатися тепер до Запоріжжя: наскільки я знаю, місцева оборона дуже добре устаткована й там сидять люті бійці, дуже охочі битися з росіянами.
На заході 58-а армія Зуська упродовж двох днів безперервних піхотних атак та артилерійських обстрілів так і не змогла прорвати оборону Миколаєва. Не менш важливо, що її авангардні підрозділи не спромоглися закріпитися у Вознесенську. Зусько атакував місто гелікоптерами. Їх постріляли, як горобців, що можна було, фактично, «вживу» бачити в інтернеті. Гелікоптери потрощили на друзки, перш ніж вони наблизились до цілі: Мі-24, два Мі-34, Su-30SM і два Мі-8 підтверджено збиті за допомогою польських ручних зенітних ракет «Пьорун». Хто з десанту вижив у цій м’ясорубці, того потім розпанахали на землі. Вознесенськ міцно в українських руках, чітко доводячи, що українська оборона «навіть таких» відносно віддалених від передової точок сьогодні більш ніж напоготові. 247-й гвардійський «казачєскій» полк ВДВ у цій атаці було знищено, загинув навіть його командир полковник Зізевський. Схоже, 58-й армії хіба шукати якийсь інший шлях на Одесу чи в Придністров’я.
До речі, про Придністров’я: стривожений наближенням 58-ї армії, уряд Молдови оголосив загальну мобілізацію. Громадянам ЄС порадили виїхати з країни. Російська мафія, що контролює Придністров’я, також мобілізувала свої «збройні сили» (щось наче, як дві невеликі бригади)".
[тобто загальна чисельність десь у межах 8.000 осіб – перекл.].
Маріуполь постійно обстрілюють, а «гуманітарне перемир’я», обіцяне російськими «Вишестоящімі Органамі», виявилося обманом. Мер міста зі своїм заступником організували 30 автобусів, щоб евакуювати 5.000 цивільних та поранених, проте росіяни почали обстріл і пошкодили 21 автобус [евакуацію не встигли розпочати – перекл.]. Переговори про нову спробу евакуації мають пройти в сьогодні [тобто 6.3.], проте, вибачте, я вважаю їх безперспективними. Все дуже схоже на Алеппо 2016-2017 рр.: щойно ми припиняємо стріляти, вони починають.
ПІВДЕНЬ
Видається, командувач 58-ї армії генерал Зусько не має наміру наступати на Запоріжжя: найбільш вірогідно, значно більшою мірою його зараз турбує західний фланг, де бракує і військ, і припасів. Більше того, я б не рекомендував жодним російським військам наближатися тепер до Запоріжжя: наскільки я знаю, місцева оборона дуже добре устаткована й там сидять люті бійці, дуже охочі битися з росіянами.
На заході 58-а армія Зуська упродовж двох днів безперервних піхотних атак та артилерійських обстрілів так і не змогла прорвати оборону Миколаєва. Не менш важливо, що її авангардні підрозділи не спромоглися закріпитися у Вознесенську. Зусько атакував місто гелікоптерами. Їх постріляли, як горобців, що можна було, фактично, «вживу» бачити в інтернеті. Гелікоптери потрощили на друзки, перш ніж вони наблизились до цілі: Мі-24, два Мі-34, Su-30SM і два Мі-8 підтверджено збиті за допомогою польських ручних зенітних ракет «Пьорун». Хто з десанту вижив у цій м’ясорубці, того потім розпанахали на землі. Вознесенськ міцно в українських руках, чітко доводячи, що українська оборона «навіть таких» відносно віддалених від передової точок сьогодні більш ніж напоготові. 247-й гвардійський «казачєскій» полк ВДВ у цій атаці було знищено, загинув навіть його командир полковник Зізевський. Схоже, 58-й армії хіба шукати якийсь інший шлях на Одесу чи в Придністров’я.
До речі, про Придністров’я: стривожений наближенням 58-ї армії, уряд Молдови оголосив загальну мобілізацію. Громадянам ЄС порадили виїхати з країни. Російська мафія, що контролює Придністров’я, також мобілізувала свої «збройні сили» (щось наче, як дві невеликі бригади)".
[тобто загальна чисельність десь у межах 8.000 осіб – перекл.].