🎙🍦№7 — Парттайм робота

Випуск також доступний на ютубі: https://youtu.be/Ed6awqvx6Yc

00:00:00 Розповідаю про прапор поки під'єднуються слухачі
00:01:30 Вступ. Чому говорю про парттайм
00:03:22 Спад в ІТ та попередження про наслідки
00:04:49 Як я вирвався з кайданів фултайму
00:06:20 Як отримати парттайм. Про віддалену роботу. Вакансії
00:08:14 Чому вважаю що свобода дорожче за гроші
00:11:40 Етика. Чому мені не близька ідея «менше працювати» на фул-таймі та «два фултайми». Історія від пана Климова: https://twitter.com/xanf_ua/status/1608081574196568065
00:16:20 Бувають дні коли на роботі нічого робити...
00:17:25 Питання: чи збережеться тренд на ремоут?
00:19:20 Зауваження про рейти
00:21:09 Питання: чи ок міняти роботу не звільняючись зі старої
00:22:05 Питання: скільки триватиме рецесія. Чому я не переживаю про майбутнє
00:24:25 Свободою потрібно правильно розпоряджатися
00:25:30 Мінуси парттайму: отримуєш менше за ту саму ефективність
00:27:06 Мінуси парттайму: кар'єрні обмеження
00:31:10 Що робити, щоб вашу роботу було помітно
00:32:35 Зауваження: «парттайм вже рік як не пропонують»
00:33:00 Що думаю про ChatGPT3
00:34:20 Знову етика. В чому проблема з двома фул-таймами
00:36:20 Історія про повернення товарів: https://news.1rj.ru/str/golden_borodutch/5504
00:38:16 Зауваження: коли на фул-таймі робиш свої справи. Знову етика
00:40:00 Як правильно вибудовувати очікування коли ви парттаймщик. Push vs Pull: https://news.1rj.ru/str/full_of_hatred/308
00:47:15 Про парттайм вакансії та перспективи парттайм роботи
00:48:45 Чи можна мати рейт 100$/h
00:49:45 Яка робота більше підходить для парттайму. Історія як я парттайм девопсив
00:54:10 Чи цікаво мені програмувати? Вчу Clojure на Exercism: https://exercism.org/
00:55:15 Питання: як стати волонтером
00:56:30 Яку волонтерську роботу мені робити тяжко
00:59:40 Питання: чи буває незручно просити гроші за задачі, які робиш погано. Буває: https://news.1rj.ru/str/full_of_hatred/385
01:01:50 Історія про спальники
01:03:40 Завершення
01:04:36 Про накрутку годин
01:08:30 Привітання та побажання

‍Крінжовий корпоратив

Десяток років тому був у нас корпоратив новорічний. Народу в конторі тоді вже було досить багато, і з якихось причин його вирішили провести в одному з залів КНТЕУ на Лісовій.

Туди були організовані автобуси, але чомусь ніхто не подумав про те що під вечір все стоїть, тому кмітливі люди поїхали на метро, а всі інші провели дві години у заторах.

Зал був великий, на ньому розмістили довжелезні столи з наїдками, все як має бути. Завдяки розташуванню цих столів та загальному антуражу, атмосфера була надзвичайно совкова. Найбільше це було схоже на «дискотеку» в актових залах шкіл у дев'яностих.

Один з топів виступив з промовою, в якій повідомив всім що попри те що ми ентерпрайз, в нас є дух стартаперства. Ретроспективно, попрацювавши в трьох стартапах, один з яких стагнує, інший закрився, а третій зробив екзіт, розумію що ніяким духом стартаперства там і не пахло.

Коли всі розмістилися, то виявилося, що на столах немає алкашки. З невідомих причин її видали тільки топменеджменту, а кріпакам — дитяче шампанське.

Хавка була ±ок, але далі почалися цікаві конкурси. Всю компанію поділили на групи, видали театральний реквізит, та завдання: потрібно було придумати мікровиставу. Здається нам допомагали аніматори, але користі від них не було. Ще однією умовою було те що потрібно було говорити англійською, чи щось таке.

Забава була знатною, враховуючи тверезий стан усіх учасників. Ми врешті змогли щось придумати, але воно було максимально вбого та крінжово, як і вистави інших учасників. Найкраще вийшло у команди з топменеджменту. Можливо почуття гумору та креативність якось з цим корелюють.

Не знаю, кому спала на думку ідея примусити інтровертних пиріжків влаштовувати цирк, але це було настільки жахливо, що мені хотілося розбачити те що відбувалось.

В кінці якимось чином люди все-таки отримали доступ до алкоголю, і активно накидувались, та гарцювали  на паркеті.

Також я отримав грамоту типу «працівник року», про яку завчасно поклопотався мій тодішній бос.

P.S.: Цього року ми з колєгами зібралися і романтично посиділи при свічках в генделі, де якраз вимкнули світло.

P.P.S.: знаю що серед читачів є очевидці забави, можете додати деталей.

#кулсторі
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Центр

Багато чого в повсякденності керується міркуваннями доступності. Чим менше перешкод виникає на шляху до якоїсь активності, тим більше шансів взяти в ній участь.

Ось, кілька місяців я працював в коворкінгу у центрі. А що це значить? Це значить, що коло мене знаходиться багато людей, це значить що мої знайомі часто теж знаходяться недалеко, це значить що поряд ціла купа різноманітних закладів.

Тому я кілька разів на тиждень зустрічався з різними людьми, ходив у книжковий магазин, відвідував різні заклади харчування і взагалі добре проводив час.

Коли живеш або працюєш на околиці, то всі ці двіжухи теж доступні, але для того, щоб долучитися, потрібно докласти більше зусиль: подбати про дорогу, вибрати з обмеженого списку закладів.

Чим більше перепон, тим більше приводів для того, щоб відмовитися.

Так само і щодо домівки. Чим вона далі, тим довше потрібно кудись їхати, тим довше потрібно повертатися, все це перешкоджає свободі. Чи підеш ти до центру у вихідний коли тобі туди пів години треба їхати? Отож. А якщо вже живеш у центрі?

Тому недоречно розглядати фізичне розташування місця, де ви проводите значну частину свого часу у вакуумі, без урахування середовища.

#лайфстайл
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

Стрім Радіо Ріжок №8 — Онлайн-спільноти проведу сьогодні на ютубі о 21:30
https://youtu.be/zR7UQJR7LvI

- В інтернеті хтось не правий!
- Як я написав десятки тисяч повідомленнь
- Проблеми спілкування
- Форуми, хабр, доу, вастрік клуб, твітер і так далі
- Чому мені не вдалося зробити хорошу спільноту
- Токсичність в інтернеті та модерація
- Чого би я хотів

Поставити питання анонімно: https://app.sli.do/event/n7SB659H7RYwyboZsojLk1
Також буде ютуб чат.

На цьому стрімі будемо збирати гроші на ЇДЛО для наших захисників з протитанкового дивізіону. Банка: https://send.monobank.ua/jar/7fapSEMhR
Увага! якщо ви донатите через @Donate1024Bot, то цей збір буде там завтра.

P.S.: отримав фідбек що людям ютуб зручніше ніж телеграм. Якщо ви вважаєте навпаки — напишіть в коменти.

Починаємо
https://youtu.be/zR7UQJR7LvI

Задонатити на ЇДЛО: https://send.monobank.ua/jar/7fapSEMhR
Поставити питання анонімно: https://app.sli.do/event/n7SB659H7RYwyboZsojLk1

Онлайн-спільноти — Радіо Ріжок №8

Запис подкасту Радіо Ріжок. Цікаві теми позначені вогником

00:02:00 Початок, вступ
00:05:25 Чому мені цікаві онлайн-спільноти
00:05:57 Історичний екскурс у нульові та NNTP
00:12:00 Чому люди сидять в інтернеті?

00:24:40 🔥Помилки які я допустив при створенні своїх спільнот
00:25:05 Перша помилка — не встановлювати правила
00:30:19 Друга помилка — відсутність задач та мети
00:34:45 Лідер як фактор що обмежує ріст спільноти
00:40:00 Спільноти які створені для розвитку учасників

00:41:05 Токсичність
00:41:49 🔥Спільнота як під'їзд будинку
00:48:40 Чому мені неприємно коли мене ображають
01:03:55 Чому я досі не встановив правила у власному чаті

01:06:35 🔥Фундаментальна проблема спілкування
01:09:40 Про ненасильницьке спілкування. Дискусія з позиції цікавості
01:22:57 Розчарування в онлайн спілкуванні
01:24:10 🔥Перестаємо лізти в голову співрозмовника

01:31:50 Про вастрік клуб
01:42:11 Відповіді на запитання глядачів та слухачів та завершення

Християн вітаю з Різдвом!

P.S. дякую кожному хто підтримав наш збір на Їдло. Зібрали 8633 грн що для онлайну в 20 людей дуже класний результат. Особлива подяка пану Бадьорову за донат в 3000 грн!❤️

#спостереження
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Власні хмари: Kubernetes

Цей пост мав бути опублікованим 24-го лютого, але так і провисів у чернетках аж до сьогодні. Подальшу роботу я не проводив, бо перевіз все на fly.io.

На вихідних я вирішив поекспериментувати зі своїми проєктами та зробити прототип маленької хмарки на кубері.

Раніше я прикидував ціни на менеджед кубери й вибрав Scaleway. Мій рахунок за Heroku зараз складає $53.02. Потрібно було підняти ще один сервіс, а це значить +$16 за базу та інстанс. В таких умовах подумав що можна буде перевезти все що крутиться на хероку в кубер, зекономити грошей та отримати кращу швидкодію. Стандартні хероківські інстанси слабкі, а збільшення потужності коштує дорого. Scaleway за ті самі гроші був би краще.

Kubernetes

Кубер на коні. Google вкинув величезну кількість грошей в маркетинг, тому зараз це стандарт контейнерної оркестрації. Висока складність та поріг входу призвели до появи професії Senior Yaml Developer, які займаються виключно тим що бавлять кубер фултайм.

Є плюс — багато вендорів надають managed рішення, тобто беруть на себе всю роботу по налаштуванню, оновленню та підтримці control plane куберу. Вам залишається під'єднатися до кластера та працювати з ним, на відміну від Nomad, де все потрібно робити самотужки.

Scaleway не бере грошей за кубер. Ви платите тільки за ресурси, які використовує кластер. Щоб дізнатися, скільки пам'яті залишається на апки, я розгорнув кластер, та був приємно вражений: вся кухня+інгрес+cert-manager з'їли приблизно 22% RAM однієї 4GiB ноди, тобто для моїх задач залишалось приблизно 3.5GiB, достатньо щоб повністю мігрувати з Heroku.

План був такий як і для Nomad: Terraform для всіх ресурсів та CI/CD.

З тераформом розібрався досить швидко: кластер та база піднімаються без проблем.

А ось з кубером конкретно пововтузився.

Спільну для всіх частину інфраструктури (ingress та cert-manager) я теж запхав у тераформ, а для апок зробив Helm chart. Кожен сервіс і в Nomad і в K8S розгортається згідно дефінішену. Для Nomad він пишеться на HCL, а для кубера в YAML. HCL досить читаємий; крім того, сама структура Nomad джоб дуже проста. Куберівський ямль — це величезне та складне нагромадження купи об'єктів, які для непідготовленої людини виглядають незрозуміло.

Потрібно розібратися у всій термінології та специфіці куберу, щоб хоч щось почало виходити.

Для того, щоб оновлювати сервіс та деплоїти нові версії, вам потрібно якимось чином шаблонізувати цю гору ямлів. На допомогу приходить Helm. Проблема в тому, що дефолтний шаблон, який вам пропонують, переускладнений та рясніє купою незрозумілих речей.

В Nomad конфігурації в мене був 1 (один!) файлик на 80 рядків з двома джобами: перша для міграцій, інша розгортає вебсервіс. Ну добре, ще один файлик для траєфіку, але він один на всіх.

В кубері для тієї ж задачі я маю 8 (вісім!) файлів, три з яких на 80 рядків, і це тільки вебсервіси.

З декількох туторіалів по кейворду «rails helm» мені вдалося зібрати робочу конфігурацію та все заколосилось.

Невирішеними залишилися ті ж питання: Vault та CI/CD. Секрети я склав в куберівські, а для CI/CD встановив на кластер GitLab агента, який дозволяє сек'юрно без прямого з'єднання з кластером запускати куберівські команди з гітлаб пайплайну. Приведу до ладу Helm чарти, а там вже буде діло техніки

Для цієї конфігурації я теж підготую мануал. upd: мануал я так і не зробив, бо було не до того, а потім переїхав на Fly і вже не було мотивації щось робити. В інтернеті ви знайдете мільйон туторіалів по куберу, але одиниці розжовують покроково що відбувається, натомість ви просто копіпастите ямлі та сподіваєтеся що все запрацює.

Одне тішить — всю цю роботу потрібно зробити один раз, а далі пожинати плоди автоматизації.

#інструменти #робота
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Як кабанчик таксувати став

Їздив нещодавно на таксі. Треба було до ветклініки з котом, а навігатор прокладає неправильний маршрут. Я завжди про це кажу таксистам, коли на початку поїздки, коли в кінці, ну і тут теж сказав, спочатку.

Таксист каже: „Та я другий день їжджу, по навігатору”. Зав'язується розмова. Я кажу що стало менше людей у місті, йому здається навпаки: „Я ось тут живу, у нас підземний паркінг весь забитий”. Ого, на Саксаганського живете? Підземний паркінг? Серйозно.

Виявляється що цей таксист — підприємець, що займається металоконструкціями. Його клієнти це будівельні компанії. Він має цех зі спеціальними станками, навчений персонал, знається на будівництві та проєктній документації. Працює вже десять років. Об'єкти має як в центрі (типу елітні будинки), так і на околицях. Як почалась війна то все встало. Клієнти, які мали заплатити гроші, як справжні кабанчики, звісно нічого не заплатили. Йому вдалося якимось чином отримати частину грошей, щоб покрити оренду станків.

Бізнес цей дуже низькомаржинальний, але йому подобалося займатися виробництвом. Проблемним було здати роботу, інспектори й т.д., але врешті під кінець 2021 року він винайняв спеціальну людину та налагодив всі процеси. 2022 обіцяв бути прибутковим, але трапилась війна.

Його дружина теж кабанчикіня — має власне швейне виробництво. Вони вирішили відкрити бутик, орендували приміщення десь в центрі, виставляють там колекції, жіночий одяг. Таксист скаржиться: колекції дорого робити. Потрібно замовити модель, фотографа, приміщення, все відзняти, прорекламувати. Поки що працюють в нуль, але впевнено дивляться у майбутнє.

Машина в нього приїхала не та що була в Уклоні. Ту що була в Уклоні, забрав лізинг.

Виробництво стоїть, грошей немає, таксист вирішує зайнятися торгівлею високоризиковими активами. „Вирішив зайти в крипту, все по класиці, зайшов на хаях, вийшов на низах, 3000$ витратив, 1500$ відбив, ну таке. Зараз на біржі торгую”. Питаю, „Бінарні опціони?“, „Ні, то фігня. Я на справжній біржі, форекс, валюта”. Ага, думаю, справжня біржа. Обережно зауважив що це все гемблінг, але таксист був налаштований більш оптимістично. „ІТ то не моє, я людина виробництва”.

Переходжу до власне таксування: „і що, вигідно вам їздити? машина своя (хонда акорд здається, хороша, салон шкіряний), газ не стоїть”. „Ну я другий день ось їжджу, дивлюся, але так, не дуже вигідно”. Не пам'ятаю чи він називав точні суми, але я вирішив не продовжувати цю тему. Зауважив що варто було б взяти в лізинг фабії, поставити на них газ, винайняти людей та хай вони таксують. Бо на його хонді одні збитки будуть.

Під'їжджаємо, прощаємось. Сподіваюсь в нього все буде добре, будівництва розморозяться, а колекції будуть продаватися. Залишив 30 грн на чай.

#кулсторі #кабанчики
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Прочитав «Ігри, у які грають люди»/«Games People Play»

Того тижня між візитом до психотерапевта та обідом з товаришем мав годину часу, і знову вирішив заскочити до вже відомої читачам книгарні у Гулівері.

Дівчат, що піддали б сумнівам мої вподобання, цього разу там не було. Також, ще по дорозі я вже уявляв, яку книгу хотів купити. Кілька тижнів тому ви з моїм товаришем та котичем відвідували знайому ветлікарку. В неї складні життєві обставини та важка доля. Ми трішки поговорили, а після того товариш зауважив, що ми щойно пограли у гру та послався на цю книгу. В мене те відклалося у пам'яті і я вирішив її прочитати.

Тож книга у мене, український переклад, видання 2022 року.

Перше, що мене здивувало, це те що книга була написана ще у 1964. Друге — що книга більше схожа на посібник для психологів та психіатрів, аніж для пересічних людей. Я чомусь очікував, що книга буде новішою, та якщо так можна сказати, менш науковою.

Отож до книги. Автор робить твердження що людина складається з трьох так званих «Я-станів»: Дитина, Дорослий та Батько. Кожен з цих станів має свої функції, і зазвичай людина знаходиться в одному з них та змінює їх за потреби, свідомо, чи ні. Взаємодії, або «транзакції» між людьми відбуваються між цими станами, і для всілякої діяльності є найбільш «доцільні» стани.

Проблеми найчастіше виникають коли людина звертається до одного з Я-станів, наприклад Дорослого, але відповідає їй інший, наприклад «Дитина».

Автор дає визначення «гри» як серії «транзакцій» що містять прихований сенс, а сама гра прямує до чітко визначеного результату. Крім ігор, також є «операції», «розваги» та «процедури».

Далі нам пропонуються для вивчення власне ігри. Опис кожної гри має тезу, антитезу, ролі, приклади, список переваг які отримують гравці, та ще деякі деталі. Все це дуже схоже на «Патерни проєктування», тільки про людей.

Наприклад, гра, в яку ми грали з ветлікаркою називається «А чому б тобі не — так, але». «Безпорадна людина» висловлює проблему а «Радники» пропонують її вирішення. Але гравець насправді не хоче розв'язувати свою проблему, тому він намагається придумати заперечення. Далі радники проводять ще один раунд, і так до кінця. Як правило, ідеї закінчуються, і «безпорадний» виграє. Він отримав перевагу — самоствердився. Антитеза — негайно визнати правоту безпорадного таким чином розчарувавши його.

Таких ігор дуже багато, наприклад чоловіки часто люблять грати у «General Motors» — обговорення автомобілів, американське суспільство має дуже важливу гру «Боржник», весь світ з азартом грає в «Алкоголіка». У стосунках люди бавляться в «Милий», «Кут» та «Якби не ти», і так далі.

У нас в чаті учасники полюбляють «General Motors», також нещодавно ми гуртом пограли в «Колись давно», «Бідолашний я» та інші „цікаві“ ігри.

Я бачу користь цієї книги для себе в тому, що вона допомагає розпізнавати небажані патерни, та через їх усвідомлення або застосовувати антитези, або відмовлятися від ігор.

Коли людина звільняється від ігор, то вона натомість має можливість проявляти усвідомлення того що відбувається навколо, жити тут і зараз, проявляти спонтанність та близькість.

Книга містить декілька недоліків: не всі ігри мають опис, очевидно, автор мислить що ми самі здогадаємося про їх зміст з назви, не всі містять повний аналіз, тобто автор може обмежитися лише тезами та антитезами, залишаючи інше читачеві. Можливо я не маю достатньо досвіду що зробити відповідні висновки, хотілося б звичайно мати повний довідник.

Книга коротка, я прочитав її за день. Поки читав, то ми з дружиною зіграли в пару ігор. Досить прикольно це усвідомлювати у такому світлі.

Переклад місцями кульгає. Деякі американські фразеологізми переклали як є, що трішки псує враження.

P.S.: книга досить стара, перевидання з якого зроблений переклад було у 1996, тому я не знаю чи якісь новітні досягнення психіатрії спростували або доповнили викладені тези. Буду радий якщо читачі на це вкажуть. upd: написано що книгу критикують за надто спрощену модель людських стосунків.

#прочитав
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Стоматолог

В один з перших тижнів війни, коли ми з дружиною каталися по Київу та розвозили корм для тварин усім хто цього потребував, ми підвезли з Троєщини на Лук'янівку одного чоловіка. Він коректно продовжив фразу „Мертві бджоли ...“, тому ми взяли його у машину.

По дорозі з'ясувалося, що чоловік цей є стоматологом, і його клініка відкрита. Там він безплатно приймав та лікував військових. В мене тоді якраз була проблема з діркою в зубі. Моя лікарка виїхала з міста, лікарня не працювала (взагалі тоді були проблеми з лікарями), тимчасова пломба вилетіла через два тижні і я мав клопоти. Тому я запитав у нього чи може він мені допомогти, на що той з радістю погодився. Також, в нього була собака, і ми допомогли з доставкою корму.

Так я і почав до нього ходити. В мене в зубі був складний процес, тому це все дуже сильно розтягнулося. Тільки того тижня він нарешті все запломбував та буде ставити коронки.

В перші місяці війни він приймав по 20 військових на день. Я сам їх бачив, а на світлині ви можете спостерігати власне лікаря з нагородою від частини, та бійців, яких він вилікував. Все це він робив за свій кошт.

Зараз він продовжує приймати військових, але в менших об'ємах до 5 людей на день, бо просто фізично не тягне. Гроші з військових не бере принципово. Боєць з 44-го батальйону, з яким я зараз працюю по волонтерці попросив мене чи можу я допомогти з коштами на стоматологічні матеріали цьому стоматологу, бо бачить що той не тягне. Він навіть робив невеликий збір на фб, але цього було недостатньо.

Я запитав, вартість матеріалів на один прийом приблизно 500₴. Я лікарю вже трохи допомагав (+ оплачував роботу зуботехніка), але бачу що мене одного тут не вистачить, тому прошу задонатити на ці цілі. Зібрати спробую 2¹⁴ 2¹⁵ ₴, думаю то вже буде хороша допомога. Я говорив з лікарем, всі чеки надамо. Банка моя.

Через бот це проводити не буду, бо це не пряма допомога військовим.

🎯 Ціль: 16 384 32 768 ₴
🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/2amvoN77cj
💳Моно 5375 4112 0252 2103
💳Приват 4149 6293 5217 6648

Дякую всім!

🥹16к зібрали за 15 хв! Подвоїв суму, якщо будуть ще охочі.

#кулсторі #війна
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Як «дрібні» донати допомагають бійцям

Серед деяких людей існує думка що донати на невеликі волонтерські ініціативи не дають великого внеску в перемогу. Мовляв, нам західні партнери дають зброї на сотні мільйонів доларів, ось це має значення, а що там ваш збір корч? І взагалі, держава має платити, чого це громадяни повинні забезпечувати армію?

Переконаний, що це неправильно. Дійсно, хімарси, 777, бойові машини та безпілотники які нам надають в рамках військової підтримки, значать дуже багато. Але не менше значить комфорт конкретного бійця у конкретному окопі.

Кожна наша з вами витрачена гривня що йде на автівки, на амуніцію, на їжу, на спальники, на взуття, на грілки, на павербанки та екофлоу, на дрони, кожна наша гривня працює на фронті.

Так, без 777 не буде точної роботи по позиціях кацапів, але коли цією 777 керують бійці що добре та смачно поїли, виспалися в теплі, вдягнені у комфортне та тепле взуття з одягом, а роботу коригують за допомогою мавіка — результат буде кращий ніж без цього всього.

Кілька тижнів тому Капелан покликав нас з дружиною на тренінг по виживанню в умовах війни. Тренінг читав боєць, військовий. Він був досить довгий, але одна з речей, на яких робився наголос, це те що потрібно постійно дбати про комфорт та зручність. Навіть найменші покращення у побуті можуть радикально вплинути на боєздатність людини.

Тому наші бійці мають мати найкращі сухпаї, найтепліші спальники, найзручніше взуття, тепловізори та нічники, легкі магазини, генератори, зарядні станції, та автівки, щоб це все возити на позиції.

Тому аж поки моя робота дозволить поліпшити повсякденне життя та комфорт хоч одного бійця, я буду працювати для цього.

Так, війна це чорна діра де щезають людські життя та матеріальні цінності. Так, буває таке що автівку купили, а через два тижні її вже посікло вщент, дрона збили, а в располагу бійців попали й погоріла вся амуніція. Але це війна. Якщо не ми їх, то вони нас.

Тому я вибираю щоденну підтримку армії донатами та закликаю вас до того ж.

На світлині боєць отримує тактичні навушники, на які ми з вами збирали через @Donate1024Bot.

#війна
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Поїздка до Бахмуту: початок

Кілька тижнів тому Віктор почав планувати чергову поїздку до Бахмуту. Задач було декілька — передати військовим Їдло, на яке ми з вами збирали, роздати мішок окопних свічок, привезти цивільним бутлі з водою, передати військовим смаколики.

Я попросив взяти також трохи корму від дружньої організації FreeAnimals і скласти компанію. Зараз в нас є труднощі з кормом для тварин, гуманітарки передають небагато. В нас було в наявності приблизно 140 кг корму, який ми відправили поштою на Краматорськ, щоб не везти автівкою. Планувалося, що авто буде завантажене порожніми бутлями з водою. Моєю задачею було роздати корм та зняти контент.

Разом з нами також їхав Антон — Project Manager міжнародного стартап-хабу LIFT99. Крім безпосередніх обов'язків, Антон займається координацією волонтерської ініціативи HELP99. Їх ком'юніті активно включено в допомогу, основний напрямок — пікапи для військових. Автівки купують в Європі, ремонтують, фарбують, а потім приганяють в Україну. За час роботи вже пригнали 123 пікапи, та багато іншої допомоги військовим, сумарно на кілька мільйонів доларів.

Антон повідомив що в HELP99 є оплачувана вакансія асистента-координатора волонтерських проєктів. Якщо у вас є знайомі, які знають англійську, живуть в Києві, мають волонтерський досвід та хочуть брати участь у двіжухах стартап-ком'юніті — скидуйте їм вакансію:
https://jobs.dou.ua/companies/lift99/vacancies/226750/

В Харкові ми мали зустрітися з Мартом — естонцем, який переганяв черговий пікап, L200. Він призначався для 91-ої бригади, ми мали передати його у Краматорську. Март є доцентом кафедри туристичного бізнесу в Таллінні та має власну турфірму. Його хобі це подорожі у гарячі точки. Він повідомив що це вже 15-ий конфлікт куди він приїжджає, поза тим він був в Сирії, Афганістані, бразильських фавелах та багатьох інших місцях. Пікап був під зав'язку набитий спальниками та теплими речами, які Март зібрав по своїм друзям з Естонії.

Задача Антона та Марта була передати пікап бійцям, зняти подяки, та відвідати 24-у бригаду, щоб зняти там контент для донатерів.

Один з резидентів Lift99 на прохання Віктора погодився дати нам свій Jeep Wrangler Sahara.

Отож, о 5-ій ранку ми вирушили з Києва. Дорога була хороша і вже близько обіду ми дісталися Харкова, де зустріли нашого естонського друга.

Далі ми вирушили маршрутом Чугуїв — Ізюм — Краматорськ, де мали заночувати.

На виїзді з Ізюма ми зупинилися біля звалища спаленої техніки, та трохи пофоткалися. Сам Ізюм не справив враження сильно побитого міста, принаймні там де при проїжджали. А от село за Ізюмом, здається Кам'янка, або Долина, було просто вщент зруйноване. На все село жодного цілого будинку. Це справляє дуже гнітюче враження. Надзвичайно шкода людей та їх домівки. Чи повернуться вони туди? Чи буде воно відбудоване? На Київщині я не відвідував такі місця.

Також в тій місцевості на узбіччях та в полях залишилося ще багацько знищеної техніки. Звичайна картина це підбитий спалений танк десь в полі. Там же починаються Верденівські вайби — посадки довкола вщент посічені артою, одні стовбури стирчать, поля засіяні вирвами від снарядів.

Досить швидко ми дісталися Краматорська. Продовження завтра — будемо спілкуватися з військовими.

#війна #кулсторі
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Поїздка до Бахмуту: військові

В Краматорську ми забрали з НП корм для тварин, та поїхали на зустріч з військовими.

Зустрілися з азовцями з протитанкового дивізіону. Ми раніше передавали їм пікап, який досі успішно працює, термухи, екофлоу, та багато чого іншого. Цього разу відвантажили 6 здорових ящиків сухпаїв Їдло — понад 1200 порцій! Дуже радий був бачити всіх бійців, з якими ми зустрічалися ще влітку, живими й здоровими.

Вже був вечір, мені здалося що хлопці були втомлені та заклопотані, тому ми швидко записали подяки, пофоткалися, та вирушили далі.

Хочу зазначити, що з подяками бувають нюанси. Не всі військові вміють говорити на камеру, не всі вміють зніматися, не всі фотогенічні. Деколи мені здається що їм це не дуже комфортно, і я їх розумію. Вони воюють, і мають цілу купу турбот, а тут приїжджають волонтери й вимагають фотосесію. Я не знаю чи є якась позитивна кореляція між «медійністю» військових та їх забезпеченням, тому не можу тут нічого стверджувати, але мені все-таки здається що непогано було б мати на роту одного-двох спеціальних людей які вміють в публічні виступи.

Після того ми поїхали далі, до 24-ої ОМБр, в рембат. Антон хотів познайомитися з ними та відзняти контенту для HELP99.

Прийняли нас дуже тепло. Нас зустрічало четверо військових — троє чоловіків та одна жінка, Анжеліна. Приготували вечерю. Мені, представнику гастро-меншини, навіть спеціально повисмикували м'ясо з плову, не очікував такого☺️. Антон пішов знімати контент, а ми з Мартом балакали з пані військовою. Виявилося що раніше вони були у складі 25-го батальйону славетної 128-ої ОГШБр, а потім їх якось відокремили та перевели у 24-у.

Мене приємно вразило що військові дуже добре відгукувалися про свого командира. Вони розповіли що він перебуває постійно на лінії зіткнення, є справжнім бойовим офіцером та дбає про особовий склад. Загалом в армії є різні командири, я всякого наслухався, але тут мені було дуже приємно усвідомлювати що нас боронять достойні люди.

Також Анжеліна розказала нам про ініціативу зі створення бази відпочинку для військових. Зазвичай особовий склад під час ротації між опорником та позиціями не відпочиває, а займається якоюсь діяльністю. Вони ж облаштували спеціальну базу з окремими кімнатами, банею, комфортними умовами. До військових туди можуть приїхати жінки й взагалі вони там реально можуть відпочити.

Така «відпустка» дуже мотивує бійців, бо вони точно знають що їм треба відпрацювати на позиціях, наприклад, 10 днів, а потім вони матимуть змогу відпочити та перезарядитися в найкращих умовах. Коли людина знає, що страждання закінчаться, то вона переносить їх стійкіше. Дослідження шукати не буду.

Серед головних потреб виділили зв'язок. Старлінки надзвичайно допомагають і потрібно їх більше. Рації теж. Ну і пікапи, куди без них.

Ми дуже душевно посиділи, військові були супер гостинні, і це напевне найприємніший епізод із всієї поїздки.

На вулиці я помітив 60 мм міну, що просто лежала собі на траві. Питаю в Анжеліни — „то нерозірвана?“, — „ага, в нас тут ще ось кацапська є“, веде до іншої ділянки. На траві лежить невеликий циліндр з дротом для встановлення розтяжки „до рук не беріть, бо може вибухнути”🤪

Після того Март передав півтора десятка спальників, ми пофоткалися і поїхали ночувати до евакуатора Сергія Іванова. Про нього завтра.

На світлині бійці записують подяку для Марта та NAFO.

#війна #кулсторі
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

Поїздка до Бахмуту: евакуатор Сергій

Після зустрічей з військовими ми поїхали на ночівлю. В нас виникла невелика халепа з розміщенням, тому ми попросилися до Сергія і він люб'язно погодився прийняти всю команду. Цей пост присвячую йому.

Сергій Іванов — зараз один з найвідоміших евакуаторів людей з прифронтових зон. Перед тим як розповісти про нього, прошу поставити вподобайку та підписатися на його телеграм канал @donbassevacuationfrontline.

Евакуювати людей він почав ще в перші тижні війни. Спочатку відправив родину до кордону, потім вивозив людей з Київської області, потім перемістився на Донбас. З Бахмутського району він вивозить людей вже пів року. Щодня він їздить до міст та сел, та забирає звідти людей.

За весь час він не попадав у серйозні халепи, хоча був близько. На інстаграмі ви можете подивитися відос де снаряд прилітає в 100 метрах від під'їзду біля кого він чекав людей, є відос де міна падає у 20 метрах перед машиною, всяке бувало, але він завжди виходить неушкодженим з цих ситуацій.

Допоки це було ще можливим, він вивозив людей з Соледару, але на момент нашої зустрічі там вже тиждень як просунулися кацапи, і їхати туди було вже смертельно небезпечно. Відомо що там пропало двоє його друзів, британців, теж евакуаторів.

Я запитав, як так трапилось, і Сергій пояснив, що з часом, коли ти щодня їздиш по небезпечним місцям, то почуття небезпеки притуплюється. Тобі здається що якщо ти проїхав десь вчора, то так само проїдеш і сьогодні. Тому одного дня ланцюжок успіхів обривається, і поворот не туди стає фатальним. Він вірить, що британці живі й з ними все буде гаразд. Сподіваюсь на це теж.

Я запитав, чому люди не виїжджають, чому залишаються жити в таких важких умовах? Поширена думка що це ватани-ждуни, які чекають окупантів, але Сергій вважає що таких дуже небагато. В основному залишаються люди, які просто не бачать себе десь в іншому місці. А як же постійні обстріли? Каже, є люди, які хизуються тим що були недалеко від обстрілів, або навмисне ходять містом і не ховаються.

Я запропонував Сергію фінансову підтримку, кажу давай збір зроблю на каналі поремонтуємо тобі буса, але він скромно відмовляється. Каже що співпрацює з французьким фондом, який покриває повністю обслуговування авто та пальне, оренду помешкання і ще зверху трохи насипає. Також завдяки фонду Сергій матиме можливість з'їздити за кордон, щоб побачитися з донечкою.

На евакуації буває всіляке — часто немає зв'язку і він приїжджає по адресі та гукає людей. Буває таке що люди довго збираються, буває що відмовляються їхати, тоді доводиться їх якось вмовити. Каже, дівчина в команді дуже добре допомагає в таких випадках — люди більше їм довіряють, та схильні піддатися на вмовляння. Буває таке що приїжджає, а людей немає.

Поки ми сиділи й балакали, то Сергій показав проморолик який він відзняв та змонтував для одного музиканта, в цивільному житті він відеомонтажер. Кажу йому, „роби контент для телеграм каналу“, той сміється, „та вже не знаю що знімати, сюжети одні й ті самі, локації теж вже знайомі“.

Зараз темпи евакуації знизились. В Соледар не поїдеш, в Бахмуті теж вже мало заявок. На ранок він мав вирушати до Прасковіївки.

Сергій супер спокійний, я б навіть сказав флегматичний. До обстрілів та небезпеки звик і каже що подекуди навіть знаходить задоволення в поїздках. Такі люди викликають надзвичайну повагу.

Ми поспілкувалися та й зібралися спати. На всіх місця на диванах не було, тому ми згадали що в нас повний L200 спальників, хлопці зганяли за ними, і ми вклалися спати.

Щиро вдячний Сергію за теплу зустріч, хорошу бесіду та супроводження нас до Бахмуту. Про це завтра.

Не забувайте підписатися на телеграм інстаграм та фейсбук Сергія.

#війна #кулсторі
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Поїздка до Бахмуту: Бахмут 1/2

Так, нарешті Бахмут🙈

Ми підвелися о шостій, швиденько поснідали Їдлом та зібралися вирушати. Підходимо до наших автівок та помічаємо, що в L200 спустило одне колесо. Уважно придивилися і побачили що в ньому стирчить цвях. Обговорили що робити, чи шукати шиномонтаж, чи залишати, але вирішили що ризик опинитися в Бахмуті зі спущеним колесом не вартує того, тому перевантажили спальники в інше авто. Сергій також домовився що з Парасковіївки людей забере інша команда, тому він погодився завантажити частину стафу собі в бус і провести нас.

Хлопці, Март та Антон, дуже хотіли передати цю машину саме в Бахмуті, щоб зняти контенту для людей які ці машини купують, і я бачив що вони надзвичайно засмучені та розчаровані цією прикрою ситуацією. Ми виїхали.

З Краматорська до Бахмута їхати десь годинку. На трасі постійно відбувається двіж. Туди й назад їздять пікапи, бандеромобілі, медеваки, важка техніка. Бачили і нашу та іноземну бронетехніку, це дуже тішить. Простір надзвичайно насичений військовими, дуже відчувається близькість до фронту.

Ближче до Бахмуту стало чути нашу арту та кулемети. Арта працює нон-стоп, гуп, гуп, гуп, щокілька секунд чути виходи. Час від часу щось прилітає назад, але мені здалося що виходів було значно більше. Кулемети теж постійно працюють. На відео, що я публікував, то все чути.

Ми під'їхали до літака, це крайня західна точка Бахмуту, біля якої всі фоткаються. Пофоткалися там, і рушили далі.

Будинки на вулицях, по яких ми їхали, не здалися мені надто зруйнованими. В основному постраждали вікна, а так то все було ±ціле. Загалом, я вже надивився на руйнування, ще коли їздив на початку квітня в Бородянку, тому ставлюсь до того спокійно.

Михайло Сторожук з «Київської команди порятунку тварин» дав декілька адрес, по яких жили люди з тваринами. Їх команда два тижні вивозила тварин, дуже раджу почитати його фб. Ми поїхали по першій адресі, там було дві триповерхові хрущовки.

Зупинилися, я вийшов з автівки та побіг у двори. Зайшов в перший під'їзд, почав гукати людей. Досить швидко підвал відчинився, звідти вийшов дядько. Кажу „тварини є?“, — „ми не віддаємо вже”, він подумав що ми евакуатори. „я вам корму привіз“, — „а, корм давайте, давайте, в нас 4 коти“. Біжу назад до машини, дядько за мною. Видаю йому мішки, питаю, „де ще є?“. Дядько каже що через один будинок в підвалі живуть двоє чоловіків з котами.

Йду туди, по дорозі знімаю відос. Спускаюсь до підвалу, гукаю людей знову. Виходять двоє чоловіків, вітаюсь, кажу що привіз корм. Вони радо погоджуються взяти, та йдуть за мною до машини. Видаю ще, питають, „а мокрий у вас є?“, — „є!“, розумію що зовсім забув про те що в мене ще й консерви. Мішки в машину покидали так-сяк, а вони були внизу. Видаю дядькам консерв. Також розумію що попереднім дав тільки сушку і вирішую донести консерви їм також.

Беру консерви та біжу до першого під'їзду. Відстань там невелика, дві хрущовки всього, 150 метрів.

Отож, я біжу по товченому склу до того під'їзду, навколо немає нікого, будинки побиті, чую як зверху дзижчить дрон, чую виходи арти, десь працює кулемет. На мені плитоноска, каска, аптечка, все як має бути, в руках пів палети консерв (15 штук). «Порятунок рядового Барсика»! В цей момент я трохи відчув себе героєм який біжить під обстрілами на допомогу до друзів. 10/10 експірієнс, повторив би ще😅 Якщо спілкування з військовими було найкращою «позитивною» подією, то ці 150 метрів пробіжки найкращою «пригодницькою».

Забігаю у під'їзд, гукаю людей, але цього разу мене не чують. Вирішую що залишу консерви просто там, вони як вийдуть то побачать. Залишаю та повертаюсь назад до автівки.

Продовження далі👇

#війна #кулсторі
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Поїздка до Бахмуту: Бахмут 2/2

Початок зверху👆

Отож, вибігаю з під'їзду, дивлюся в той бік де мала бути машина, а там її вже нема😱! Не розумію що відбулося, бо пройшла буквально хвилина. Повертаю до дороги, бачу там хлопців. Мене вже шукають і почали непокоїтися!

Трапилось ось що: коли я вирішив що занесу ще консерв в перший під'їзд, то краєм вуха почув як Віктор сказав мешканцям під'їзду „зайду до вас пофоткаю”. Я подумав що в мене є час, поки він буде фоткати, але в цей момент на дорогу де стояла наша машина виїхала військова автівка, і потрібно було її пропустити. Я побачив це вже дома, на відеозаписі з камери Віктора. Відповідно моє зникнення ніхто не помітив, а я не зрозумів куди ділась машина, коли вийшов з під'їзду.

Я взяв з собою рацію, але ще при виїзді з Краматорську мене попросили передати її Антону, коли ми ще думали що вони поїдуть на L200, таким чином я залишився без рації. Вже в Бахмуті ми цей момент не проконтролювали, тому зі мною не було ніякого зв'язку і хлопці занервували. Я й сам забув про рацію і мав краще подумати про те. Знаходитися в такому місці без зв'язку небезпечно. Також я не попередив нікого куди йду, бо поспішав і думав що впораюсь, поки Віктор зазирне до підвалу, але вийшло що він туди не пішов, бо треба було відганяти машину...

Збіг багатьох обставин: хаотично закидані в машину мішки, відсутність рації, раптова машина військових, метушня, кіпіш, і ось на рівному місці загубилась людина. Наступного разу я буду розважливішим і переконаюся що маю зв'язок та попереджаю супутників про свої наміри.

Добре що ми швидко знайшлися, і поїхали далі, в центр, на пункт Незламності.

Там було небагато людей, я гукнув „в кого є тварини? коти собаки?“, і миттєво утворилась черга з охочих. Корм я роздав за 10 хв. Одна з жіночок живе за річкою, фактично в сірій зоні. В неї багато котів, Міша Сторожук писав про неї в одному з постів, але в них не було можливості туди поїхати через обстріли. Я дав їй понад 20 кг корму та сумку, і вона потягла то додому. Не знаю що з нею буде😢.

Також біля пункту були іноземні репортери, я швидко дав їм інтерв'ю.

Я роздав корм, хлопці роздали якусь гуманітарку, ми запакувалися в машини, та рушили назад.

Загалом в Бахмуті ми пробули десь пів години. Ще пів години ми фоткалися біля літака по дорозі туди, та чекали зв'язку з військовими біля того ж літака на зворотному шляху. Коли ми були в місті, то поряд нічого не прилітало та не вибухало. Загалом там було ок.

Коли їхали назад то зупинилися на заправці. Я з Сергієм чекав в бусі та балакав, а інша частина команди поїхала на зустріч з ротним Азову. Ми сиділи собі, аж раптом десь в кілометрі конкретно щось вибухнуло. Піднявся стовп чорного диму, очевидно, прилетів снаряд. В цей момент мій рептилоїдний мозок почав репетувати та вимагати щось зробити, питаю в Сергія, — „може поїдемо звідси?“, той посміхається та відповідає, — „який сенс їхати? Як прилетить то прилетить“. Я швидко заспокоююсь, а він додає, „то нормальна реакція, щось робити, кудись бігти. Я вже до такого звик”. Це був найстрашніший епізод із всієї поїздки. Хоча дзижчання мопедів які летіли в нашу ТЕЦ поряд з якою я проживаю, мене свого часу налякали значно більше.

Звичайно якби поряд з нами рвалися б міни, то я думаю що наклав би цеглин. Але на щастя, цього не було.

Ми повернулися в Краматорськ до нашого L200. Невдовзі приїхали військові з 91-ої бригади, які мали забрати цей пікап. Вони буквально повернулися з Соледару. Ми трохи з ними побалакали, Антон відзняв контент і подяки, потім ми перепакувалися до них в бус, та поїхали на вокзал. Там сіли на експрес, та поїхали до Києва.

#війна #кулсторі
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot