давно дивилася на книжку "The House in the Cerulean Sea" T.J. Klune, а нещодавно виявила, що вона буде виходити як "Дім у волошковому морі" (у букшеф, але ж видання з'явиться у нашому просторі), і якось мені бентежно 🤔

це історія про магічно обдарованих підлітків, яких збирають у притулок на острові. висока оцінка на гудрідзі, номінація на найкраще фентезі 2020. утім, є нюанс, що псує настрій. автор зазначає, що для створення історії надихався історичною подією Sixties Scoop (облава шістдесятих). справа в тому, що у Канаді 50-80х з родин корінного населення було вилучено близько 20к дітей і примусово переміщено у білі прийомні сім'ї. це величезна трагедія, наслідки якої досі відчутні.

чи можна надихатися трагедіями? звісно. чи є ризик не дати лад з оптикою та етичністю? величезний!

“I didn’t want to co-opt, you know, a history that wasn’t mine. I’m a cis white dude, so I can’t ever really go through something like what those children had to go through.
So I sat down and I was like, I’m just going to write this as a fantasy.”

здавалося б, автор усвідомлює проблему, але, якщо спиратися на коментарі читачів до книги, то вирішити її вийшло в нього препаскудно, адже "...book is actually based off residential schools. Written by an author who thinks he can take away OwnVoices and use this horrible historical event as a romantic book he knows people will call precious and kind and important. He glorifies these schools, and despite his insistence that kindness is the answer, at the end of the book, the system is still in place".

тобто, ви уявляєте, що через умовні 50 років якийсь русак, прочитавши у вікіпедії (T.J. Klune в інтерв'ю розказує як він буквально придумав книжку, читаючи вікіпедію) про викрадення українських дітей, пише фентезі як викрадачі добре ставилися до них і це все виправило?

разом із цим я розумію, що, не знаючи про таке підґрунтя, я б могла навіть уподобати цю книгу. але я тепер знаю. і ви теж 😉

тільки створила контент про прочитане за травень, а тут уже "Точку нуль" Чеха перевидають. я дуже люблю цю книжку, тож якщо ви ще не маєте, подумайте про це і купіть, тим паче, видання таке гарне

https://shop.meridiancz.com/shop/tochka-nul-artem-cheh

що ж, людина, яка була відповідальна за написання ТЗ для обкладинки і яка апрувила результат, не стала читати аж до 16 сторінки 🤭

прийшла дуже красива книжка (я стримуюсь і надзвичайними зусиллями не показую кожну, що приходить), ще й такий гладенький софттач ✨

отримала вчора "Пиво і чорнило" Тараса Самчука, відразу почала читати (що є непересічною подією для мене), дуже легко і цікаво написано, багато ілюстрацій!

у першому розділі є частина, присвячена жінкам у вишах, їм то дозволяли, то забороняли вчитися, то виявляли, що освіта у Цюріху несе "бунтівні ідеї" й треба повертати в рідну гавань, то відкривали університетські авдиторії, то відлякували звідти похабними анекдотами. звісно, нам пощастило, жити в часи, коли освіта жінки - це не прикол до чаю.

але я ще подумала, що мріяла б почитати художній твір про жінок в освіті тих часів, це було б топ, схрещую пальчики, може колись хто і напише 🤞🏻

бачу, що на сайті ще діє передзамовлення, якщо ви б хотіли книжку: https://platoscave.com.ua/tproduct/1-363824274891-pivo-chornilo-yak-zhili-kivsk-studenti-x