Як зробити пост для українського шизоправого каналу:

1. Беремо скрін неіснуючої статті
2. Неправильно перекладаємо заголовок і опис
3. Жартуємо про те, що автор єврей
4. ???????
5. PROFIT

Назва статті не гуглиться, у Web Archive її теж немає. Журналіст, що вказаний автором помер в 2006 році, видно написав есе, щоб насрати в штани борцям за білу расу.

Що забавно, навіть з описом вигаданої статті можна частково погодитись: американська поліція дійсно систематично вбиває чорних людей. Чому лише частково? Навряд чи навіть приклад поліцейського свавілля США в сторону білих якось би змінило думку американських альт-райтів. А для наших правих ми нагадуємо:
1. Американська поліцейська система потребує реформування, по кількості вбитих людей поліцією на 10 мільйонів США знаходиться між Уруґваєм і Анголою, детальніше про це можете почитати у нашому пості.
2. У вас в 2.5 разів більше шансів бути вбитим поліцією в Сполучених Штатах Америки, якщо ви чорний.
3. Більшість мітингів BLM були мирними.
4. Високий рівень злочинності серед чорних пов'язаний не з якимись вигаданими расовими особливостями цих людей, а з жахливою соціальною політикою США, яка не дозволяє цим людям інтегруватися в американське суспільство.

Шкода, що українські праві канали скатуються до крінжпостингу та дискурсу рівня /pol/ чи PLUMу, а скільки надій у нас було.

Мало хто знає, але епізод з Вечорів на хуторі поблизу Диканьки де козак Пацюк їсть вареники які самі залітають йому до рота потрапив на ювілейну монету колишньої британської колонії Тувалу, присвячену Миколі Гоголю. Окрім цього там виділяються фігури козака (певне, з Тараса Бульби) і поміщика (очевидно, "Мертві душі").

Одначе козак Пацюк з вареником, що застиг в повітрі - ідеальне зображення української мрії. І дивно, що британська ексколонія додумалася до увіковічнення цього націєтворчого барокового сюжету раніше за Україну.

Навального затримали в Москві, про що нам люб'язно доповідає Новинач. Читаючи коментарі під постом, трошки радієш, що так багато людей (хоча б в Телеграмі) не має наївних уявлень про хорошу ліберальну опозицію в Росії. Але інша частина коментарів наштовхує на наступні думки.

Ви уже, я думаю, багато чули про вчорашній мовний закон і я вам раджу прочитати ось цю статтю від Української Правди.

Автор дійсно правильно зауважив, що Україна хоч і розділена мовно, проте це розділення мало корелює з розділенням політичним, навідміну від такий країн, як Бельгія чи Латвія. Там ваша мова прямо впливає на ваш політичний вибір.

От тілько один момент я вважаю особливо правдивим та проблемним.

>Можно перевести обучение на государственный язык, но самосознание подрастающего поколения куда больше зависит от интернета и соцсетей.

Можно ввести квоты для радиостанций, но при этом в топ-10 на YouTube не оказывается ни одной песни на государственном языке.

Можно ограничить производство русскоязычного контента в Украине, но это не помешает потреблять контент, производимый в РФ.

Наш современник волен находиться в желаемом культурном пространстве независимо от страны проживания с ее законами – и подобное происходит впервые в истории.

Я люблю destroying with facts and logic (уявіть тут сестру Бена Шапіро), але все ж таки дам волю більш неточним тезам.

Погляньте за межі нашої затишної телеграм тусовочки: на своїх однокласників, одногрупників чи просто знайомих. Скоріш за все доволі велика частина з них слухає якийсь російський реп, дивиться Дудя та інших російських блогерів, слідкує за їхніми новинами по своїй волі, або опосердковано через російські медіа-ресурси.

Не дивно, якщо так і далі піде, то незабаром ми будемо бачити країну денаціоналізованих зумерів, котрі дійсно не розуміють, що поганого в тому, щоб солідаризувати російським лібералам, котрі до того часу доберуться до Кремля.

Проблема не в російській мові як такій: ми повинні визнати, що вона є рідною для багатьох українців. Проблема в тому, що через неї ми потрапляємо у ворожий культурний простір - простір у якому немає місця державі під назвою Україна і тому наступним логічним продовженням мовного закону повинен стати повний, тотальний, наскільки це можливо, фаєрвол російського трафіку в українському інтернеті!

Це уже якесь метаприниження.

«Іду на ви! Хто ви, а може я?», – в США було знайдено першого Рюриковича з деменцією.

Destroyed with facts and logic

Закон про референдум - дестабілізуючий фактор, а скоріше навіть гальмуючий. Говорити про народовладдя в суспільстві де більшість населення однозначно економічно залежна від 4-8 груп впливу і їх медіа це щонайменше дуже сумнівна історія. Десь приблизно така сама, як про те, що можна набрати у фракцію людей з вулиці і вони будуть правити від імені народу, а не зберуться в клубки мудаків, очолюваних лоббістами.

Але найкрутіше, що народовладдя це не методологія отримання релевантної інформації про настрої народу. Це ідеологічна рамка, яка робить більшість рішень прийнятих закритою нарадою представників груп впливу консенсусною річчю, аби наше дороге суспільство не висовувалося.

Одна з ключових стратегій по випаленню політичної ініціативи опонента - затискання його в лещата галасливої меншості. Мовляв круто, але ви агресивна меншість і ніколи не будете більшістю. Ось цим інструмент референдуму для України і небезпечний, бо протистоїть олігархії зовсім не наш обкрадений і обпльований "мудрий нарід", а купка громадян, протобуржуазії, яка сама не в захваті від настроїв більшості і тому діє активніше за інших. Олігархія і бідняки в політиці - взаємозалежні величини, завжди пам'ятайте про це. Політики, які обіцяють викорчувати олігархію штиками і матюками здебільшого стають зірками вечірніх політичних шоу саме на олігархічних телеканалах. І негативне ставлення до цих же політиків з'являється у народу лише коли олігархічні медіа починають їх не любити.

Я однозначний противник суб'єктивізації в нашій політиці такого поняття як "народ" - бо врешті це скоріше лебідь рак і щука нашого часу, аніж якийсь пазл із верств населення кожна з яких усвідомлює свої групові інтереси.

Тому референдум це не про народовладдя - це про новий етап війни більшості, яка хоче усе і одразу із меншістю, яка хоче аби кожний мав своє.

Наш адмінсклад постійно моніторить економічні новини, блоги та матеріали і часто багато корисного ми просто не постимо. Тому ми вирішили зробити дайджест, в який додали найбільш цікаві матеріали про українську економіку, котрі ми відзнайшли за цей тиждень.

- Верховна Рада зареєструвала законопроект 4184, за яким компанії постачальники електронних послуг, в тому числі знайомі вам Google, Facebook, Netflix etc., будуть зобов'язані платити податок на додану вартість.

Подібне рішення не є чимось новим, так в ЄС та РФ давно знімається ПДВ, за рахунок того, що компанії, котрі надають електронні послуги, платять цей податок не за місцем реєстрації, а за місцем надання послуг.

Якщо вірити Українській правді, то тільки з податків на онлайн рекламу Україна може отримувати 3 млрд гривень на рік. Можете почитати їх старий матеріал Податок на Google, а про новий законопроект ось тут гарно написали Радіо Свобода.

- Там у них же вийшло інтерв'ю з головою парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики – Данилом Гетьманцевим (у нас з ним був нещодавно один забавний пост), в ньому окрім нового податку на Google є багато чого цікавого про фіскалізацію, ФОП, коронавірусний фонд та зниження податків. Короче, переглядайте і дізнавайтеся.

- Україна піднялась у рейтингу сприйняття корупції, який складає Transparency International. За 2020 рік Україна набрала 3 бали та з 33 балами посіла 117 місце серед 180 країн. Про те як це впливає на економічне зростання ми скоро напишемо в окремому пості. Поки радимо прочитати вам чудову аналітику від Української Правди про те що формує цей показник і чому темпи його зміни не такі швидкі, якими вони могли б бути.

- Також радимо прочитати місячний огляд економічної активності від KSE за грудень, там багато корисної інфи про вплив карантину вихідного дня на споживчий попит та про регіональну нерівність у заробітній платі.

Ну і ще можете прочитати про те, як приватний сектор збільшує свою участь у оборонній сфері, про можливе створення фондового ринку в Україні та нову статтю від VoxUkraine про те, як наш уряд не туди воює, намагаючись створити хороший інвестиційний клімат, шляхом зменшення податкового навантаження для проектів зі значними інвестиціями.

Такий вийшов наш перший дайджест, загалом цей формат нам подобається, бо він зручний в плані постингу. Якщо ви хочете, щоб ми продовжували робити подібні пости кожної п'ятниці ввечері, то відпишіть у коментарях якимось смайликом, стікером чи гіфкою, щоб ми зрозуміли, що робимо це не дарма. Тай таке.

Хтось ще не згодний з тим, що в Україні потрібно тотально регулювати інтернет?