Мій улюблений український нефігуратив — серія робіт Жанни Кадирової «Data Extraction» (шість років тому їх можна було бачити на київській бієнале, наприклад). Тут все просто як п’ять копійок: Кадирова підібрала на вулиці куски асфальта, обрізала їх до розміру картин і повісила на стіну. Ну і все. Мабуть, супровідні тексти додають цим кускам глибини, але я їх ніколи не читаю і взагалі поверхневий чувак, тому тихо тішуся асфальтною поверхнею. Кайф же.

А ось іще недавні роботи Володимира Буднікова. Як і Кадирову, Буднікова краще спостерігати вживу, щоб ці поверхні тебе всмоктували і накривали.

Майкл Мерфенко ще дуже класний. Це з його серії «Інсектоїди та Рептилоїди». Абсолютно палеозойно.