Давайте відверто: «Вусатий фанк» — доволі посередній фільм. Але це не страшно!

Якщо хтось не в курсі чи забув, то нагадую. Документалка «Вусатий фанк» розповідає про феномен української психоделічної поп-музики 70-х років. «Смерічка», «Кобза», Яремчук, Івасюк, ти признайся мені звідки в тебе ці чари — оця вся історія. Віталій Бардецький зайнявся «Вусатим фанком» ще в 2017, потім довго не міг завершити, потім вихід в широкий прокат постійно переносили через ковід... І ось, нарешті, дочекалися.

Дочекалися, а воно якесь ніяке, ой. Купа балакучих голів, дикторська начитка на фоні архівних зйомок радянських вулиць, виступ ВІА «Крінж» у фіналі — ну норм, зійде, окей. Здається, сам Бардецький теж чудово розуміє, що результат всього лише норм: на прем’єрі в неділю він пару разів ніби вибачався, що фільм вийшов яким вийшов.

Довге очікування зіграло з «Вусатим фанком» злий жарт, тепер він видається страшенно переношеним. Якби ми подивилися його ще тоді, у 2018, нам всім зірвало би дах; зараз, особливо на фоні купи подібних відосів з балакучими головами («Спалах» від СЛУХа, «Наші 30» від Суспільного, що там ще), це уже просто meh. За три роки твій крутий і новаторський матеріал може стати прісним і старомодним — суворі реалії швидкісної інтернет-епохи.

...Але це не страшно! Хайп, піднятий «Вусатим фанком», набагато важливіший за сам фільм, і я не іронізую. За час довгого очікування всі встигли послухати ці альбоми і написати про них купу статей; словосполучення «вусатий фанк» увійшло в наші словники, Яремчук успішно перевідкритий і реактуалізований. Просвітницька місія, безумовно, виконана. А фільм — йой, най буде.

Обов’язково купіть квиток на показ «Вусатого фанку». Дивитися при цьому необов’язково. Але квиток купіть!

А якщо ви якимось дивним чином все ще не зарилися у вусатий фанк як явище, то почати рекомендую з альбому «Незрівнянний світ краси» Назарія Яремчука (1980). Прямо з першого треку, «Озовися». Тупо кайф.

https://www.youtube.com/watch?v=9VHHWd8l9aA

Garden Krist - New Rose Hotel (2021)

Найцікавіший, на мою скромну думку, український колдвейв гурт, який вже встиг погратися і з постпанком, і з індастріалом, і фактично з техно, на нових синглах пішов далі й влаштував культурологічну розвідку в позаминуле десятиліття. Певно, саме 15-20-річна дистанція дозволяє схопити найголовніше: як десять років тому всі деконструювали звуки й візії дев'яностих, так зараз дослідники подумки перебувають у нульових. Що найбільш цікаво у випадку Garden Krist — це саме пострадянські нульові, із трансовими реміксами радіо хітів та естетикою ігор на ПК.

New Rose Hotel, хоча й самою назвою непрозоро натякає на оповідання Віьяма Ґібсона, є дуже цілісним схопленням “суті 2003-го”, навіть відокремити щось у ньому важко. Проте головним елементом, який збирає все до купи, є плівочка трансового нальоту, що запаковує трек, як целофан. Щось схоже робить Луна у своїй “Пташці”, але NRH, хоча й поступається їй у музичній вишуканості, підіймає набагато більший культурний гумус: “ґраймзівська” обкладинка нагадує про візуальний манґа та аніме бум раннього рунету, а розповіді про автомат у сумці анемічною англійською — безмірні паралельні світи комп’ютерних шутерів.

New Rose Hotel став ідеальним продовженням попереднього синглу DEVOЧKA з його хуковим омажем t.A.T.u. Вікі-сторінка (!) Garden Krist повідомляє, що вони готують альбом Nation, який, судячи з усього, перетвориться на наріжне переосмислення нульових. А завтра гурт виступить на великому концерті лейблу ELP, тож раджу всім киянам зацінити наживо, а некиянам послухати принаймні останні два сингли.

Soundcloud
Spotify
Apple Music
Youtube

#bubblegummonthly

Вчора пізно ввечері (здається, рівно в ту хвилину, коли погасили костел у Києві) вийшов новий трек Містморна. Якщо ви ще не в темі, то пора би вже.

Містморн — це така невловима тінь української музики. Грає він досить старомодний емо-говнарізм, ніби 2007-й ніколи не закінчувався. Назви пісень говорять самі за себе: «Панельні будівлі», «Згаслі вогні», і ось новий реліз «Божевілля двох».

Візуальний стиль нарочито недбалий, всі обладинки — ніби випадкові кадри на дешевому телефоні. Він ніколи не давав інтерв’ю і майже не світив обличчя. Живих концертів теж ніколи не було. Та й самих пісень не так багато, на Ютубі штук десять. Не пригадую, щоб про нього випустило статтю хоча б одне українське видання про «актуальну» музику. І тим не менше.

При цьому всьому він без перебільшення зірка і культ. Десятки й сотні тисяч прослуховувань на Ютубі (у головного хіта «Дідько, я у розпачі», що вийшов два роки тому — уже майже півтора мільйона). Його цитують в мемосах і на стінах туалетів. Школярки ридають, бородаті фанати Чубая ридають, все ридає.

«Задихатися досить приємно, приємніше ніж цілуватися», — повідомляє Містморн в новій пісні. Ах! Вересень горить.

Дивні дива відбуваються в Одесі. На території закинутого судоремонтного заводу зібралися всілякі художники та нойзери і будують там свій герметичний казковий світ. Схоже, що це найцікавіша мистецька спільнота України на сьогодні. Поки незрозуміло, наскільки воно виявиться живучим і чи народиться у тамтешніх художників щось по-справжньому вартісне, але спостерігати за цим дуже цікаво.

В київській галереї «М17» о 19.00 відкривається виставка «На акваторії заводу купатися було заборонено», присвячена новоутвореній спільноті художників та художниць на Судоремонтному заводі в Одесі. Читайте текст мистецтвознавиці Євгенії Моляр про місце та його проблематику:

Ось, наприклад, фото з недавньої виставки однієї з найцікавіших художниць СРЗ Даші Чечушкової. Даша працює з глиною, гілочками, папірцями, південним вітром і шумерськими тінями.

Діма Красний - «Вигнання з раю», 2022

Звісно, я іду на фестиваль Winter Mass в суботу. А ви що, не йдете? Ну і дурачки.

Фестиваль спеціалізується на психоделічних металах, а це одна з найцікавіших і найживіших сцен в Україні в останні роки. Організовують Зимову Месу (яка проходить вже увосьме) гурт «Скам'янілий Ісус», вони ж цього разу і будуть хедлайнерами. Але найцікавіші в лайнапі не вони.

Особисто я іду в першу чергу на Esquizet - необроблений сяючий алмаз в гаражній глині. З тих гуртів, які треба слухати вживу. В записі (є півтора студійних альбома) вони звучать дещо зажовано і плоскувато, а от на концертах розйобують так, що іскри з очей і дим з вух. Вокалістка - бєшена, безжальна і вродлива, хоч в гроб клади.

Уявлення про потужність Esquizet більш-менш можна скласти по виступу в гостях у нашого улюбленого Майкла Соросовича Щура. Але навіть це треба множити на 10, щоб уявити, що творитиметься на Зимовій Месі. Там і побачимось.

А накидайте в коментарі класних українських музичних кліпів, знятих по ді-ай-ваю за три копійки. Бажано за останні пару років і бажано з хорошою музикою. Будемо під цим постом колекціонувати всілякі чудеса.

https://www.youtube.com/watch?v=qmrYseSKeJI

Хто б міг подумати, що найвитонченішим поетом української поп-музики виявиться оцей тіп. Слобожанський суржик - мова янголів. https://youtu.be/xJk8hojKtyk

В суботу 19-го в київському Мезаніні гурт Притон влаштовує міні-фест з ідеальним гітарно-ламповим лайн-апом, не провтикайте!

Зверніть увагу на одеський гурт Chillera: дівчата грають ідеальні аудіошпалери, ніжну і затишну музику ні про що. Щось таке має звучати на дні океану, де Спанчбоб ловить сачком душі затонулих серферів.

​​На @takflix вийшов антиутопічний мультфільм сестер Фельдман «ЙоЙо», вау!

«Надворі 2213 рік. Завдяки вбудованому AI люди контролюють емоції та працюють надпродуктивно. У світі не залишилося сумнівів, спонтанності та творчості. Якось пара вчених рятує новонародженого від штучного інтелекту. Його звуть ЙоЙо — це єдина людина на Землі, яка може креативити, жартувати та дружити», — такий синопсис на сайті.

Ну тобто класична історія «шляхетного дикуна» в антиутопічному світі тоталітарних порядків. В першому епізоді бачимо також домашнього робо-пса, інженера хмар, квадратну каву для квадратного офісного планктона та інші чудеса майбутнього. Намальовано теж досить просто, але стильно, дотепно і кислотно. Ви ж бачили мурали сестер Фельдман у різних хіпстерських місцях Києва? Бачили-бачили.

В мультфільмі 5 епізодів по 9 хвилин. Перегляд безкоштовний (принаймні, поки що). Тут трейлер, а тут сам серіал. Заокруглюйтесь!

Влада Ралко - "Сирена", 2022

Данило Мовчан
Patriarch Kirill of Moscow and All Russia
Патриа́рх Моско́вский и всея́ Руси́
25.03.2022
папір, акварель

Проста і дуже влучна інсталяція Саші Курмаза на виставці в Берліні: забацаний радянський військовий вагончик з православним куполом. The Temple of the Transfiguration.

Робота супроводжується довгим пояснювальним текстом, але то для німців, нам і так все очевидно, правда?