2 сентября, то есть уже в эту субботу, в МВЦ на Левобережке пройдёт очередной слёт антикваров. Если вы любите бродить по музеям и\или блошиным рынкам, но до сих пор не слышали об этой чудесной инициативе, записывайте.
Слёт откроется в 4:00 утра и проработает до 14:00, так что советую проснуться пораньше. С книгами там не очень, зато, если повезёт, можно за сущие копейки выцепить какой-нибудь офигевший допотопный DIY. Впрочем, если не повезёт, то тоже не беда: сама иду ради атмосферы и просто поглазеть.

Поки ви збирали ранці в школу і перевертали календарі, Гіпертелія підготувала для вас купу сюрпризів. У вересні буде два з половиною нових реліза, інтимно-окультний тусіч і маленька гастроль у Львів. Розповім про все поступово, почну з останнього.

«Відкрита бібліотека красних мистецтв» (@vidkryta) везе на львівський Форум видавців купу німецьких журнальчиків, а заодно Михайла Букшу (той котрий недавно зробив ліногравюрну версію семенкового «Міста», погугліть хто не бачив) і, власне, Гіпертелію. З цього має вийти щось на зразок панельної дискусії, чи круглого стола, чи як воно правильно називається вашою пташиною мовою. Помацаємо папірці і одне одного, побазаримо, посидимо на сложних щщах.

В назву події винесене досить дивне питання, але побазарити на сложних щщах я завжди радий. Хто там у Львові — приходьте. Написати і спробувати з нами перетнутись за межами Форума — теж можна.

https://www.facebook.com/events/215796488952190/

Продовжуємо анонси. 24 вересня презентуємо у Плівці нові релізи: аутсайдерську фантастику «Криниця часу» з ілюстраціями Цими (ви бачили його у «Вологих фантазіях») і розкішний стікерпак з малюнками Софії Сатурн. Бонусом — нова книга Ярослава Савченка накладом 1 (один) примірник. В якості розважальної програми — окультні ритуали з Назаром Шешуряком. Повне меню буде оголошено трохи згодом, а поки що підписуйтесь на івент: https://www.facebook.com/events/433745613688387

На нашій містично-седативній тусовочці у Плівці, крім всього іншого, ми презентуємо книгу Каті Лебедєвої «Криниця часу». Без зайвої скромності заявляю, що у нас вийшла абсолютно безпрецедентна хуйовина; ви такого ще не нюхали.

Лебедєва - дуже яскравий і глибоководний персонаж, без жартів. Автор дитячої книги про птаху, яка одночасно корабель і рок-зірка. Багато років писала для культового (нині покійного) журналу «Молоко». Колекціонер вишиваних картин і цінитель аутсайдерського народного мистецтва.

В середині нульових Лебедєва також активно випробовувала можливості раннього інтернета: писала інтерактивні пригодницькі романи, верстала пдф-зіни, знімала відоси про механічні іграшки. Найкрутіші веб-проекти, на жаль, зникли безвісти - але дещо таки вдалося витягнути через web archive.

Ось, наприклад, оповідання «Перезавантажен дня» (sic), в якому міститься одне з найкращих речень за всю історію української літератури: «Ніч видалася із ямами».

http://web.archive.org/web/20080430140357/http://ptaha.name:80/text/reload.html

Знайомтесь: Цима. Король фломастерної трансгресії. Оператор панельних візій. Цима проілюстрував «Криницю часу», яку ви зможете помацати уже в неділю. А поки що подивіться на інші його малюнки.

http://telegra.ph/Cima-09-21

Знайомтесь: Софія Сатурн. Серед своїх джерел натхнення Софія називає релігійний досвід, трансвеститів, картоплю фрі і естетику середньовічного християнства. Софія захуярила в усіх сенсах божественні стікери, прозорість яких зіб'є вас з ніг уже в неділю. А поки що подивіться на інші її малюнки.

http://telegra.ph/Sof%D1%96ya-Saturn-09-22

Задовго до того, як вдаритися об абстракціонізм, Тиберій Сільваші намалював дуже ніжні ілюстрації для дитячого діафільму «Біле королівство». Зацініть кольори і текстури — хіба не цей світ ви відвідували, коли склеювалися марками? Діафільм 1979 року — отже, Тиберію ледве перевалило за тридцятку і він щойно вступив у спілку художників України.

http://diafilmy.su/4994-beloe-korolevstvo.html

(За царський подгон дякую каналу @zapovednique)

Рівно через 20 років Сільваші напише ось цю картину. Одна з моїх улюблених.

Дует «Ядовитая собачья слюна» скаженим чвалом увірвався на київську сцену і претендує на звання головного поп-відкриття року. Дві дівчинки з синтезатором і смішними біточками заповнили дуже важливу нішу: наївний електропоп, дебільні тексти - нам такого не вистачало. Зі спальні прямо в сердечко.

На дебютному концерті в нашому улюбленому підвалі @coschey був презентований уже другий альбом. В інтернетах поки що можна послухати тільки перший - але і там вистачає суперхітів.

Пиво! Орешки! Потные подмышки!

https://soundcloud.com/sobachya_slyna

Що зображено на обкладинці альбому: сосок чи прищ? Загадка.

Одразу після концерту Я.С.С. дали Гіпертелії мікроінтерв'ю. Дівчата розповіли про свої стосунки з тваринами, батьками і алкоголем.

http://telegra.ph/YAdovitaya-Sobachya-Slyuna--%D1%96ntervyu-10-02

Незрячі кобзарі знайомляться з експонатами в музеї Леніна, 1939 рік. (via Перший Пролетарський заповідник ім. Жана Жореса, пробийте у ФБ)

В суботу у Плівці буде виступати Алла Загайкевич, жива легенда і найголовніший український композитор. І не просто так, а з новим альбомом. І не просто з новим альбомом, а з двома бандуристами. Електронний екперіментал плюс дві бандури, пацани, альо.

«Бандура буде звучати цілком відповідно до просвітницького характеру кобзарського духу: збурювати свідомість, примушувати шукати нові сенси, створювати поле щораз глибших рефлексій», — обіцяють організатори, і у мене немає причин їм не вірити. Лайви Загайкевич — це завжди збурення в усіх сенсах.

З нагоди такої радості я розкопав інтерв’ю, яке брав у легенди шість років тому. З тих пір Загайкевич встигла позаписувати саундтреків для українського поетичного кіно («Поводир» і «Жива ватра», простигосподи) і епічний фіток з литовським колегою — але глобально, здається, мало що помінялось.

http://telegra.ph/Alla-Zagajkevich--%D1%96ntervyu-10-12

У Костянтина Дорошенка нова підарача, цього разу під крилом Біт.юа. В гостях Арсен Савадов - художник, фотограф, патріарх і людина-жопа; розповідає про укрсучмист, Крим і бабло.

Наші юні читачі часто запитують: як правильно снобствувати? Як вийобуватись красиво? Під яким кутом відставляти мізинчик, щоб всі викупали твій статус? Ну ось вам готовий туторіал.

Лайкайте на ютубі, там буде ще багато угарного (увага, секретна інформація: попереду Даша Астаф'єва і Давид Чічкан).

https://www.youtube.com/watch?v=LqT9FY6yK6Y

Савадов прославився трупами, шахтарями в балетних пачках і моделями на кладбоні, але найкраща його робота насправді ось. Називається «Іграшки».

300 фоловерів! Дякую, друзі. З такої нагоди - гравюра Олександра Довгаля «Пісня трактористки» (1939, сфотографовано в київському музеї Тичини). Тоншаємо з кожним постом - залишайтесь з нами!

Довгаль знаменитий в першу чергу ілюстраціями до радянської фантастики. Наприклад, до першого українського роману про зомбі. Ілюстрації бережно відскановані тут:

http://uartlib.org/exclusive/prekrasni-katastrofi/

(А сам роман нескладно нагуглити в електронному вигляді)

Закопуємось ще глибше в андерграунд. Тобто, пірнаємо. Тепер уже абсолютно буквально - в підземні води.

Несподівано захоплюючий текст про малі київські річки, більшість з яких протікає під поверхнею видимої реальності і відома тільки спеціалістам. Колись давно вони були страшенно важливою частиною міста - і в містично-релігійному сенсі, і в сенсі інфраструктури - а тепер перетворені на колеткори і безіменні річки-вонючки. Ентузіасти намагаються повернути річкам їхні імена. (А в ідеалі ще й воскресити; Либідь перша у черзі.)

Іноді ця водна хтонь нагадує про свою силу. Куренівський потоп 1961 року, коли вулиця Теліги перетворилась на селевий потік і змила к хуям півтори тисячі людей, - найвідоміший приклад.

Окремою лінією - біль археологів. Довкола малих річок завжди булькав людський побут і осідало багато артефактів минулого. Тепер велика частина цих скарбів пройобана совками, решта - назавжди похована під промзонами.

Мегаполіс і потойбіччя, смерть і водні процедури. Ідеальне комбо.

http://texty.org.ua/d/kyiv_rivers/

Kotra релізнув сьогодні новий альбом - прекрасний, мов розширені зіниці; страшний, як тремор на світанку.

Для тих, хто не в курсі: Kotra, він же Дмитро Федоренко, займається великим і величним лейблом Kvitnu. Років шість тому Kvitnu були головною ерогенною зоною нашої прогресивної електронщини. Хто обіймав колонки в клубі Сінема о п'ятій ранку під звуки Заволоки - той розуміє, про що я. Досить швидко лейблу стало тісно в українській пісочниці і він перемістився, зненацька, у Відень. Цікаві досліди продовжуються, але тутешні радари ловлять їх усе рідше.

Новий альбом називається «Цикада» і звучить відповідно: гулке тріщання невидимих комах іде через всі треки (і осідає десь у твоєму шлунку). Власне, більше нічого там і не відбувається, але мікроскоп Федоренка розкриває ці комашині вібрації з усіх боків і вимірів. Тусовка Kvitnu завжди вирізнялася уважною роботою над деталями.

Слухайте на максимальній гучності.

http://shop.kvitnu.com/album/cicada

Ми існуємо одночасно в багатьох реальностях - не паралельних, а дуже навіть перпендикулярних і взаємодотичних. Найцікавіші пригоди відбуваються під час переміщення людей і предметів з одної реальності в іншу: в цей момент коліщата світобудови труться одне об одне, летять іскри, валить дим.

Таке переміщення недавно влаштував художник Андрій Страхов. Завдяки його старанням поламані щелепи невідомих людей 1950х років перейшли з профанної медично-наукової реальності в сакральну мистецько-містичну.

«Недавно мне попал в руки странный и любопытный документ — двухтомная диссертация кандидата медицинских наук Л. В. Назаренко. Машинописный текст в коричневом кожаном переплёте объёмом в несколько сот страниц, снабжённых обширным фотоматериалом, был отпечатан в Киевском стоматологическом институте в 1955 году. Название диссертации — "Переломы челюстей в мирное время и их лечение". Я был очарован фотопортретами изувеченных лиц с ротовыми распорками наподобие кляп-рамок "Паук", обнажающими всю прелесть челюстной травмы, и мне захотелось украсить их цветами и кружевами. Я решил провести субъективный опыт воссоздания вымышленных образов видений пациентов, находившихся под наркозом в процессе операции по восстановлению повреждений»

Колажі Страхова і мікроінтерв'ю - на тумблері «ОКО»:

http://oko-mag.tumblr.com/post/166845638762/strakhov

«Туалетна книга мертвих»