Василь, позивний "Єгер", – командир гармати. У цивільному житті працював єгерем, звідси й позивний.

Попередній досвід допомагає у стрільбі й орієнтуванні: "Сам мисливець, у лісі знаю кожну дрібницю. Стріляв по тарілках – відпрацьовував точність". Під час зіткнень із дронами також не губився: "Кілька разів збивав з рушниці. Якщо патрони підібрати правильно – можна нормально працювати".

Після початку вторгнення Василь опинився в окупації на Київщині. Коли його рідне село звільнили, він вивіз сім'ю в більш безпечне місце, а сам пішов у ТЦК, щоб захищати своє: "Тоді не взяли". У грудні 2024 зустрів працівників ТЦК на вулиці й після БЗВП опинився в 71 оєбр. У війську найбільше цінує професіоналів поруч: "Коли я потрапив у бригаду, у нас був хороший командир, воює з 2022-го, добре нас навчив".

Про ворога каже прямо: "Хай у**бує з нашої земельки – їм тут не місце". Додає, що відео влучань його розрахунку гармати піднімають дух: "Не треба ворогу лізти на нашу землю, бо буде йому кінець".

Ветеран 71 оєбр став призером наймасштабнішого спортивного змагання для ветеранів – “ГАРТ”.

"Maus", молодший сержант 71 оєбр, став на захист України з дня її формування. Був командиром відділення у 2-му загоні. «Мене відібрали на навчання сержантів у Великій Британії». Після повернення став інструктором.

На Донеччині, "Maus" попросив командира загону "Тихого" пустити його в штурм. «Я хочу бути поруч із своїми». Згодом, під час евакуації, на підбитому авто він вивіз 11 важкопоранених.

Біля Новобахмутівки отримав поранення, що призвело до ампутації. «Я вдячний побратимам та командирам за швидку домедичну допомогу та евакуацію, особливо “Чарлі” та “Новемберу”». З протезом уже встиг підкорити гори – Хом’як, Жандарм та Велику Близницю. «У всіх походах зі мною прапор 71 оєбр».

Уперше взяв участь у “ГАРТ”: 2-ге місце в плаванні та 28-ме – у веслуванні. «Я показав достойний результат, адже змагався на рівні з двоногими ветеранами.

У Кропивницькому він є членом ветеранського простору «СВОЇ».

«На початку повномасштабного вторгнення моїй доці було 3 місяці. Я хотів побачити, як вона росте, її перші кроки. Коли їй виповнилося два роки й вона пішла в садочок, я вирішив прийти до ТЦК добровільно. Це був 2023 рік.

Свій бойовий шлях він починав штурмовиком, але після поранення на Вовчанському напрямку перевівся та став командиром екіпажу перехоплювачів БПЛА.

«Все просто. Сів за пульт. Полетів. Знищив. Буває, що за день ми можемо знищити 8–10 молній.»

Нещодавно їхня крайня позиція згоріла вщент — по ній ворог випустив понад шість «кабів». Попри ризики й безперервну роботу, не схоже, щоб «Адам» втратив хоч частину мотивації чи ентузіазму.

«Тепер, коли моя доця бачить військових або плакати з військовими, каже: “Там мій тато служить”. Я хочу, щоб на моєму поколінні закінчилася ця війна і щоб наші діти спокійно переживали радощі життя. Щоб вони не бачили і не знали, що це таке. Я думаю, доця мною пишається».

Facebook | YouTube | Instagram | Приєднатися | Задонатити