Заглядаємо у чужі ліжка та брудну білизну. Так, ми такі.

Мова про:
Антті Туомайнен - Чоловік, який помер
Енн Тайлер - Турист мимоволі
https://youtu.be/eYgCIbJV2aE

Наша традиційна весела пісенька для святкування красивих чисел.

https://youtube.com/shorts/aFyS-33se8E?feature=share

Якщо ви:
а) хочете кудись задонатити 500+ грн
б) любите Догму
в) вірите, що ви найсправжнісінький лакі-сан-оф-е-біч (або найсправжнісінька ... тут-шось-аналогічне)
то от вам справжнісіньке диво, і стимул, і знак!
Так-так, там розіграш у твітері. Не я збираю, звичайно, але людина поважна. От і потенційний приз потенційному щасливцю/-иці теж крутий.
Лінк внизу, якшо шо:
https://twitter.com/narik_aliev/status/1576864053418692608

Химерний привіт від Підвального Кінозалу, який трошки нагадає, що кінематограф окрім білого-пухнастого є й темний та химерний.
https://www.youtube.com/watch?v=1bNYOoF6fNI

Поринаємо у світ божевілля, внутрішніх голосів та палат психіатричної клініки. /

Мова про:
Максим Удинський - Залізна голова №1-№3
https://youtu.be/_gmhPG0OHpk

Трохи свого, трохи заморського. Головне, що фантастика

Мова про:
Володимир Кузнєцов - Заколот. Невимовні культи
Вільям Ґібсон - Спалити Хром

https://youtu.be/KAuEETHY-94

Це сталося! Здається.

Шанувальники надто довго чекали!

Повідомляємо: вже у друці 🫡

Під даним дописом приймаю поздоровлення з нагоди свіжого випуску, 1101 підписника на каналі та інших не менш важливих подій.

Мова про:
Джонатан Геннесі - Історія відеоігор в коміксах
https://youtu.be/1dBgUAfc2hM

Це серце крає журба, що видиво вийде аж завтра.

За фото, до речі, подяка @katerinasawa.

Книжка про Луцьк, але з основними подіями не в Луцьку. Книжка ні про жоден реальний гурт, але про всі відразу. Книжка не автобіографічна, але з чималою кількістю паралелей. Книжка, яку я зарікався не читати, але таки прочитав.

Мова про:
Сергій Мартинюк - Рок-н-рол
https://youtu.be/cf6dt9m_rRw

Обіцяні спойлери, до речі:

Вірші у секретному записнику виявляються віршами самого Сема, який записав їх однієї ночі на п'яну голову. Тобто він дарма морочив собі кхм сраку, парячись, що вкрав чуже. Мабуть, це ше й відсилка на принцип Гемінґвея “Пиши п’яним, редагуй тверезим”.

У процесі прочитання я думав (та й Сем так думав), що на концерті збереться таки весь гурт з вигуками типу “чувак, ми тебе намахали, ми тебе любимо насправді, мир дружба жувачка”. Але ніфіга - Сем грає зрештою наодинці. І концерт виходить так собі. Потім у гримерці до героя приходить Лєна Кравіц (та сама фем фаталь) і виявляється, що вона давним-давно зеленим дівчиськом була на концерті Дерти Лаха, потім затусила і переспала з Семом в готелі і він запропонував їй поїхати з гуртом далі турити. Дівчисько збігало домів за речами, а коли повернулася - почула розмову Сема з кимось із гурту (у тому числі не надто приємне про себе кохану), образилася і утекла. Але каже Лєна, що усі дійства - то випадково вийшло і не думала розвалювати гурт, але як сталося - то так і треба їм. Але це ще не кінець. Сем іде розбитий темними вулицями, приходить у парк і скоює самогубство. В епілозі ми дізнаємося, що воно було невдалим. Сем замучує таки із Лєною (ну, я так зрозумів) і гурт планує новий тур.

До речі, про самогубство - закрадається думка, що у Колоса який пунктик на тему смерті, бо і у Смутку оповідач хоче покінчити із собою, і у останній книжці один із героїв гине у кінці.

У мене тепер є новий список to-read