Шок: підхід «Америка понад усе» почав поширюватися і на Ізраїль

Попри сформовану репутацію безумовної підтримки Ізраїлю з боку Республіканської партії, нинішній підхід Трампа руйнує попередні уявлення. Його візит до Близького Сходу відбувається без зупинки в Ізраїлі, що само по собі є демонстративним сигналом.

Це сталося, незважаючи на лобіювання з боку уряду Нетаньягу. Також Трамп виключив зі своєї адміністрації радника з нацбезпеки Майка Волтца, за те, що той координував можливі удари по Ірану з Ізраїлем без попереднього узгодження з президентом.

«Trump may not be about to break with Israel completely — and certainly not for the humanitarian reasons many left-wingers might hope — but it seems increasingly clear from his conduct that “America First” may not have an exception for Israel after all»

У своїй першій каденції Трамп йшов в унісон з ізраїльськими інтересами щодо Ірану: вийшов із ядерної угоди, наклав максимальні санкції, вдався до воєнних дій. Але в 2025-му році він змінив підхід – від тиску до переговорів. Ізраїль цього не сприймає.

Ізраїль не лише не отримує запрошень до консультацій, а й не впевнений, чи США підтримуватимуть його у разі нападу на Іран. Ідея одностороннього удару “без США” знову стала предметом публічних заяв Ізраїлю, що демонструє серйозну кризу довіри.

Адміністрація продовжує продавати зброю Ізраїлю, не перешкоджає його діям у Газі й навіть криміналізує про-палестинські протести в США. Водночас – відзначається принципова відмінність: Трамп не дозволяє себе політично “прив’язувати” до ізраїльської позиції.

«Trump may not pressure Israel on Iran, Gaza, settlements, or anything else, but he’s perfectly willing to sign deals without Israel and let it handle the aftermath»

Цей прагматизм ставить ізраїльських лідерів перед фактом: їхній вплив на Вашингтон більше не є автоматичним.

Те, що адміністрація діє не за інерцією, а переосмислює зовнішню політику – ключовий висновок. Історично президенти США боялись виглядати “недостатньо прорізраїльськими”. Проте Трамп демонструє, що політика “Америка понад усе” не має винятків.

Цей підхід суперечить традиційній дипломатії, навіть стилю Байдена, який не наважувався на жодні жорсткі кроки, хоч і часто був незадоволений Нетаньягу.

«The Biden administration, meanwhile, was so careful to avoid rhetorical and policy landmines when it came to Israel that it was scared to step anywhere. Instead, it largely gave Netanyahu everything he asked for while privately grousing to reporters about the Israeli leader’s intransigence»

Політика Трампа щодо Ізраїлю – це не гуманізм і не підтримка палестинців. Вона є суто транзакційною. Він готовий підписувати угоди без участі Ізраїлю, виймати вигоду для США, і не зважає на геополітичну емоційність цього регіону. Трамп просто всюди шукає найкращої угоди.

У цьому і полягає найбільша іронія: президент, якого вважали найбільшим другом Ізраїлю, може стати архітектором більш збалансованої моделі відносин, де стратегічні інтереси не жертвуються через союзницькі очікування.

🫡 Дякую за пораду, пане Матсуока