ЗАКОЛОТ | КОРІННЯ НАЦІЇ: МЕРТВЕ, ЩО ТРИМАЄ ЖИВЕ

Кажуть, у центрі світу росте дерево. Воно не з цього часу і не з цієї землі. Його стовбур потрісканий, як дике поле після битви, а гілля почорніло, мов попіл спалених сіл. Листя давно опало, але дерево досі стоїть.

Бо під землею не коріння. Там полеглі воїни, що стали частиною ґрунту. Воїни, чий прах сплівся з землею, щоб тримати її. Там мертві, які не пішли, а залишились — мов камінь у фундаменті, мов закляття в тілі нації.

Це дерево про памʼять, про те, що сила не завжди росте вгору — іноді вона проростає вниз.

Й поки коріння тримає — земля стоїть.