KOUT - Knights of Ukraine Trophy token - це токен, підкріплений знищеними окупантами та їх технікою.
1. Кожен день Генеральний штаб Збройних сил України публікує офіціні дані щодо знищених окупантів та їх техніки.
Станом на 12 липня 2022 року було знищено 48 158 шт (жива сила та техніка). Проект «Лицарі України» в цей день випустив токен KOUT - в кількості 48 158 KOUT.
BAwVs7pdUo4novVTztKxeCmiTzsxvKUdsL5FV29pEofw
2. Мета KOUT - підтримати усіх захисників України та популяризувати ініціативу KoU. KOUT буде доступний в якості засобу в ігрових механіках KoU та не буде продавитись у вільному доступі.
3. Ігрова механіка «Знищити окупанта» включає в себе покупку амуніції. «1 постріл» коштує 100 ash.
«1 постріл» - 100 ash;
«2 постріли» - 190 ash;
«3 постріли» - 275 ash;
4. Випадковим чином (з урахуванням частоти знищення техніки) KoU здійснює розіграш та показує гравцю, в кого саме він влучив. Гравець отримує приз згідно призової таблиці:
Naval ships (кораблі та катери): 2 200 KOUT
Anti-aircraft warfare (ППО): 300 KOUT
Aircrafts (літаки): 175 KOUT
Helicopters (гвинтокрили): 150 KOUT
MRL (РСЗВ): 90 KOUT
Special tech (спеціальна техніка): 75 KOUT
Winged rockets (крилаті ракети): 75 KOUT
Tanks (танки): 50 KOUT
Artillery systems (артилерія/САУ): 35 KOUT
UAV (БПЛА опер.-такт рівня): 25 KOUT
Armored vehicles (ББМ): 20 KOUT
Trucks (вантажівки та цистерни): 10 KOUT
Dead oaks (руські орки): 1 KOUT
В 20% «пострілів» відбувається промах.
5. Token KOUT додатково підкріплений коштом проекту KoU (в якості благодійності) у співвідношенні 5 ash до 1 KOUT.
Тому, після здійснення успішного пострілу, гравець має змогу обміняти виграні KOUT на ash.
6. Окрім обміну на ash, токени KOUT можуть бути обміняні на ігрові «військові трофеї» згідно наведеної вище таблиці. NFT-трофеї можуть бути використані наступним чином:
- підвищення рангу гравця; (подальша ігрова карʼєра KoU);
- встановлення звʼязку із реальним ветераном, який має такий самий трофей з фронту! (KoU працюють над розвитком спільноти захисників).
7. Для участі в грі необхідно придбати хоча б 1 будь-яку колекційну картку KoU.
8. Якщо гравець обирає NFT-трофей згідно таблиці, він повертає токени назад організаторам KoU, після чого ці токени спалюються та вибувають з розіграшів.
1. Кожен день Генеральний штаб Збройних сил України публікує офіціні дані щодо знищених окупантів та їх техніки.
Станом на 12 липня 2022 року було знищено 48 158 шт (жива сила та техніка). Проект «Лицарі України» в цей день випустив токен KOUT - в кількості 48 158 KOUT.
BAwVs7pdUo4novVTztKxeCmiTzsxvKUdsL5FV29pEofw
2. Мета KOUT - підтримати усіх захисників України та популяризувати ініціативу KoU. KOUT буде доступний в якості засобу в ігрових механіках KoU та не буде продавитись у вільному доступі.
3. Ігрова механіка «Знищити окупанта» включає в себе покупку амуніції. «1 постріл» коштує 100 ash.
«1 постріл» - 100 ash;
«2 постріли» - 190 ash;
«3 постріли» - 275 ash;
4. Випадковим чином (з урахуванням частоти знищення техніки) KoU здійснює розіграш та показує гравцю, в кого саме він влучив. Гравець отримує приз згідно призової таблиці:
Naval ships (кораблі та катери): 2 200 KOUT
Anti-aircraft warfare (ППО): 300 KOUT
Aircrafts (літаки): 175 KOUT
Helicopters (гвинтокрили): 150 KOUT
MRL (РСЗВ): 90 KOUT
Special tech (спеціальна техніка): 75 KOUT
Winged rockets (крилаті ракети): 75 KOUT
Tanks (танки): 50 KOUT
Artillery systems (артилерія/САУ): 35 KOUT
UAV (БПЛА опер.-такт рівня): 25 KOUT
Armored vehicles (ББМ): 20 KOUT
Trucks (вантажівки та цистерни): 10 KOUT
Dead oaks (руські орки): 1 KOUT
В 20% «пострілів» відбувається промах.
5. Token KOUT додатково підкріплений коштом проекту KoU (в якості благодійності) у співвідношенні 5 ash до 1 KOUT.
Тому, після здійснення успішного пострілу, гравець має змогу обміняти виграні KOUT на ash.
6. Окрім обміну на ash, токени KOUT можуть бути обміняні на ігрові «військові трофеї» згідно наведеної вище таблиці. NFT-трофеї можуть бути використані наступним чином:
- підвищення рангу гравця; (подальша ігрова карʼєра KoU);
- встановлення звʼязку із реальним ветераном, який має такий самий трофей з фронту! (KoU працюють над розвитком спільноти захисників).
7. Для участі в грі необхідно придбати хоча б 1 будь-яку колекційну картку KoU.
8. Якщо гравець обирає NFT-трофей згідно таблиці, він повертає токени назад організаторам KoU, після чого ці токени спалюються та вибувають з розіграшів.
👍1
"Є така в мене сержантська профдеформація, – каже 36-річний Сергій Лещенко. – Коли на гражданкє бачиш, як ідуть здорові хлопці з півасом, ти такий думаєш: "О, цей був би пулємьотчик хороший. А цей – гранатомьотчик. Потянув би!".
Лещенко родом із Дніпропетровської області. Він пройшов АТО розвідником у 2015-2016 роках, а після того став відомий як письменник. У 2020 році україномовний переклад його російськомовного роману "Юпак" отримав премію "Книга року BBC" у категорії "Художня література".
Лещенко родом із Дніпропетровської області. Він пройшов АТО розвідником у 2015-2016 роках, а після того став відомий як письменник. У 2020 році україномовний переклад його російськомовного роману "Юпак" отримав премію "Книга року BBC" у категорії "Художня література".
👍1
"Борьба за державу – це не борьба за чистоту української мови, – каже він у розмові з журналістом "УП". – Нєльзя ломать через коліно. Мені на війні вообщє по *уй, на якій ти мові розмовляєш. Якщо, братанчік, можеш виполнять бойові задачі – впєрьод, грузісь!".
👍1
Коза 200
Є в мене знайомий, я з нього завжди ору, що він достіг того возраста, що тіпа дєд. Як ото, знаєш, той старик, який в п'ять утра вже в метро з клєтчатой сумкой їде. Він рано встає і вєчно мені пише.
Було 5:03 (24 лютого – УП), коли блямкнуло перше повідомлення. Я подумав: "О, б**дь, дєд проснувся. В метро суне" (сміється). А потім почало: 5:05, 5:06, 5:07…
Перве, що открив і прочитав, було від знайомої. До мого дому війна постукала двома словами: "П**да началась".
На той момент я займався продвіженієм своєї другої книжки про село – "Повісті великого степу". Вона тільки два місяця як вийшла, тираж реалізував десь наполовину. Тоді у мене був, так сказать, період міжсезоння.
У військкомат я не пішов, позвонив своєму бившому командиру взвода. О 8:00 поїхав у розташування батальйону. А вночі, о 1:40 25 лютого, вже получив автомат.
Що мене вразило в той день? (Велика пауза). Сім собак…
По дорозі з гражданки на війну 24 лютого ми насчітали на дорозі сім збитих собак. На всіх шляхах України люди сильно спішили. Хтось спішив втекти. Хтось – навпаки, доїхати в зворотньому напрямку, туди, де йдуть бої.
У мене дома залишалась кішка Горчіца. Я свою кішку люблю. Вибач, це якось по-п**арські – уїхати на війну, закрити її, щоб вона з голоду здохла (сміється). Слава богу, за нею тоді доглядав мій хороший знайомий, друг Юра. У нього самого дві кішки.
Є в мене знайомий, я з нього завжди ору, що він достіг того возраста, що тіпа дєд. Як ото, знаєш, той старик, який в п'ять утра вже в метро з клєтчатой сумкой їде. Він рано встає і вєчно мені пише.
Було 5:03 (24 лютого – УП), коли блямкнуло перше повідомлення. Я подумав: "О, б**дь, дєд проснувся. В метро суне" (сміється). А потім почало: 5:05, 5:06, 5:07…
Перве, що открив і прочитав, було від знайомої. До мого дому війна постукала двома словами: "П**да началась".
На той момент я займався продвіженієм своєї другої книжки про село – "Повісті великого степу". Вона тільки два місяця як вийшла, тираж реалізував десь наполовину. Тоді у мене був, так сказать, період міжсезоння.
У військкомат я не пішов, позвонив своєму бившому командиру взвода. О 8:00 поїхав у розташування батальйону. А вночі, о 1:40 25 лютого, вже получив автомат.
Що мене вразило в той день? (Велика пауза). Сім собак…
По дорозі з гражданки на війну 24 лютого ми насчітали на дорозі сім збитих собак. На всіх шляхах України люди сильно спішили. Хтось спішив втекти. Хтось – навпаки, доїхати в зворотньому напрямку, туди, де йдуть бої.
У мене дома залишалась кішка Горчіца. Я свою кішку люблю. Вибач, це якось по-п**арські – уїхати на війну, закрити її, щоб вона з голоду здохла (сміється). Слава богу, за нею тоді доглядав мій хороший знайомий, друг Юра. У нього самого дві кішки.
👍1
Колись у нас в посадкє жила коза з козеням. Просто ми їх там знайшли, от… Ця коза вже була як член сім'ї, член нашого підрозділу.
Якось вони (росіяни – УП) викашували так нормально посадку. І ввечері ми балакаємо в рації, офіцер каже: "Козу жалко. Коза 200 (вбита – УП)". Тут з батальйона підключаються в ефір, кричать: "Хто 200?! Пацани, хто 200?". Ми такі: "Коза". Пауза. Ротний каже: "Ну ви і кончені!".
Потім з'ясувалося, що коза не 200, а 300 (поранена – УП).
Коли заходиш на позиції, закріпляєшся, коли плюс-мінус все понятно, для мене дуже ценні ось ці вечірні ефіри в раціях. Круто, коли є місце таким переговорам. Коли можна просто посміяться.
На війні надо буть і таким в том чіслє.
Якось вони (росіяни – УП) викашували так нормально посадку. І ввечері ми балакаємо в рації, офіцер каже: "Козу жалко. Коза 200 (вбита – УП)". Тут з батальйона підключаються в ефір, кричать: "Хто 200?! Пацани, хто 200?". Ми такі: "Коза". Пауза. Ротний каже: "Ну ви і кончені!".
Потім з'ясувалося, що коза не 200, а 300 (поранена – УП).
Коли заходиш на позиції, закріпляєшся, коли плюс-мінус все понятно, для мене дуже ценні ось ці вечірні ефіри в раціях. Круто, коли є місце таким переговорам. Коли можна просто посміяться.
На війні надо буть і таким в том чіслє.
👍1
Енергетики
Це для мене вже друга війна (після участі в АТО – УП). Вона дійсно інша. Різниця просто ах**тітєльна! В дінаміці, в рівні застосування зброї, в кількості задіяних людей, в усьому.
Я став старше. При таких нагрузках стало важче. Набагато важче. Все ж у фазі тієї гибридної агресії маневрів майже не було, тільки на самому початку ( у 2014, 2015 роках – УП). Дальше була позиціонка.
Тепер все вирішують швидкість та маневр. Декілька років тому цієї практики у нас, откровєнно говоря, було мало. Тому це – зовсім інша війна, от.
Така інтенсивність вогневого воздєйствія! Тут кожний день – як останній. Не хочеться, щоб ти свій останній день провів в настроєнії якогось унилого говна та помер як униле говно.
Що, якийсь тобі смішний случай розказать? (Сміється). Я такий, без чорнухи, хорошо?
Це для мене вже друга війна (після участі в АТО – УП). Вона дійсно інша. Різниця просто ах**тітєльна! В дінаміці, в рівні застосування зброї, в кількості задіяних людей, в усьому.
Я став старше. При таких нагрузках стало важче. Набагато важче. Все ж у фазі тієї гибридної агресії маневрів майже не було, тільки на самому початку ( у 2014, 2015 роках – УП). Дальше була позиціонка.
Тепер все вирішують швидкість та маневр. Декілька років тому цієї практики у нас, откровєнно говоря, було мало. Тому це – зовсім інша війна, от.
Така інтенсивність вогневого воздєйствія! Тут кожний день – як останній. Не хочеться, щоб ти свій останній день провів в настроєнії якогось унилого говна та помер як униле говно.
Що, якийсь тобі смішний случай розказать? (Сміється). Я такий, без чорнухи, хорошо?
👍1
Карочє, їдемо вночі на бусі. Надо завезти в посадку пацанів, підкінуть води, їжі, до РПГ стрєли (боєприпаси для ручного гранатомета).
Нас чоловік шість-сім. В бусі стоїть розпєчатаний ящик енергетиків, от. І сержант один, Матюха, каже: "Твої? Можна візьму?". "Бери", – кажу. Він розпихує три-чотири банки по "ерпеескє" (РПС, ремінно-плечова система, "розгрузка").
Тут ми застряємо. Вилазимо, починаємо толкать бусік. Пихаємо, пихаємо його. А п**ори (росіяни) недалеко, чують, що машина працює, та починають нас шукать – трошки з міномета накидувать. Воно так прилітає не прям, щоб рядом, але рядишком.
Ми почули виходи – падаємо на землю. Гуп-гуп-гуп! Встаємо, дальше пихаємо – до слєдующіх виходів. І тут через парочку підльотів просто сумасшедший крик.
"Мєдіка, бл**ь! Мє-є-є-ді-ка-а-а! З мене кров х**рить!" – кричить Матюха.
Підбігаємо до нього, а я чую отой звук: ш-ш-ш-ш-ш-ш (голосно сміється)! Кажу: "Є**ть, Матюха, вставай! Тобі осколком Редбулл пробило".
Нас чоловік шість-сім. В бусі стоїть розпєчатаний ящик енергетиків, от. І сержант один, Матюха, каже: "Твої? Можна візьму?". "Бери", – кажу. Він розпихує три-чотири банки по "ерпеескє" (РПС, ремінно-плечова система, "розгрузка").
Тут ми застряємо. Вилазимо, починаємо толкать бусік. Пихаємо, пихаємо його. А п**ори (росіяни) недалеко, чують, що машина працює, та починають нас шукать – трошки з міномета накидувать. Воно так прилітає не прям, щоб рядом, але рядишком.
Ми почули виходи – падаємо на землю. Гуп-гуп-гуп! Встаємо, дальше пихаємо – до слєдующіх виходів. І тут через парочку підльотів просто сумасшедший крик.
"Мєдіка, бл**ь! Мє-є-є-ді-ка-а-а! З мене кров х**рить!" – кричить Матюха.
Підбігаємо до нього, а я чую отой звук: ш-ш-ш-ш-ш-ш (голосно сміється)! Кажу: "Є**ть, Матюха, вставай! Тобі осколком Редбулл пробило".
👍1
Ворог
Я – солдат. Канєшна, я вірю в якісь кармічні штуки. Але, єслі чесно, не думав, що чекає росіян. Противник в цьому плані мене мало інтересує. Він мене вообщє інтересує тільки до той стєпєні, поки він не стає мертвим противником.
У той реінкарнації Золотої Орди, яку ми зараз бачимо у вигляді РФ, є досвід. Досвід гинути в окупаційних війнах.
Тому нічого страшного їх не жде. Хтось зіп'ється, хтось на інвалідній колясці буде кататися в медалях (наголос на "я").
Це ж азіатська країна. Батьки будуть здійснювати мрії: отдавать синів та купляти "Ладу Каліну" (має на увазі сюжет пропагандистів про те, як батько за гроші, отримані за загиблого в Україні сина, купив машину).
І буде дальше "Русь" всьо так же жить, плясать і плакать під забором. Для них це – нормальне состояніє. Так шо я за них мало переживаю. Вони застрягли десь у 1240 році, а планета рухається вперед.
Рефлексій щодо ворога в мене нема. В мене таке нормальне состояніє солдата: єсть противник, з яким я воюю нєпосрєдствєно на лінії бойового зіткнення.
Єслі він попаде до мене в полон живим, то я йому окажу, скоріше за все, медицинську помощь. Перевяжу йому рану, якщо буде чим, якщо не в ущєрб своїм людям. Дам йому сігарету, от. І на цьому, навєрноє, все закінчиться.
Ворог мені цікавий як одиниця, яку обміняють на нашого пацана, який тоже попав у полон.
Я – солдат. Канєшна, я вірю в якісь кармічні штуки. Але, єслі чесно, не думав, що чекає росіян. Противник в цьому плані мене мало інтересує. Він мене вообщє інтересує тільки до той стєпєні, поки він не стає мертвим противником.
У той реінкарнації Золотої Орди, яку ми зараз бачимо у вигляді РФ, є досвід. Досвід гинути в окупаційних війнах.
Тому нічого страшного їх не жде. Хтось зіп'ється, хтось на інвалідній колясці буде кататися в медалях (наголос на "я").
Це ж азіатська країна. Батьки будуть здійснювати мрії: отдавать синів та купляти "Ладу Каліну" (має на увазі сюжет пропагандистів про те, як батько за гроші, отримані за загиблого в Україні сина, купив машину).
І буде дальше "Русь" всьо так же жить, плясать і плакать під забором. Для них це – нормальне состояніє. Так шо я за них мало переживаю. Вони застрягли десь у 1240 році, а планета рухається вперед.
Рефлексій щодо ворога в мене нема. В мене таке нормальне состояніє солдата: єсть противник, з яким я воюю нєпосрєдствєно на лінії бойового зіткнення.
Єслі він попаде до мене в полон живим, то я йому окажу, скоріше за все, медицинську помощь. Перевяжу йому рану, якщо буде чим, якщо не в ущєрб своїм людям. Дам йому сігарету, от. І на цьому, навєрноє, все закінчиться.
Ворог мені цікавий як одиниця, яку обміняють на нашого пацана, який тоже попав у полон.
👍1
Ворога треба (пауза) не поважати, а давати йому адекватну оцінку. До 24 лютого вони нас оцінювали неадекватно, але це вже пройшло (сміється).
Для багатьох кацапських військових стало откритієм, на що українці здатні.
Знаєш, коли ми розказуємо, які ми круті, а у противника самі кончені, ненужні, ми самі себе трошки навіть попускаємо. Єслі б так було, ми б не знали втрат. На мою думку, росіяни (пауза) не всі, але воюють не х*йово.
Мені чисто по-пацанячи вдвойнє приятно, що я воюю з тими, хто создал собі імідж таких, б**дь, о**єних солдатів, від яких сруться на Заході. Вам слабо з ними воювать?
У майбутньому так буде: "У вас завелись росіяни? Зовіть українців!" (сміється). Руская мафія вже не взлітає.
Для багатьох кацапських військових стало откритієм, на що українці здатні.
Знаєш, коли ми розказуємо, які ми круті, а у противника самі кончені, ненужні, ми самі себе трошки навіть попускаємо. Єслі б так було, ми б не знали втрат. На мою думку, росіяни (пауза) не всі, але воюють не х*йово.
Мені чисто по-пацанячи вдвойнє приятно, що я воюю з тими, хто создал собі імідж таких, б**дь, о**єних солдатів, від яких сруться на Заході. Вам слабо з ними воювать?
У майбутньому так буде: "У вас завелись росіяни? Зовіть українців!" (сміється). Руская мафія вже не взлітає.
👍1
Село
Всі ми родом з села. Містянами стали в другому, третьому поколінні. Коли началась войнушка, українське село пішло по посадках, по зельонках, промзонах.
Братан, вибач, бл**ь, в мене в селі в Дніпропетровській області мужиків вже нема.
Я прекрасно знав, хто здатен піти на війну, от. Знав ще тоді, коли з пацанами гасав на тих самих "юпаках" (радянський мотоцикл "Юпітер" – УП). Коли пив з ними водку, участвував в набігах. Знав, хто не схибить. По характеру по поступках, по тому, як людина живе та на що орієнтується в житті. Як веде себе в тій самій бійці.
Медіаповєстка сьогодні требує якихось особєнних людей і судєб. Чогось надзвичайного. Кому цікаві прості роботяги, які приходять в піхоту, роблять чорну роботу? Кому потрібен той пацан з села, який взяв лопату, копає, стріляє з пулємьота?
Але, знаєш, не хочу зараз робити цю градацію – село чи город. Захищати батьківщину встали українці. Без різниці, хто воює: барбери чи трактористи.
Чуєш, служба в піхоті – сама сложна на війні. Я дуже, дуже гордий, що служу в 109-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні. Тут настоящі українські леви. Знаєш, хто всєгда качєствєнно отлічаєтся в хорошу сторону? Шахтьори. Це п***ець мужики! Стальні! Серйозно кажу.
Всі ми родом з села. Містянами стали в другому, третьому поколінні. Коли началась войнушка, українське село пішло по посадках, по зельонках, промзонах.
Братан, вибач, бл**ь, в мене в селі в Дніпропетровській області мужиків вже нема.
Я прекрасно знав, хто здатен піти на війну, от. Знав ще тоді, коли з пацанами гасав на тих самих "юпаках" (радянський мотоцикл "Юпітер" – УП). Коли пив з ними водку, участвував в набігах. Знав, хто не схибить. По характеру по поступках, по тому, як людина живе та на що орієнтується в житті. Як веде себе в тій самій бійці.
Медіаповєстка сьогодні требує якихось особєнних людей і судєб. Чогось надзвичайного. Кому цікаві прості роботяги, які приходять в піхоту, роблять чорну роботу? Кому потрібен той пацан з села, який взяв лопату, копає, стріляє з пулємьота?
Але, знаєш, не хочу зараз робити цю градацію – село чи город. Захищати батьківщину встали українці. Без різниці, хто воює: барбери чи трактористи.
Чуєш, служба в піхоті – сама сложна на війні. Я дуже, дуже гордий, що служу в 109-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні. Тут настоящі українські леви. Знаєш, хто всєгда качєствєнно отлічаєтся в хорошу сторону? Шахтьори. Це п***ець мужики! Стальні! Серйозно кажу.
👍1
На війні я бачив багато палаючих полів. Мені больно, якщо чесно. Дуже больно.
До війни я ніколи не бачив, щоб горів колос. Якщо в селі горить хліб, це катастрофа. Трагедія. ЧП обласного масштаба.
До повномасштабного вторгнення всі любили сєтовать, що українське село вимирає. А чого ж ніхто не хоче їхати туди? Люди вибирають зручності. Люди вибирають поліклініку поруч, унітаз, гарячий душ, а не бочку надворі.
Я бачив, як багато людей плакали, що українське село в занепаді. Але що мішало продавать свої уютні квартіркі в Києві, а часто – дуже неуютні? Ці смарт-будочки, бл**ь, де розвернутися ніде. А потім приїхали б в село, купили б собі п'ять гектарів землі і пахали.
Хорошо, єслі останеться хоча б словосполучення "українське село" (робить наголос на слові "українське").
Для цього треба війну виграть. А коли ми її виграємо, з нашим селом станеться все те саме, що із швейцарським, канадським, американським, польским селом.
Ми пійдемо в цьому плані вперед. Разом з людством.
До війни я ніколи не бачив, щоб горів колос. Якщо в селі горить хліб, це катастрофа. Трагедія. ЧП обласного масштаба.
До повномасштабного вторгнення всі любили сєтовать, що українське село вимирає. А чого ж ніхто не хоче їхати туди? Люди вибирають зручності. Люди вибирають поліклініку поруч, унітаз, гарячий душ, а не бочку надворі.
Я бачив, як багато людей плакали, що українське село в занепаді. Але що мішало продавать свої уютні квартіркі в Києві, а часто – дуже неуютні? Ці смарт-будочки, бл**ь, де розвернутися ніде. А потім приїхали б в село, купили б собі п'ять гектарів землі і пахали.
Хорошо, єслі останеться хоча б словосполучення "українське село" (робить наголос на слові "українське").
Для цього треба війну виграть. А коли ми її виграємо, з нашим селом станеться все те саме, що із швейцарським, канадським, американським, польским селом.
Ми пійдемо в цьому плані вперед. Разом з людством.
👍1
Виграти час
Давай так: ми – великі молодці. У нас достаточно мотивації. Ми чудом удержуєм переважаючі сили противника. Іноді це якась дика смєсь бєзумія, отваги, по**їзма та чиєїсь некомпетентності. Поки в цьому коктейлі преобладають бєзуміє і отвага, у нас все получається.
Але війна йде не тільки на полі бою. Не тільки в конкретній посадці, селі чи місті. Є ще політика та економіка. Росія завтра перейде на лагерний тип економіки. Їх всіх заставлять ходить на заводи – і всі ці раби будуть ходить на заводи та точить снаряди.
Наша економіка слабша. На лагерний тип ми не можемо перейти. І риночний вже не витягуємо…
Які ще конкретно Сайгон бачить проблеми? Єслі не зміниться підготовка тих, кого мобілізують, скоро не буде кого відправляти на фронт. Нельзя просто брать людину з вулиці і кидать в посадку, не пояснюючи нічого. Ми від цього будемо і далі нести втрати. У нас все менше буде людей на передовій.
В людину треба хоча б мінімально вкласти, а не казати: "Це війна, у нас немає часу".
Я розумію, що такими, як я, готовими, досвідченими, на сьогоднішній день виграють час. Я готов померти, щоб виграти час. Але все питання у тому, для чого? Щоб що?
Для переходу у контрнаступлєніє треба накаплівать ресурс. А якщо ми його не накаплюємо, не навчаємо людей, тоді важко буде зрозуміти, н***я ми виграємо врємя?
Але, знаєш, на цій війні на самом дєлє дуже багато позитивних моментів.
Слава богу, що з часів АТО не змінилося ось це: коли дєло доходить до жарених пісюнів, то ми вміємо, як всєгда, об'єднуватись. В критичних ситуаціях ніхто не требує рапортів, папірців. Всі працюють на результат, от. Це – перше.
Друге – героїзм наших простих солдатів та офіцерів.
І ще – забезпечення. Лічно я вдруг поняв, що за п'ять місяців служби в мене не було жодної проблеми із забезпеченням. Не помню, щоб щось мені не хватало.
Давай так: ми – великі молодці. У нас достаточно мотивації. Ми чудом удержуєм переважаючі сили противника. Іноді це якась дика смєсь бєзумія, отваги, по**їзма та чиєїсь некомпетентності. Поки в цьому коктейлі преобладають бєзуміє і отвага, у нас все получається.
Але війна йде не тільки на полі бою. Не тільки в конкретній посадці, селі чи місті. Є ще політика та економіка. Росія завтра перейде на лагерний тип економіки. Їх всіх заставлять ходить на заводи – і всі ці раби будуть ходить на заводи та точить снаряди.
Наша економіка слабша. На лагерний тип ми не можемо перейти. І риночний вже не витягуємо…
Які ще конкретно Сайгон бачить проблеми? Єслі не зміниться підготовка тих, кого мобілізують, скоро не буде кого відправляти на фронт. Нельзя просто брать людину з вулиці і кидать в посадку, не пояснюючи нічого. Ми від цього будемо і далі нести втрати. У нас все менше буде людей на передовій.
В людину треба хоча б мінімально вкласти, а не казати: "Це війна, у нас немає часу".
Я розумію, що такими, як я, готовими, досвідченими, на сьогоднішній день виграють час. Я готов померти, щоб виграти час. Але все питання у тому, для чого? Щоб що?
Для переходу у контрнаступлєніє треба накаплівать ресурс. А якщо ми його не накаплюємо, не навчаємо людей, тоді важко буде зрозуміти, н***я ми виграємо врємя?
Але, знаєш, на цій війні на самом дєлє дуже багато позитивних моментів.
Слава богу, що з часів АТО не змінилося ось це: коли дєло доходить до жарених пісюнів, то ми вміємо, як всєгда, об'єднуватись. В критичних ситуаціях ніхто не требує рапортів, папірців. Всі працюють на результат, от. Це – перше.
Друге – героїзм наших простих солдатів та офіцерів.
І ще – забезпечення. Лічно я вдруг поняв, що за п'ять місяців служби в мене не було жодної проблеми із забезпеченням. Не помню, щоб щось мені не хватало.
👍1