Володимир Чемерис про проблему ультраправих в Україні: "19 січня щороку у багатьох містах України, Росії, Європи відбуваються акції пам’яті правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової (громадянки України). Їх убили 2009-го російські нацисти, частина з яких з початком війни на Донбасі приїхала до України та приєдналася до «Азову».
ПРАВА ЗАГРОЗА ДЛЯ УКРАЇНИ
Цього року в Україні акції антифашистського протесту та громадянської солідарності відбуваються у Львові, Києві, Донецьку. Антифашизм єднає Україну тоді, коли нацизм розшматовує і розстрілює батьківщину.
Вбивства та насильство щодо журналістів, активістів та представників національних меншин, напади на інакодумаючих та на мирні зібрання, погрози та мова ворожнечі – всюди присутня рука ультраправих. Напади здійснюються при бездіяльності, а то й при відвертому потуранні з боку правоохоронців. Розслідування цих злочинів (деякі з них вчинені 5 років тому) практично стоїть на паузі.
Змінивши владу, ми сподівалися, що нові люди принесуть в Україну мир, припинення антисоціальної політики та відновлення громадянських свобод, тотально попраних попереднім керівництвом. Але наші сподівання поки що марні. Ультраправе насильство триває. Безкарність спонукає їх до нових нападів і агресії.
ЩО РОБИТИ
Як свідчить моніторинг ультраправого насильства, який проводив Інститут Республіка, після президентських виборів рівень насильства впав майже до нуля. Проте з осені 2019 напади поновилися. Знову об’єктами агресії стали журналісти і мирні зібрання - нападники відчули, що нічого не змінилося.
Для того, аби припинити ультраправий терор в Україні, необхідно зробити кілька кроків:
1. Об’єктивно і у найкоротший термін завершити розслідування вбивств і насильства щодо активістів та журналістів.
2. Припинити державне фінансування ультраправих формувань з боку місцевих влад та міністерств.
3. Припинити «кураторство» парамілітарних угруповань з боку МВС та СБУ.
4. Деполітизація та денацифікація правоохоронних органів.
P.S. Сьогодні у Києві невелика, але агресивна група наці намагалася зірвати мітинг антифашистської солідарності. Проте завдяки діям поліції діалогу їхні провокації провалилися і сутичкам вдалося запобігти. Їм залишилося лише зігувати (у центрі Києва!, див. на фото).
Проте уночі вони розвішували листівки із закликом знищувати лівих і малювали на стінах будинків свастики (див. на відео з нацистського телеграм-каналу AVTONOM.NS). Чим додали багато аргументів тим, хто стверджує, що "у нас нацизму немає"."
ПРАВА ЗАГРОЗА ДЛЯ УКРАЇНИ
Цього року в Україні акції антифашистського протесту та громадянської солідарності відбуваються у Львові, Києві, Донецьку. Антифашизм єднає Україну тоді, коли нацизм розшматовує і розстрілює батьківщину.
Вбивства та насильство щодо журналістів, активістів та представників національних меншин, напади на інакодумаючих та на мирні зібрання, погрози та мова ворожнечі – всюди присутня рука ультраправих. Напади здійснюються при бездіяльності, а то й при відвертому потуранні з боку правоохоронців. Розслідування цих злочинів (деякі з них вчинені 5 років тому) практично стоїть на паузі.
Змінивши владу, ми сподівалися, що нові люди принесуть в Україну мир, припинення антисоціальної політики та відновлення громадянських свобод, тотально попраних попереднім керівництвом. Але наші сподівання поки що марні. Ультраправе насильство триває. Безкарність спонукає їх до нових нападів і агресії.
ЩО РОБИТИ
Як свідчить моніторинг ультраправого насильства, який проводив Інститут Республіка, після президентських виборів рівень насильства впав майже до нуля. Проте з осені 2019 напади поновилися. Знову об’єктами агресії стали журналісти і мирні зібрання - нападники відчули, що нічого не змінилося.
Для того, аби припинити ультраправий терор в Україні, необхідно зробити кілька кроків:
1. Об’єктивно і у найкоротший термін завершити розслідування вбивств і насильства щодо активістів та журналістів.
2. Припинити державне фінансування ультраправих формувань з боку місцевих влад та міністерств.
3. Припинити «кураторство» парамілітарних угруповань з боку МВС та СБУ.
4. Деполітизація та денацифікація правоохоронних органів.
P.S. Сьогодні у Києві невелика, але агресивна група наці намагалася зірвати мітинг антифашистської солідарності. Проте завдяки діям поліції діалогу їхні провокації провалилися і сутичкам вдалося запобігти. Їм залишилося лише зігувати (у центрі Києва!, див. на фото).
Проте уночі вони розвішували листівки із закликом знищувати лівих і малювали на стінах будинків свастики (див. на відео з нацистського телеграм-каналу AVTONOM.NS). Чим додали багато аргументів тим, хто стверджує, що "у нас нацизму немає"."
Антифашистська акція 19 січня.
В Україні відбулася щорічна антифашистська акція в пам'ять про загиблих правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової.
У Львові під стінами консульства Російської Федерації активісти об'єднання “Чорний стяг” влаштували меморіальний захід зі свічками. Вони закликали до солідарності — лише так, на їхню думку, можна подолати фашизм.
У Донецьку акцію пам'яті і боротьби організували активістки феміністичного об'єднання “Аврора”, антифашистського товариства “Червона гвоздика” та філософського клубу “Діалектика”. Учасники вшанували пам'ять всіх загиблих від рук неонацистів та висловиили підтримку тим, хто бореться проти ультраправого насильства.
Тим часом у Києві, в самому центрі столиці - на Михайлівські площі, всі могли переконатись в актуальності проблеми.
Ультраправі прийшли зривати захід: вони викидали руки в нацистському вітанні, кричали ксенофобські лозунги, кидали каміння та петарди в учасників меморіального мітингу, організованого “Комітетом 19 січня”. Поліція спрацювала краще, ніж у попередні роки: одинадцять ультраправих було затримано. Але після завершення акції неонацисти “гастролювали” містом та атакували організації, пов'язані з лівим рухом. Як і в 2017, постраждала стороння людина за те, що (на думку ультраправих) “виглядала як антифашист”.
19 січня антифашистські заходи відбулися у протилежних куточках України та об'єднали людей з різними поглядами. А ультраправі, як і завжди, несли лише розбрат і насильство.
Правозахисник, член “Комітету 19 січня” Володимир Чемерис виступив на мітингу в Києві та запропонував такі заходи для вирішення проблеми ультраправих в Україні. Це, зокрема:
1. Об’єктивно і в найкоротший термін завершити розслідування вбивств і нападів на активістів та журналістів.
2. Припинити державне фінансування ультраправих формувань з боку центральних та місцевих органів влади.
3. Припинити “кураторство” парамілітарних угруповань з боку МВС, СБУ та ГПУ.
4. Здійснити деполітизацію та денацифікацію правоохоронних органів.
В Україні відбулася щорічна антифашистська акція в пам'ять про загиблих правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової.
У Львові під стінами консульства Російської Федерації активісти об'єднання “Чорний стяг” влаштували меморіальний захід зі свічками. Вони закликали до солідарності — лише так, на їхню думку, можна подолати фашизм.
У Донецьку акцію пам'яті і боротьби організували активістки феміністичного об'єднання “Аврора”, антифашистського товариства “Червона гвоздика” та філософського клубу “Діалектика”. Учасники вшанували пам'ять всіх загиблих від рук неонацистів та висловиили підтримку тим, хто бореться проти ультраправого насильства.
Тим часом у Києві, в самому центрі столиці - на Михайлівські площі, всі могли переконатись в актуальності проблеми.
Ультраправі прийшли зривати захід: вони викидали руки в нацистському вітанні, кричали ксенофобські лозунги, кидали каміння та петарди в учасників меморіального мітингу, організованого “Комітетом 19 січня”. Поліція спрацювала краще, ніж у попередні роки: одинадцять ультраправих було затримано. Але після завершення акції неонацисти “гастролювали” містом та атакували організації, пов'язані з лівим рухом. Як і в 2017, постраждала стороння людина за те, що (на думку ультраправих) “виглядала як антифашист”.
19 січня антифашистські заходи відбулися у протилежних куточках України та об'єднали людей з різними поглядами. А ультраправі, як і завжди, несли лише розбрат і насильство.
Правозахисник, член “Комітету 19 січня” Володимир Чемерис виступив на мітингу в Києві та запропонував такі заходи для вирішення проблеми ультраправих в Україні. Це, зокрема:
1. Об’єктивно і в найкоротший термін завершити розслідування вбивств і нападів на активістів та журналістів.
2. Припинити державне фінансування ультраправих формувань з боку центральних та місцевих органів влади.
3. Припинити “кураторство” парамілітарних угруповань з боку МВС, СБУ та ГПУ.
4. Здійснити деполітизацію та денацифікацію правоохоронних органів.
УЛЬТРАПРАВОЗАХИСНИКИ
Що з нами сталося? Колись убивство журналіста викликало повстання. А утиски змі викликало загальне обурення як правозахисників, так і всього суспільства. Спільний голос допомагав суспільству одужати.Тепер теж є намагання подати спільний голос. Але для чого і для кого цей голос? Тепер цензура, насильство і, навіть, убивства стають соціально прийнятними, якщо вони чиняться правильними «активістами», «патріотами», «ветеранами». Низка правозахисних організацій (деякі – справді правозахисні, бо реально працюють задля захисту громадянських прав) зробила заяву, де всупереч як законодавству, так і покликанню правозахисників, наперед визначають, що Стерненко (ультраправий «активіст», який убив людину і щодо якого порушено кілька тяжких кримінальних справ), є «потерпілим». А убитий і поранений Стерненком наперед визначені "нападниками"
Ця заява по змісту - відвертий тиск на правоохоронні органи (у адресатах заяви значаться Офіс генпрокурора, СБУ, МВС, депутати) з метою вирішити справу на користь однієї сторони. Втім, ця заява є лише додатком до заяв представників попередньої влади Порошенка, екс-міністерки Супрун, представників «Євросолідарності», «Голосу», деяких депутатів «Слуги народу». Одним з підголосків цілої кампанії, яка по суті спрямована не лише на відбілювання одного «активіста», а й на легітимізацію системи залякування українців. Системи, яка діяла останні 5 років.
І цей безпрецедентний тиск на слідство, через який справа не розслідується вже скоро як 2 роки, і до якого долучили вже й правозахисників, примушує задуматись взагалі над станом правозахисного руху в Україні.
Ми практично не реагуємо на ідеологічні заборони, цензуру, політичні переслідування інакодумаючих – журналісти Коцаба, Василець, Муравицький визнані міжнародними правозахисними організаціями в’язнями сумління – і вимагаємо визначити підслідність справи Стерненка лише за однією спецслужбою, СБУ. Чому?
Ми вимагаємо створити парламентську комісію з розслідування нападів на активістів і визначаємо список цих активістів. Туди входить той же Стерненко та інші представники ультраправих. Але чому ми до цього списку не включили Бузину, Станіслава Сергієнка (порізаного ножами студента, який нагодував тортом «Рошен» теперішнього міністра фінансів Марченка за намагання обмежити стипендії), Артема Тідву, представників ромів, на яких напали наші наці, а одного з них – Давида Папа вбили. Кількість журналістів, на яких напали просто важко перелічити. Чому така вибірковість?
Чому після однієї з акцій «Хто замовив Гандзюк?» наці з С14, які брали у ній участь, поїхали до Житомира, де напали на адвоката політв’язня, журналіста Муравицького? І за це їм нічого не було.
Україна вже 6 років живе в атмосфері доносів, політичних переслідувань, ультраправого насильства та цензури.
Ми цього не помічаємо? Повторюємо, що ультраправого терору у нас немає? І спонукаємо до множення політично мотивованого насильства, рейдерства, "кришування».
Роками тривають справи щодо злочинів, у яких підставно звинувачуються ультраправі. У жодної з цих резонансних справ судового вироку немає. Немає, зокрема, й через політичний тиск, до якого долучилися ультраправозахисники.
Швидке й об’єктивне розслідування цих злочинів, без подібного тиску, необхідне Україні, щоб зрозуміти, що з нами сталося і як нам одужати.
І найважливіше не те, хто підписав це звернення, а хто НЕ підписав.
Вони залишають надію, що ми одужаємо. Володимир Чемерис
Що з нами сталося? Колись убивство журналіста викликало повстання. А утиски змі викликало загальне обурення як правозахисників, так і всього суспільства. Спільний голос допомагав суспільству одужати.Тепер теж є намагання подати спільний голос. Але для чого і для кого цей голос? Тепер цензура, насильство і, навіть, убивства стають соціально прийнятними, якщо вони чиняться правильними «активістами», «патріотами», «ветеранами». Низка правозахисних організацій (деякі – справді правозахисні, бо реально працюють задля захисту громадянських прав) зробила заяву, де всупереч як законодавству, так і покликанню правозахисників, наперед визначають, що Стерненко (ультраправий «активіст», який убив людину і щодо якого порушено кілька тяжких кримінальних справ), є «потерпілим». А убитий і поранений Стерненком наперед визначені "нападниками"
Ця заява по змісту - відвертий тиск на правоохоронні органи (у адресатах заяви значаться Офіс генпрокурора, СБУ, МВС, депутати) з метою вирішити справу на користь однієї сторони. Втім, ця заява є лише додатком до заяв представників попередньої влади Порошенка, екс-міністерки Супрун, представників «Євросолідарності», «Голосу», деяких депутатів «Слуги народу». Одним з підголосків цілої кампанії, яка по суті спрямована не лише на відбілювання одного «активіста», а й на легітимізацію системи залякування українців. Системи, яка діяла останні 5 років.
І цей безпрецедентний тиск на слідство, через який справа не розслідується вже скоро як 2 роки, і до якого долучили вже й правозахисників, примушує задуматись взагалі над станом правозахисного руху в Україні.
Ми практично не реагуємо на ідеологічні заборони, цензуру, політичні переслідування інакодумаючих – журналісти Коцаба, Василець, Муравицький визнані міжнародними правозахисними організаціями в’язнями сумління – і вимагаємо визначити підслідність справи Стерненка лише за однією спецслужбою, СБУ. Чому?
Ми вимагаємо створити парламентську комісію з розслідування нападів на активістів і визначаємо список цих активістів. Туди входить той же Стерненко та інші представники ультраправих. Але чому ми до цього списку не включили Бузину, Станіслава Сергієнка (порізаного ножами студента, який нагодував тортом «Рошен» теперішнього міністра фінансів Марченка за намагання обмежити стипендії), Артема Тідву, представників ромів, на яких напали наші наці, а одного з них – Давида Папа вбили. Кількість журналістів, на яких напали просто важко перелічити. Чому така вибірковість?
Чому після однієї з акцій «Хто замовив Гандзюк?» наці з С14, які брали у ній участь, поїхали до Житомира, де напали на адвоката політв’язня, журналіста Муравицького? І за це їм нічого не було.
Україна вже 6 років живе в атмосфері доносів, політичних переслідувань, ультраправого насильства та цензури.
Ми цього не помічаємо? Повторюємо, що ультраправого терору у нас немає? І спонукаємо до множення політично мотивованого насильства, рейдерства, "кришування».
Роками тривають справи щодо злочинів, у яких підставно звинувачуються ультраправі. У жодної з цих резонансних справ судового вироку немає. Немає, зокрема, й через політичний тиск, до якого долучилися ультраправозахисники.
Швидке й об’єктивне розслідування цих злочинів, без подібного тиску, необхідне Україні, щоб зрозуміти, що з нами сталося і як нам одужати.
І найважливіше не те, хто підписав це звернення, а хто НЕ підписав.
Вони залишають надію, що ми одужаємо. Володимир Чемерис
Facebook
Медійна ініціатива за права людини
Заява щодо неприпустимості політичного тиску на розслідування нападів на громадського активіста Сергій Стерненко Ми, правозахисні та громадські організації, закликаємо правоохоронні органи...
Друзі.
19 січня кожного року у багатьох містах світу антифашисти виходять на акції пам'яті вбитих цього дня 2009 року російськими наці правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової.
Починаючи з 2016 у Києві на ці антифашистські акції нападають місцеві та російські нацисти.
Попри це ми акції антифашистського опору проводимо щороку.
Проведемо і 19 січня 2021.
Запрошуємо вас взяти участь у акції, яка розпочнеться 19 січня 2021 о 12-00 на Михайлівський площі.
Комітет 19 січня.
19 січня кожного року у багатьох містах світу антифашисти виходять на акції пам'яті вбитих цього дня 2009 року російськими наці правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової.
Починаючи з 2016 у Києві на ці антифашистські акції нападають місцеві та російські нацисти.
Попри це ми акції антифашистського опору проводимо щороку.
Проведемо і 19 січня 2021.
Запрошуємо вас взяти участь у акції, яка розпочнеться 19 січня 2021 о 12-00 на Михайлівський площі.
Комітет 19 січня.
Час зупинити ультраправий терор в Україні!
Завтра, 19 січня о 12:00 на Михайлівській площі у Києві відбудеться щорічна акція протесту проти ультраправого насильства. Правозахисники, представники громадських та соціальних ініціатив, журналісти та антифашисти вийдуть на вулицю, аби вшанувати пам'ять Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової, вбитих у цей день 12 років тому російськими неонацистами. Учасники хочуть звернути увагу суспільства на проблему ультраправого насильства в Україні.
В Україні системними стали напади і замахи з боку ультраправих на журналістів, активістів, представників меншин та інакодумців. Цьому сприяє повна безкарність. Попри те, що за минулий рік влада в країні змінилася, проблема залишилася.
Ультраправі підозрюються в скоєнні більшості резонансних злочинів в Україні, серед яких вбивства Олеся Бузини, Павла Шеремета, Дениса Вороненкова, Катерини Гандзюк та Віталія Олешка, замах на вбивство В’ячеслава Соболєва, під час якого загинула дитина. Це і вбивство під Львовом ромського хлопця Давида Папа, і вбивство в Одесі Івана Кузнєцова, яке Сергій Стерненко транслював онлайн. Водночас ниточки від цих злочинів тягнуться до владних кабінетів, до спецслужб та правоохоронців. Алібі та протекція з боку можновладців дають можливість ультраправим злочинцям систематично уникати покарання за законом. Факт співпраці правих екстремістів із силовиками та владою є надзвичайно тривожним. Час покласти цьому край!
Щороку, незважаючи на погрози та напади, ми виходимо, щоб публічно засудити злочини ультраправих та потурання ним влади. Ми закликаємо не мовчати та запрошуємо приєднатися до нашої акції.
Зупинимо ультраправий терор разом!
Комітет 19 січня.
Завтра, 19 січня о 12:00 на Михайлівській площі у Києві відбудеться щорічна акція протесту проти ультраправого насильства. Правозахисники, представники громадських та соціальних ініціатив, журналісти та антифашисти вийдуть на вулицю, аби вшанувати пам'ять Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової, вбитих у цей день 12 років тому російськими неонацистами. Учасники хочуть звернути увагу суспільства на проблему ультраправого насильства в Україні.
В Україні системними стали напади і замахи з боку ультраправих на журналістів, активістів, представників меншин та інакодумців. Цьому сприяє повна безкарність. Попри те, що за минулий рік влада в країні змінилася, проблема залишилася.
Ультраправі підозрюються в скоєнні більшості резонансних злочинів в Україні, серед яких вбивства Олеся Бузини, Павла Шеремета, Дениса Вороненкова, Катерини Гандзюк та Віталія Олешка, замах на вбивство В’ячеслава Соболєва, під час якого загинула дитина. Це і вбивство під Львовом ромського хлопця Давида Папа, і вбивство в Одесі Івана Кузнєцова, яке Сергій Стерненко транслював онлайн. Водночас ниточки від цих злочинів тягнуться до владних кабінетів, до спецслужб та правоохоронців. Алібі та протекція з боку можновладців дають можливість ультраправим злочинцям систематично уникати покарання за законом. Факт співпраці правих екстремістів із силовиками та владою є надзвичайно тривожним. Час покласти цьому край!
Щороку, незважаючи на погрози та напади, ми виходимо, щоб публічно засудити злочини ультраправих та потурання ним влади. Ми закликаємо не мовчати та запрошуємо приєднатися до нашої акції.
Зупинимо ультраправий терор разом!
Комітет 19 січня.
Наша акція відбудеться уже завтра. Ми хочемо щоб вона пройшла якнайкраще. І не зацікавлені в насильстві та конфронтації. Але кожен йдучи на неї повинен розуміти всі загрози які можуть бути. Ми спробували дати ряд порад які допоможуть вам знизити їх рівень та унеможливити.
Хотіли звернути увагу на ряд важливих речей:
- обов'язково одягаємо маску і дотримуємось дистанції (не забуваємо про пандемію)
- не забуваємо про документи, що посвідчують особу
- беремо лише дозволені засоби самооборони, але не забуваємо про них
- приходимо вчасно, не запізнюємося. це важливо!
- не тиняємося без діла в районі акції, ні до, ні після
- залишаємо плеєр дома, не тупимося в телефон. будьте уважні, але не накручуйте себе
- не приходимо напідпитку ітп
- у випадку появи провокаторів та провокацій не вирішуємо ці проблеми самостійно, для цього будуть спеціально виділені групи людей
- на акцію і після акції добираємося зі своєю групою-друзів, інформуємо друзів після того, як благополучно добралися додому
- заряджаємо і поповнюємо мобільний, заздалегідь поповнюємо картку на метро та беремо необхідні гроші на проїзд
- уважно слухаємо організаторів, виконуємо їх прохання вчасно і в потрібному об'ємі
- в жодному випадку не відходимо від організованої групи людей, якщо прийшли на акцію. всі додаткові справи в цьому районі відкладаєм на інший день
Прислухайтеся до наших порад і все пройде якнайкраще!
Комітет 19 січня
Хотіли звернути увагу на ряд важливих речей:
- обов'язково одягаємо маску і дотримуємось дистанції (не забуваємо про пандемію)
- не забуваємо про документи, що посвідчують особу
- беремо лише дозволені засоби самооборони, але не забуваємо про них
- приходимо вчасно, не запізнюємося. це важливо!
- не тиняємося без діла в районі акції, ні до, ні після
- залишаємо плеєр дома, не тупимося в телефон. будьте уважні, але не накручуйте себе
- не приходимо напідпитку ітп
- у випадку появи провокаторів та провокацій не вирішуємо ці проблеми самостійно, для цього будуть спеціально виділені групи людей
- на акцію і після акції добираємося зі своєю групою-друзів, інформуємо друзів після того, як благополучно добралися додому
- заряджаємо і поповнюємо мобільний, заздалегідь поповнюємо картку на метро та беремо необхідні гроші на проїзд
- уважно слухаємо організаторів, виконуємо їх прохання вчасно і в потрібному об'ємі
- в жодному випадку не відходимо від організованої групи людей, якщо прийшли на акцію. всі додаткові справи в цьому районі відкладаєм на інший день
Прислухайтеся до наших порад і все пройде якнайкраще!
Комітет 19 січня
Дніпро одним з перших відгукнувся на заклик Комітету 19 січня і приєднується до марафону пам'яті антифашистів, загиблих від рук нацистських покидьків. Нагадаємо, саме в цьому місті в 2011 році було убито 17-ти річного антифашиста Михайла Нороху. Сьогодні ми згадуємо і про нього!
В Москві влада не дозволила традиційну акцію 19 січня. Тому в російського Комитета 19 января сьогодні наступні плани
Telegram
19 ЯНВАРЯ
19 января 2021года - день памяти и борьбы! Завтра в 19 часов состоится возложение цветов на месте гибели Станислава Маркелова и Анастасии Бабуровой (Москва, Пречистенка, 1).
Сегодня несправедливый и суровый приговор был вынесен Азату Мифтахову, математику…
Сегодня несправедливый и суровый приговор был вынесен Азату Мифтахову, математику…
✊ 19 січня 2021 антифашистська акція в Києві відбулася, попри вранішнє затримання поліцією антифашистів, погрози правоохоронців та спроби нападів ультраправих.
Щороку 19 січня на Михайлівській площі Києва відбувається акція проти ультраправого насильства. Цього року вона відбулася, але формат акції довелося змінити.
Передусім через те, що зранку поліція затримала антифашистів на Контрактовій площі через, мовляв, порушення постанови Кабміну про карантин. Ці затримання є неконституційними, оскільки свобода мирних зібрань гарантується Конституцією, як вище від урядових постанов.
Київська поліція попередила представників Комітету 19 січня, що подібні затримання відбудуться на Михайлівській площі. Але у запланований час акція відбулася, щоправда, в іншому місці – на Поштовій площі.
Серед плакатів акції були такі "Вони нас закопали, але не знали, що ми – насіння", "Україні потрібна денацифікація". "Розформуйте полк "Азов".
З одного боку поліція не допустила організаторів і учасників акції до Михайлівської площі, де відпочатку був запланований захід, а з іншого боку та ж поліція нейтралізувала праворадикальні групи з бітами, які звично намагалися атакувати антифашистів.
Зранку у багатьох містах України відбуваються антифашистські флешмоби. Зокрема, у Дніпрі та Винниці такі акції вже відбулися, зараз вони проходять у Києві.
День пам'яті Маркелова і Бабурової і цього року став днем антифашистської боротьби.
Щороку 19 січня на Михайлівській площі Києва відбувається акція проти ультраправого насильства. Цього року вона відбулася, але формат акції довелося змінити.
Передусім через те, що зранку поліція затримала антифашистів на Контрактовій площі через, мовляв, порушення постанови Кабміну про карантин. Ці затримання є неконституційними, оскільки свобода мирних зібрань гарантується Конституцією, як вище від урядових постанов.
Київська поліція попередила представників Комітету 19 січня, що подібні затримання відбудуться на Михайлівській площі. Але у запланований час акція відбулася, щоправда, в іншому місці – на Поштовій площі.
Серед плакатів акції були такі "Вони нас закопали, але не знали, що ми – насіння", "Україні потрібна денацифікація". "Розформуйте полк "Азов".
З одного боку поліція не допустила організаторів і учасників акції до Михайлівської площі, де відпочатку був запланований захід, а з іншого боку та ж поліція нейтралізувала праворадикальні групи з бітами, які звично намагалися атакувати антифашистів.
Зранку у багатьох містах України відбуваються антифашистські флешмоби. Зокрема, у Дніпрі та Винниці такі акції вже відбулися, зараз вони проходять у Києві.
День пам'яті Маркелова і Бабурової і цього року став днем антифашистської боротьби.
В ніч з 14 на 15 березня 1992 року, група із 25 молодих німців ввірвалась в притулок для біженців біля невеличкого містечка Зааль, що недалеко від Ростока. Нападники були озброєні холодною зброєю, бітами, ножами тощо. В результаті нападу 18-річний румун Драгомир Крістінель загинув. Хлопця забили бейсбольною битою. Місцева влада намагалася нівелювати значення спланованого, організованого і збройного нападу. І особливо його расистски характер. Було накладено заборону на поширення інформації, а офіційне повідомлення для преси було зроблено лише декілька днів після вбивства. Все зводилось до того, що напад це результат помсти за конфлікт між молодими румунами і німцями напередодні на дискотеці. В червні 1992 року окружний суд Ростока виніс вирок одному з убивць, 18-річному підлітку, за тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого та порушення громадського порядку. За це він отримав 2,5 роки ув'язнення. Два інших нападники відбулися умовними термінами.
10 лет тому назад, в городе Днепропетровск, нацистами был убит антифашист Михаил Нороха (30.07.94-18.11.11)
---- Мысли, которые зарождались в голове,
Боль, которую мы держим в себе.
То, что мы никогда не простим,
За что обязательно им отомстим.
За слезы подруг и огорчение друзей,
За нервные срывы беспомощных матерей.
За боль, которую он с собой унесет,
И то, что в нас бесследно не пройдет.
Ведь мы продолжим этот бой,
Мы закончим эту войну.
Все что ты не успел,
Мы закончим за тебя!
---- Мысли, которые зарождались в голове,
Боль, которую мы держим в себе.
То, что мы никогда не простим,
За что обязательно им отомстим.
За слезы подруг и огорчение друзей,
За нервные срывы беспомощных матерей.
За боль, которую он с собой унесет,
И то, что в нас бесследно не пройдет.
Ведь мы продолжим этот бой,
Мы закончим эту войну.
Все что ты не успел,
Мы закончим за тебя!
19 января 2009 г. в центре Москвы выстрелами в упор были убиты адвокат и правозащитник Станислав Маркелов и журналистка Настя Бабурова. Убийство организовали члены нацистской организации часть из которых в России отбывает пожизненное наказание за свои преступления, а друга скрывается от правосудия в Украине. Публикуем здесь последнюю статью Стаса Маркелова. Поразительно как все написанное Стасом описывает реалии сегодняшнего дня в нашей стране. Стоит только заменить Россию на Украину.
Telegraph
Стас Маркелов: Патриотизм как диагноз.
19 января 2009 г. в центре Москвы выстрелами в упор были убиты адвокат и правозащитник Станислав Маркелов и журналистка Настя Бабурова. Убийство организовали члены нацистской организации часть из которых в России отбывает пожизненное наказание за свои преступления…
Forwarded from ЛІВИЦЯ
В цей день, а саме 19 січня, неонацисти розстріляли впритул адвоката та правозахисника Станіслава Маркелова і журналістку Анастасію Бабурову. Ця дата стала опорною точкою консолідації лівих, прогресивних сил проти ультраправого насилля, проти усього племінного та віджитого. Памятати це - означає висловити свій протест в часи реакції, що триває вже не перший рік в нашій країні, окреслити свою гуманістичну позицію.
Ми памятаємо, а значить - боремося!
Відео, присвячене вбитим антифашистам, дивіться за посиланням:
https://youtu.be/TwSugqf2QLI
Ми памятаємо, а значить - боремося!
Відео, присвячене вбитим антифашистам, дивіться за посиланням:
https://youtu.be/TwSugqf2QLI
Forwarded from Чорний Стяг
Сьогодні, 13 років як не стало двох наших камрадів. Це перший , за останні кілька років, коли я з певних особистих причин, не зміг, разом з побратимами організувати акції вшанування ( думаю один рік, нам пробачити можна ))). Але це ні в якому разі не означає що хтось забутий! Ми назавжди зберегли в наших серцях цих двох щирих, хоробрих і впевнених людей, які без огляду ні на що боролись зі свавіллям в своїй країні, як на вулиці: збоку різного неонацистського і правоекстремістського скаму, так і на вищому рівні з прогнившою лицемірною системою.
Дуже влучним гаслом цього дня є "Пам'ятати, значить боротися!" Воно є дуже актуальним для нас. Найкращим вшануванням тих людей з нашого боку буде боротись з тими самими явищами, в своїй країні. Попри те, що ліберально-"патріотична" спільнота розказує, що в нас набагато краще ніж в Росії, на практиці ми бачимо що все не так. Гнилий ліберальний режим довів народ до повного зубожіння, толку що в нас "менше саджають" ( хоча такий собі аргумент, якщо згадати дідуся з шапкою з червоною зіркою якого засудили на 5 років за це, чи того ж Стахіва ) , коли люди кінці з кінцями зводять щоби оплатити комуналку, або змушені мігрувати щоб знайти гідне життя, про пенсіонерів і дітей я взагалі мовчу. Про проблематику нацизму зрештою теж нічого не казатиму, всі хто вважає що в Україні з цим покраще ніж в Росії, може відправлятися за відомим напрямком.
Загалом, хочу сказати, що всіх наших полеглих побратимів і посестер, ми можемо вшановувати щодня, для цього непотрібні якісь окремі дати, для цього просто треба взяти волю в кулак, і продовжувати щоденну боротьбу. Найкраще їх вшанування буде перемога їхніх ідей.
Як люблять казати наші опоненти:
Per tutti camerati caduti - presente! ))
Дмитро Купер
Чорний Стяг
Дуже влучним гаслом цього дня є "Пам'ятати, значить боротися!" Воно є дуже актуальним для нас. Найкращим вшануванням тих людей з нашого боку буде боротись з тими самими явищами, в своїй країні. Попри те, що ліберально-"патріотична" спільнота розказує, що в нас набагато краще ніж в Росії, на практиці ми бачимо що все не так. Гнилий ліберальний режим довів народ до повного зубожіння, толку що в нас "менше саджають" ( хоча такий собі аргумент, якщо згадати дідуся з шапкою з червоною зіркою якого засудили на 5 років за це, чи того ж Стахіва ) , коли люди кінці з кінцями зводять щоби оплатити комуналку, або змушені мігрувати щоб знайти гідне життя, про пенсіонерів і дітей я взагалі мовчу. Про проблематику нацизму зрештою теж нічого не казатиму, всі хто вважає що в Україні з цим покраще ніж в Росії, може відправлятися за відомим напрямком.
Загалом, хочу сказати, що всіх наших полеглих побратимів і посестер, ми можемо вшановувати щодня, для цього непотрібні якісь окремі дати, для цього просто треба взяти волю в кулак, і продовжувати щоденну боротьбу. Найкраще їх вшанування буде перемога їхніх ідей.
Як люблять казати наші опоненти:
Per tutti camerati caduti - presente! ))
Дмитро Купер
Чорний Стяг