- Ми, як фанати Леха Познань, тренувалися, бо повинні були добре битися.

- Це дуже цікаво, бо Лех Познань відомий тим, що до махачів підходив дуже спортивно і стратегічно. Я маю на увазі, що, по-перше - був наказ тренувань бойових мистецтв, якщо ти був в цій структурі. А друга справа - Артур Шпілька (тіп з Вісли, боксер) мені сказав, що коли був за гратами і Лехія з Лехом билася перед матчем, то був такий шок, що Лех програв перший раз, бо Лех здавався непереможним. Вони використовували різні тактики бійки, майже військові. Тобто спорт в цій площині, скажімо так, трохи нелегальній, завжди був глибоко вкорінений.

- Не так, щоб був наказ, але кожен знав, що Лех був номер 1 у світі з точки зору фанатизму. У нас завжди були дійсно сильні хлопці і ми дуже тяжко тренувалися, як спортсмени. Пам'ятаю, коли я під час підготовки не пив, вживав добавки, раніше йшов спати. Я ставився до цього, чисто як до спорту в той період життя. Підходив до цього без жодної злості, без ненависті. Ми виходили як спортсмени, в кінці жали руки. Люди потребували адреналіну. Ясно що зараз я інакше на це дивлюсь, але тоді люди шукали дози адреналіну.

Фрагмент з інтерв'ю Томаш Дилака, наведеного пабліком polish.hooligans_official, де серед іншого він розповідає про участь у фанатському русі познанського "Леха".

Томаш - важлива постать польської боксерської сцени. Головний тренер жіночої олімпійської збірної Польщі з боксу, раніше успішно тренував юнацьку команду.