🕊 «Небесне військо Краматорська» — загальнонаціональна хвилина пам'яті 🕊

Щодня о 9:00 ми згадуємо про всіх загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації та вшановуємо їхню пам'ять.

💔 У цей день, 9 листопада 2022 року загинули Захисники України з Краматорська Бондаренко Олександр Євгенович та Зозуляк Микола Іванович.

🕯Олександр Бондаренко народився 13 червня 1973 року. Навчався у ПТУ міста Шахтарськ, де здобув фах підземного електрослюсаря. Все своє доросле життя був відданий шахтарській справі – 25 років працював електрослюсарем на видобувній дільниці, за що був нагороджений медаллю «Шахтарська слава» III ступеня.

У 1991–1992 роках проходив строкову військову службу у прикордонних військах, служив на кордоні з Молдовою.

У 2016 році разом із родиною переїхав із рідного Шахтарська до Краматорська, рятуючись від російської окупації. Тут продовжив працювати за фахом – на Старокраматорському, а згодом і на Новокраматорському машинобудівному заводі.

З перших днів повномасштабного вторгнення не залишився осторонь – вступив до лав Територіальної оборони та став на захист свого дому, своєї землі.

Олександр був дуже розумною, спокійною, працьовитою людиною. Постійно прагнув розвиватись, вивчати нове. У вільний час майстрував меблі, будував, створював моделі літаків та гелікоптерів для колекції. Мріяв побачити, як прогресує світ, як розвиватиметься людство.

Його життя обірвалося 9 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання.

У нього залишилися дружина, син, донька та батьки.

Пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних і побратимів.
Вічна пам’ять і слава Захиснику!
Донеччина пам’ятає. Україна вдячна.

🕯Микола Зозуляк народився 24 жовтня 1991 року у селі Староварварівці, Олександрівського району, Донецької області.

У 2009 році закінчив Краматорський центр професійно-технічної освіти, здобувши середню спеціальну освіту. Після навчання одразу працевлаштувався на Новокраматорський машинобудівний завод.

У 2017 році створив щасливу родину, в якій був люблячим чоловіком та турботливим батьком.

1 березня 2022 року Миколу було призвано на військову службу. Служив у лавах Збройних Сил України на посаді стрільця-зенітника зенітно-ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини А-7272.

Микола був світлою, доброю, порядною людиною, на яку завжди можна було покластися. Він був опорою для рідних, щирим другом і надійним побратимом. Разом з бойовими товаришами до останнього захищав рідну землю від російського агресора.

9 листопада 2022 року, під час виконання бойового завдання, загинув унаслідок ворожого танкового обстрілу в районі населеного пункту Площанка Красноріченської громади Сватівського району Луганської області.

У Миколи залишилися дружина, син, мати та батько.

Для родини його загибель – болюча й незагойна втрата.

Вічна слава і вічна памʼять Герою!

Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!

Портал «Небесне військо Краматорська»