Brainrot and its consequences for the human race

Кельти досі називають англійців давньою назвою sassenach

Тобто носіями однолезових клинків саксів, а вже пройшло стільки століть…

Найцікавішим фактом всієї германо-скандинавської міфології є те, що люди, які вірили в неї були фаталістами.

Усе існування богів, світу та людей серед перелічених вище явищ підлягало тотальному знищенню в пащі Змія та у вогні йотунів згідно з «пророцтвом Вельви».

Саме для останньої битви готував ейнхеріїв Одін. Проте для чого і чому? Він, і всі інші і так знали, що світ загине.

А суть в тому, що для справжнього норда неважливо чи переміг він, а набагато важливіше як він повівся, коли зазнав повної невдачі. Саме це вважалось верхом героїзму для норманів та германців.

Те, як міфічний Рагнар Волохаті Штанці, будучи в ямі зі зміями, співає своєму кривднику, те, як Гаґен підловлює Етцлі та вимагає у нього серце свого брата, а той, помираючи, сміється нападникам в лице.

Саме смерть показувала норманам/варягам/вікінгам, хто людина є насправді. Чи муж, чи ergi позорний.

Якось Беовульф проплив від гирла Рейну аж до Швеції маючи на плечах шість комплектів обладунків.

Ось на кого я орієнтуюсь.

Типовим знущенням норманів над рабами або полоненими чи дезертирами було закидування кістками під час трапези. Таким полоненим, був наприклад святий Альфедж, який помер від цього.

#сміючись_і_помру

Герой Гʼялті, одного разу запитав у своєї фрілли (подружка на ніч), що краще: «двоє двадцятидворічних чоловіків чи один вісімдесятирічний?». Вона відповідає, що: «мабуть двоє двадцятидворічних». На що герой називає її повійницею (whore), відкушує її ніс і каже, що віднині мало хто буде вважати її скарбом.

На що дівчина питає, за що їй таке покарання, чоловік відповідає: «всіляке буває», після чого йде до своїх товаришів і помирає разом з ними в бою.