Я дуже втомлений останнім часом. Тому замість чогось креативного я граю у заспокійливі, казуальні ігри. Наприклад 15 годин я награв у Crime Scene Cleaner, де ти на замовлення всяких бандосів прибираєш місця злочину. А зараз я граю у Car Mechanic 2021, в якому ти ремонтуєш іржавий металобрухт. І ось там мене дратує музика, тому що це якийсь недоклубняк. АЛЕ! Ця гра дозволяє покласти в неї свій плейліст, тому я буду крутити віртуальні гайки під співи Цвинтаря та Фолкулаки.

подався на Дайскон

Оу, це цікаво

Трейлер нової адаптації книги Стівена Кінга, Людина що Біжить. В цей час мене доволі сильно здивувала ця антиутопічна розповідь

Друже 💔

Два роки вже, як ти не з нами. Біль від втрати лишається, та разом із ним — яскраві спогади і твої шалені ідеї.

Ти вмів бачити красу навколо і смакувати життя. Збирав біля себе людей, надихав та робив з них спільноту. Що казати, нас надихнув так, що ми досі робимо Дайс Кон за твоїм задумом. Як фестиваль, що збирає за одним столом давніх фанів та новачків, вкладає їм в руки дайси та відпускає до пригод.

Хотілося б побачити тебе в серпні на Дайс Коні — з очима, що горять, та бейджем «Організатор». Розповісти про минулі події та плани на майбутнє. Поділитися успіхами, посміятися з факапів, порадіти за спільну справу.

Сумуємо.

Назавжди в строю, Андрій Гудима 🇺🇦


* Андрій Гудима — художник, ресторатор та бренд-шеф зі Львова, автор книги «69 спецій для серця». Навесні 2023 року долучився до лав ЗСУ, а 2 липня загинув у боях під Бахмутом. Андрій придумав фестиваль настільно-рольових ігор як точку обʼєднання НРІ-спільноти. У памʼять про друга ми втілили цю ідею в життя, організувавши перший Дайс Кон.

Кияни, ви як там?

в мене є тут хтось хто шарить в очищувачах повітря?

бо я вагаюсь між очищувачем повітря, мийщиком повітря і кліматичним комплексом

Waitin for show

У кожної жінки повинна бути маленька чорна сукня.
У кожної жінки тепер є велике чорне горе.
Перераховуй, жінко, усіх, хто зараз тут ще присутній,
доки імена їхні не застрягають намертво у твоєму горлі.

Доки їхні життя не перетворюються на притчі.
Доки смерть дивиться на цей світ зі зверхністю і погордою.

Жінки напрасовують чорні сукні, одягають свої найкращі обличчя,
ходять вулицями і квартирами, міцно тримаючись одна одної.

Тетяна Власова

Тим, хто вже ніколи не зможе
Забути смаку заліза і солі
Вугільного пилу на терикона
Палаючих пластику і мультикаму
"Прозорої" води і кави,
чорної як смола
Усіх відтінків "Монстра" і "Нонстопу"
Сльозогінного газу, хлорпікрину
і синильної кислоти
Мали б звести пам'ятники
Оспівати в піснях
Але краще б робили все що треба,
Поки вони живі.
Щоб вони були живі.

#віси #нерегулярне_ехо

Промо поліно

Раніше ми думали, що жити в часи змін це прокляття. Ми і зараз так думаємо, АЛЕ, це було до усвідомлення того, що ми живемо в часи дідовладдя (геронтократії себто).Де забагато в світі залежить від йобаних дідів.

I have a peculiar urge to watch Star Track.