#щоденник
Як мало насправді треба мені зараз, щоб в мене зіпсувся настрій. І як багато часу йде на те, щоб відновити баланс. На психічний стан впливає що завгодно - від очевидних речей накшталт свинособакського нічного обстрілу, який як і більшість інших забирає людські життя, руйнує і нищить - до якихось тупих непорозумінь у переписці. Деколи мене вистачає на те, щоб вчасно перепитати, що саме мав наувазі мій співрозмовник. Або щоб вчасно спинитись і не написати щось, доки він дасть мені більше контексту. Вчора чи позавчора я мав розмову, яка добряче пройшлась по відчутті провини вижившого і я витратив наступну годину, для того щоб правильно обробити те, що почув. А оскільки мене це досі муляє, всередині себе я це питання ще не закрив.
Коливається ресурс - то мене вистачає на дві години робочої балаканини, а потім я весь день не можу підвестись з ліжка, то мене хватає на п'ять-шість годин, після яких я ще навіть щось кудись пишу.
З такими стрибками настрою я далеко не заїду
Як мало насправді треба мені зараз, щоб в мене зіпсувся настрій. І як багато часу йде на те, щоб відновити баланс. На психічний стан впливає що завгодно - від очевидних речей накшталт свинособакського нічного обстрілу, який як і більшість інших забирає людські життя, руйнує і нищить - до якихось тупих непорозумінь у переписці. Деколи мене вистачає на те, щоб вчасно перепитати, що саме мав наувазі мій співрозмовник. Або щоб вчасно спинитись і не написати щось, доки він дасть мені більше контексту. Вчора чи позавчора я мав розмову, яка добряче пройшлась по відчутті провини вижившого і я витратив наступну годину, для того щоб правильно обробити те, що почув. А оскільки мене це досі муляє, всередині себе я це питання ще не закрив.
Коливається ресурс - то мене вистачає на дві години робочої балаканини, а потім я весь день не можу підвестись з ліжка, то мене хватає на п'ять-шість годин, після яких я ще навіть щось кудись пишу.
З такими стрибками настрою я далеко не заїду
Forwarded from ptsd&puppies🇺🇦
Тут Юля Гончарова збирає на авто для підрозділа мого батька. Вони вже в зоні виконання задач, вже працюють і транспорт потрібен:((
Шерити можна і треба.
"І ми збираємо на повнопривідний течик чи бус оцим от хорошим розвідникам. Бо вони справді хороші, мої давні друзі, справжні і якісь мудрі, але й безстрашні. Час горить, треба возити спеціальну апаратуру, там, де немає доріг.
Ціна питання поки що 6100 доларів, якщо мені вдасться забрати той, що ми знайшли. Тому гроші треба вже.
Обіймаю кожного, хто не втомився допомагати.
І дякую!"
Приват 5169 3600 1675 5450
Моно 4441114404009704
PayPal : goncharova.kyiv@gmail.com
Шерити можна і треба.
"І ми збираємо на повнопривідний течик чи бус оцим от хорошим розвідникам. Бо вони справді хороші, мої давні друзі, справжні і якісь мудрі, але й безстрашні. Час горить, треба возити спеціальну апаратуру, там, де немає доріг.
Ціна питання поки що 6100 доларів, якщо мені вдасться забрати той, що ми знайшли. Тому гроші треба вже.
Обіймаю кожного, хто не втомився допомагати.
І дякую!"
Приват 5169 3600 1675 5450
Моно 4441114404009704
PayPal : goncharova.kyiv@gmail.com
Вийшли вчора прогулятись в місто. Нарешті мої селфі будуть не тільки в червоному худі
Я не дуже вмію вибачати та забувати образи, ain't no one fucks with tiny hippo
От є в мене в маленькій чорній книжечці люди, яким я ніколи руки не подаватиму і навіть на одному гектарі срати не сяду. Які викликають в мене просто фізичну відразу. І ні, я це не про русню, вона ні в яку книжечку не влізе. І я дуже розстроююсь, коли цю люди знову та знову вспливають в моєму інфополі, в моїй бульбашці. Я чудово розумію, чому так стається - бо наші спільні знайомі і деколи навіть друзі, не мають такої образи. І це, в принципі, ок.
Мені дещо трошки допомогає позбутись отого роздратування - я в такі моменти думаю, що настане день, коли оці неприємні мені люди, насруть повні кишені тим моїм друзям, які ще з ними спілкуються, бо це вже не раз так було. Тому я не ходжу і не переконую в своїй позиції. Я навіть не буду казати, що я казав, бо ніхто не любить людей, які кажуть "я ж казав". Я просто їх підтримаю, коли їм також буде сумно і неприємно. І можливо, одного дня, моя бульбашка не буде мені приносити щось, що мене дратує))
От є в мене в маленькій чорній книжечці люди, яким я ніколи руки не подаватиму і навіть на одному гектарі срати не сяду. Які викликають в мене просто фізичну відразу. І ні, я це не про русню, вона ні в яку книжечку не влізе. І я дуже розстроююсь, коли цю люди знову та знову вспливають в моєму інфополі, в моїй бульбашці. Я чудово розумію, чому так стається - бо наші спільні знайомі і деколи навіть друзі, не мають такої образи. І це, в принципі, ок.
Мені дещо трошки допомогає позбутись отого роздратування - я в такі моменти думаю, що настане день, коли оці неприємні мені люди, насруть повні кишені тим моїм друзям, які ще з ними спілкуються, бо це вже не раз так було. Тому я не ходжу і не переконую в своїй позиції. Я навіть не буду казати, що я казав, бо ніхто не любить людей, які кажуть "я ж казав". Я просто їх підтримаю, коли їм також буде сумно і неприємно. І можливо, одного дня, моя бульбашка не буде мені приносити щось, що мене дратує))
Купив курс з пмства, заплатив приблизно холодильник. Почуття з першого заняття доволі змішані. Я попробую дійти до кінця і потім поділюся враженнями. Але перша думка у мене вже є: мені дуже тяжко сприймати людей, які вирішили рухатись в айті, але не навчились гуглити. І читати (це якщо судити з того, що були люди, які в кінці лекції питали куди відправляти домашні завдання, при тому що курс розсилав ДЕТАЛЬНІ ГАЙДИ ДЛЯ ДЕБІЛІВ ПОКРОКОВО)
Ну шо, це таки та сама роздягальня)) перший досвід малювання мініатюр під наглядом Імпі))
Тепер я хочу збирати Сорорітас з Ордену Тупого Шипа, жуків коли вони вийдуть і зробити космодесантника в ЖоЖо палітрі