Сьогодні останній фултаймовий день в Кловері, після чого я переходжу на парт тайм, добре сплю, смачно їм, нарешті берусь до закинутих DIY проектів, фарбую мініатюрки, стріляю з лука, потім оновлюю CV і повільно починаю шукати нову роботу.

В поліції я провів 6 років (не рахуючи навчання), під час яких став достатньо впевнений в собі щоб звільнитись. В ІТ - 4 з копійками і планую міняти місце роботи вчетверте

Я не відчуваю себе сумно або пригнічено через звільнення, хоча останнім часом їм заспокійливі, бо трохи зносилась нервова система.

Це, скоріше, омріяна відпустка перед новим стартом.

Агов, ви заглядаєте в цей канал? Я думаю його знову зробити приватним і трохи повидаляти людей. Якщо бажаєте залишитись, просто напишіть щось в коментар))

Purge completed. Кілька людей що не відписались я все ж таки залишив, але загалом я тішуся кількості людей що лишились

Не дивився Євробачення, але подивився вчора виступ фіннів і мені яксоь так весело від нього, що я сиджу за монітором і ча-ча-чакаю

https://youtu.be/l6rS8Dv5g-8

Ось я і освіжився)) ❤️❤️❤️

У підлітковому віці я захоплювався творчістю Пєлєвіна. "Generation П" здавалася мені ледь не шедевром - через поєднання легкого фльору магічності, грибів і видінь з дуже вірогідним описом того як працює реклама і як влаштовані люди, які платять за огидні рекламні ролики з 90-х.

Сьогодні я спіймав себе на думці, що його твори підкупали мене саме реалістичністю, яка залишалась на відстані від тебе - "так, це працює саме так, але це далеко від мене, це на папері, це за екраном". І кастанедівщиною. В романі Snuff основний персонаж - орк, який живе в суспільстві орків і хуярить пости в соцмережі, контент кріейтор, щось схоже на версію Чорного Дзеркала в російських декораціях. (кєк, він називав орків орками ще до того як це стало мейнстрімом). Я приміряв йог о сценарій на оточуючу мене дійсність, яку сприймав з російського дискурсу і це дивним чином приносило мені заспокоєння, що росло з дбайливо культивованого цинізму та відчуття дотичності до чогось вищого за оточуючих. Я був саме тою авдиторією для цих книг.

Останній раз я читав Пєлєвіна в 2013 і не планую до нього повертатись. Частково через те, що він російський письменник, який пише російською. Частково через те, що я бачу у його творчості одночасно яскравий опис руснявого жлобізму і спробу виправдати цей жлобізм, типу "ось, дивіться, ми всі тут хуйові і ніці жлоби, але ми простий, глибинний народ, а за кулісами стоїть один відсоток справжніх кровопивць, які рулять сценарієм.

Мене не має турбувати скиглення глибинного народу який сидить в гімні і впивається своїм ресентіментом. І я думаю, що якби я читав Пєлєвіна сьогодні, я би думав не "оце тупо я", а "оце тупо йобана русня".

Купив собі ноут на честь звільнення)

Приїхали стікери для ноуту))

Між іншим, повернув реакції (для тих в кого нема моральних сил написати коментар)

Ілон Маск - це людина, яка не втомлюється нас розчаровувати

Щось мені підказує, що Шедоуран + трохи попрацювати напильником = CtD в кіберпанку

дивлюсь відосики з БНР під Metallica